Вступ загальна характеристика дисципліни
Дисципліна «Внутрішньопортове оперативне управління» (ВОУ) є розділом комплексного вчення про забезпечення ефективного функціонування та розвитку морських портів (далі в тексті - просто портів). Це вчення іменувалося в різні роки по-різному: до 1930-х років- «Експлуатаційна справа у портах»; в період 1930-1960 рр - «Експлуатація портів»; в період 1960-1990 рр - «Управління портами»; з середини 1990-х років - «Портовий менеджмент». У даний час найчастіше використовується назва «Управління портами».
Дисципліною ВОУ охоплюються ключові проблеми забезпечення ефективного функціонування морських портів на етапі оперативного (в межах місяця) планування і управління. Об'єктом вивчення цієї дисципліни є виробничий процес портів (ВПП) і його складові елементи, предметом - механізм реалізації ВПП, а метою-пізнання принципів, методів і технології системної оптимізації ВПП.
На сучасному етапі в Україні, як і в більшості країн світу, діють дві категорії морських портів: порти-оператори і порти-орендодавці. У першому випадку ВОУ здійснюється з єдиного «мозкового центру», яким є служби експлуатації, цілодобова діяльність яких здійснюється диспетчерськими структурами портів та їх виробничих підрозділів (вантажних терміналів, ВПК). У другому випадку ВОУ реалізується спільно портами і оперують у них стивідорними компаніями.
Як було показано в дисципліні «Основи управління портами», ключову роль в ВПП відіграє процес обслуговування (обробки) суден (ПОС), який розглядається в якості найважливішого об'єкта управління і в дисципліні ВОУ.
Зміст дисципліни ВОУ розкривається за наступною схемою:
1. Обґрунтування механізму забезпечення системної оптимізації ПОС;
2. Дослідження задачі оптимізації ПОС;
3. Розробка технології реалізації процесу у оптимального управління ПОС.
Основна інформація з усіх тем дисципліни міститься в лекціях. Рекомендується також її поповнювати матеріалами взятих з інтернет-ресурсів. Крім того, буде корисно ознайомитися з наступними джерелами:
Ветренко Л.Д. «Управление работой морского порта» (2000 г);
Магамадов А.Р. «Оптимизация оперативного планирования работы порта» (1979 г);
Степанец А.В. «Управление работой морского порта» (2000 г).
Тема 1 основи побудови механізму забезпечення системної оптимизации пос
При обговоренні даної проблеми будемо спиратися на методологію загальної теорії управління виробничими процесами, що передбачає, зокрема, забезпечення відповідності величини планового періоду тривалості циклу виготовлення продукції.
У випадку ПОС у якості продукції порту виступають оброблені судна. При цьому кожне судно можна інтерпретувати у якості окремого «інгредієнта» портової продукції зі своїм технологічним циклом виробництва. Тоді процес обслуговування деякої безлічі суден слід трактувати як сукупність технологічних циклів обробки окремих суден, що об'єднуються у певний загальний технологічний цикл виготовлення портової продукції. Визначений таким чином цикл ПОС буде обмежуватися, очевидно, моментами початку обслуговування «першого» судна і закінченням обробки «останнього» судна з безлічі одночасно розглянутих суден. Такий підхід веде до ідеї агрегованого циклу ПОС.
Очевидно, що у загальному випадку тривалість агрегованого циклу ПОС є змінною величиною, тому що залежить від кількісного та якісного складу запланованої до обробки сукупності суден, а також від характеристик перевантажувальних ресурсів портів (ПРП). Ця обставина обумовлює ситуаційність агрегованого циклу ПОС, тобто залежність його параметрів від виробничої ситуації, що складається у порту.
На перший погляд, здається, що при оперативному управлінні ПОС у якості планового періоду логічно приймати тривалість агрегованого циклу, однак таке припущення у загальному випадку виявляється неспроможним. Справа у тому, що в реальних умовах тривалість агрегованих циклів ПОС може бути різноманітною - від декількох діб до декількох тижнів у силу залежності циклів від структурних і часових характеристик суднопотоків. У ситуаціях, коли цикл виявляється досить тривалим (близько двох і більше тижнів), виникає нова проблема, пов'язана з інформаційним аспектом планування обробки суден і забезпеченням стійкості плану реалізації ПОС на всьому інтервалі управління. Сутність цієї проблеми полягає у протиріччі між ідеєю системної оптимізації ПОС (у рамках агрегованого циклу) і якістю використаної при цьому інформації, яка під час віддалення від початку планового періоду суттєво погіршується, особливо за такою характеристикою, як достовірність. У підсумку план реалізації ПОС виявляється стійким на відносно невеликих відрізках часу (до двох-трьох діб) звідси випливає, що приймати у якості планового періоду в реальних виробничих умовах не завжди допустимо.
Зазначене протиріччя вдається вирішити за допомогою методу «ковзуючого» планування, у якому в разі оперативного управління будь-якими процесами, у тому числі і ПОС, вдається зчленовувати елементи планування і прогнозування. Ідея такого підходу йде від принципу «рухливих» п'ятирічок.
Стосовно до ПОС схема «ковзуючого» планування реалізується наступним чином (рис.1).
Рис. 1. Схема реалізації «ковзного» планування ПОС
Розрахунковий інтервал управління приймається рівним тривалості агрегованого циклу і за рівнем достовірності інформації розбивається на два відрізки, перший з яких приймається у якості періоду планування, а другий періоду - прогнозування. Для обох періодів використовуються керуючі рішення, взаємопов'язані за основними параметрами. При цьому вважається, що рішення в рамках планового періоду є остаточними і підлягають реалізації, а рішення, що відносяться до періоду прогнозування, у подальшому можуть коригуватися.
Після закінчення планового періоду (і при необхідності дострокового переходу до нового плану) знову визначається розрахунковий інтервал часу з розбиттям його на періоди планування та прогнозування і так далі. У результаті виявляється, що розрахунковий інтервал, а з ним плановий період разом з періодом прогнозування «ковзають» уздовж осі часу, що і послужило підставою для назви методу.
Узагальнюючи вищевикладене, відзначимо, що у загальному випадку період планування ПОС при оперативному управлінні не є постійним, тому що залежить з одного боку від тривалості агрегованого циклу ПОС, а з іншого боку від якості інформації що використовується при управлінні ПОС. Ця обставина призводить до того, що при побудові механізму реалізації ВОУ необхідно здійснювати прив'язку параметрів ПОС до параметрів виробничої ситуації, яка складається у порту до моменту прийняття керуючих рішень. Звідси походить назва методу - ситуаційне планування ПОС.
Охарактеризований механізм управління ПОС дозволяє перейти до обговорення сутності задачі оптимізації ПОС.