Глава III. Транспортні документи

Розділ 1. Пасажири

Стаття 5

1. При перевезенні пасажирів перевізник повинен видати індивідуальний чи колективний квиток. Відсутність, неправильність оформлення або втрата квитка не зачіпають існування або дійсності договору перевезення, який продовжує підпадати під дію положень цієї Конвенції.

2. У квитку повинні бути зазначені назва й адреса

перевізника, а також міститись зазначення про те, що договір

підпадає під дію положень цієї Конвенції навіть при наявності

яких-небудь застережень, які цьому суперечать.

3. Перевізник несе відповідальність за шкоду, яка може бути заподіяна пасажиру в результаті порушення перевізником зобов'язань, які покладаються на нього відповідно до цієї статті.

Стаття 6

Квиток, якщо не доведене протилежне, є доказом зазначень, які містяться в ньому.

Стаття 7

Якщо на квитку не зазначене протилежне, його можна, коли він не є іменним, передавати іншій особі до початку перевезення.

Розділ 2. Багаж

Стаття 8

1. Перевізник може видавати багажну квитанцію, в якій зазначено кількість і характер багажу, що йому здається; при наявності прохання пасажира видача цієї багажної квитанції є обов'язковою. За видачу багажної квитанції чи за саму квитанцію не стягується жодна винагорода, крім фіскальних зборів, якими вона може обкладатися.

2. У багажній квитанції, якщо вона не сполучена з квитком, повинні міститися назва й адреса перевізника і зазначення про те, що договір підпадає під дію положень цієї Конвенції навіть при наявності яких-небудь застережень, які цьому суперечать.

3. Перевізник несе відповідальність за збиток, який може бути заподіяний пасажиру в результаті порушення перевізником зобов'язань, покладених на нього відповідно до цієї статті.

Стаття 9

Багажна квитанція є підтвердженням, якщо не доведене протилежне, наведених у ній зазначень; у разі відсутності в ній застережень вважається, що багаж зданий у гарному стані.

Глава IV. Відповідальність перевізника

Розділ 1. Шкода, заподіяна особам

Стаття 11

1. Перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний зі смертю, тілесними ушкодженнями чи нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира в результаті події, пов'язаної з перевезенням, і яка мала місце або під час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час його посадки чи висадки, або у зв'язку з завантаженням чи відвантаженням багажу.

2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо причиною події стали обставини, яких перевізник, незважаючи на вжиття заходів, необхідних у такому конкретному випадку, не міг уникнути і наслідкам яких він не міг запобігти.

3. Перевізник не може посилатися, щоб скласти з себе відповідальність, ні на фізичні чи психічні вади водія, ні на пошкодження чи несправність транспортного засобу, ні на провину особи, у якої був орендований транспортний засіб, чи осіб, за яких вона, відповідно до статті 4, несла б відповідальність, якби вона сама була б перевізником.

Стаття 13

1. Загальна сума відшкодування, яка повинна бути виплачена перевізником у зв'язку з однією і тією ж самою подією, не може перевищувати 250000 фр. на одного потерпілого. Однак будь-яка Договірна держава може встановити більш високу межу чи не встановлювати жодної межі. Якщо головна контора перевізника знаходиться в такій державі чи в державі, яка не є Договірною стороною, законодавство якої передбачає більш високу межу чи не встановлює жодної межі, для визначення загальної суми застосовується законодавство цієї держави, за винятком норм, які відносяться до колізійного права.

2. Сума, передбачена у пункті 1 цієї статті, не включає понесені сторонами для доказу своїх прав судові витрати чи інші витрати, сплата або відшкодування яких можуть бути покладені на перевізника, а також відсотки, обчислювальні відповідно до закону, що вважатиме застосовним суд, який розбирає справу.

3. Сторони договору перевезення можуть домовитися про встановлення більш високої межі відшкодування. Якщо не зроблене застереження щодо протилежного, то така домовленість поширюється на всіх осіб, які мають право на відшкодування.

4. Обмеження розміру відшкодування, передбачені у цій статті, застосовуються до усіх вимог, пов'язаних зі смертю, тілесними ушкодженнями або нанесенням будь-якої іншої шкоди фізичному чи психічному здоров'ю пасажира. Якщо є кілька позивачів, і якщо загальна сума їхніх вимог перевищує встановлений максимум, то виплати пропорційно скорочуються.

Розділ 2. Збиток, заподіяний багажу

Стаття 14

1. Перевізник несе відповідальність за збиток, пов'язаний з повною або частковою втратою багажу і з його пошкодженням.

За зданий перевізнику багаж останній відповідає з моменту прийняття його до перевезення до моменту або його доставки, або здачі на зберігання, передбаченої в пункті 3 статті 10.

За будь-який інший багаж перевізник відповідає протягом часу його перебування в транспортному засобі, але у разі крадіжки чи втрати, не пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, - тільки у тому випадку, якщо він був зданий під нагляд перевізника. До цього іншого багажу прирівнюються особисті речі і предмети, які пасажир має на собі чи з собою.

2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата чи пошкодження пов'язані з дефектом самого багажу, з особливим ризиком, викликаним тим, що багаж містить швидкопсувні або небезпечні для перевезення речовини чи предмети, або відбулися в результаті обставин, яких перевізник, незважаючи на вживання заходів, необхідних у такому конкретному випадку, не міг уникнути і наслідкам яких він не міг запобігти.

Стаття 15

1. Багаж, не доставлений протягом чотирнадцяти днів з дня, коли пасажир вимагав його видачі, вважається загубленим.

2. Якщо багаж, який вважався загубленим, знайдений протягом року з дня, коли пасажир вимагав його видачі, перевізник докладає всіх розумних зусиль для повідомлення про це пасажиру. Протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення пасажир може вимагати доставити багаж або в пункт відправлення, або в передбачений для доставки пункт після повернення у відповідних випадках будь-якого отриманого відшкодування за шкоду, пов'язану з втратою, але зі збереженням усіх можливих прав на відшкодування за прострочення доставки.

Стаття 16

1. Коли відповідно до положень цієї Конвенції відшкодування збитку за повну або часткову втрату багажу чи за його пошкодження покладається на перевізника, то може бути поставлена вимога про виплату суми, рівної розміру збитку, але ця сума не може перевищувати 500 франків на одиницю багажу і 2000 франків на пасажира. Крім того, може бути поставлена вимога про виплату суми, рівної розміру збитку за повну або часткову втрату чи пошкодження особистих речей і предметів, які пасажир має на собі чи з собою, але ця сума не може перевищувати 1000 франків на пасажира.

Стаття 19

Під згаданим у цій Конвенції франком мається на увазі золотий франк вагою 10/31 грама проби 0,900.

Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція TIR) від 14 листопада 1975 р.