У подальшому:

розвивається система траншей і ходів сполучення в опорному пункті;

нарощується система інженерних загороджень;

додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, підвезення й евакуації;

обладнуються хибні опорні пункти, вогневі позиції та інші об’єкти.

Під час організації оборонного бою в роті розробляються і оформляються:

• розрахунок часу на підготовку до оборони;

• робоча карта командира роти з рішенням на оборону;

• схема опорного пункту роти;

• бойовий наказ (попередні бойові розпорядження);

• розпорядження (вказівки) щодо всебічного забезпечення бою;

• донесення про бойовий та чисельний склад.

На схемі опорного пункту роти вказуються:

орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

положення противника;

смуга вогню роти;

опорні пункти взводів, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), танків, протитанкових, засобів ППО;

вогневі позиції та сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а також доданих танків;

ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу;

рубежі відкриття вогню з танків, БМП, ПТРК та інших вогневих засобів;

район зосередження та вогневі рубежі бронегрупи;

позиції та шляхи маневру кочуючих вогневих засобів;

місця обладнання вогневих засідок;

інженерні загородження та фортифікаційні споруди;

проходи в інженерних загородженнях для кочуючих вогневих засобів або тих, які діють у вогневих засідках;

місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання та медичного поста роти;

місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти.

Практична робота командира роти в підпорядкованих підрозділах, крім звичайних питань, включає перевірку:

своєчасності і правильності зайняття ними опорних пунктів і позицій;

готовності системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо вночі та в умовах обмеженої видимості;

морально-психологічної готовності підлеглих до майбутніх дій;

знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою;

стану і ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів;

готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і зазначені напрямки;

виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і управління;

зайняття позиції бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.

2. Порядок і зміст роботи командира роти з організації наступу

Підготовка наступального бою включає:

організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку завдань підрозділам, організацію ВУП, взаємодії, управління і всебічного забезпечення);

підготовку роти до виконання бойового завдання;

підготовку вихідного положення;

контроль готовності підрозділів до наступу.

Одержавши бойове завдання командир роти:

* з’ясовує отримане завдання;

* визначає заходи, які необхідно провести негайно для найшвидшої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання;

* проводить розрахунок часу;

* дає вказівки командирам підлеглих і приданих підрозділів з підготовки до виконання бойового завдання і про час і порядку роботи на місцевості;

* оцінює обстановку;

* приймає рішення;

* доповідає рішення командиру батальйону;

* доводить рішення до своїх заступників і командирів підрозділів;

* проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення;

* віддає бойовий наказ;

* організовує:

- взаємодію;

- всебічне забезпечення бою і управління.

- здійснює контроль за підготовкою підрозділів до оборони;

- у встановлений час доповідає КБ про готовність до виконання завдання.

Під час усвідомлення отриманого завдання КР повинен зрозуміти:

- мету майбутніх дій;

- замисел старшого командира (особливо способи розгрому противника);

- завдання, місце в бойовому порядку батальйону та роль роти в бою;

- витрати основних видів боєприпасів,

- завдання сусідів та порядок організації взаємодії з ними;

- час готовності до виконання завдання.

Рішення командир роти приймає одноосібно на основі з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки.

У рішенні він визначає:

* замисел бою

* бойові завдання підрозділам;

* основні питання взаємодії ,

* управління

* всебічного забезпечення.

У замислі бою командир роти визначає:

• напрямок головного удару роти;

• способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з визначенням порядку його вогневого ураження, у тому числі вогнем танків, БМП, стрілецької зброї, інших штатних і доданих засобів, заходи введення противника в оману, а також порядок дій підрозділів);

• бойовий порядок роти.

Рекогносцировка проводиться для вивчення місцевості та противника перед фронтом наступу батальйону (роти) і на його флангах у процесі прийняття рішення або уточнення прийнятого по карті рішення. На рекогносцировку залучаються командири рот (взводів), окремих підрозділів, а також командири доданих і підтримуючих підрозділів.

Під час рекогносцировки командир роти:

вивчає місцевість,

призначає (указує) орієнтири

уточнює:

передній край оборони противника, підступи до нього, наявність і характер загороджень і перешкод, опорні пункти, розташування вогневих засобів, особливо протитанкових, резервів, можливі рубежі ударів його бойових вертольотів і установки мінних полів засобами дистанційного мінування, відкриті фланги і проміжки, сильні і слабкі місця в обороні противника і можливі його дії;

фронт наступу і напрямок головного удару, бойові завдання взводам і доданим підрозділам;

цілі (об’єкти) противника, що підлягають вогневому ураженню;

вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів і терміни їх інженерного обладнання;

місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення, місця оснащення танків катковими мінними тралами;

напрямок переміщення командно-спостережного пункту роти і місця розгортання підрозділів МТЗ.