1. Сутність психологічної підготовки особового складу до ведення бойових дій.

Згідно етичного кодексу психолога (прийнятий на І установчому з’їзді психологів України 18 грудня 1990 р.) офіцери як суб’єкти психологічної роботи повинні:

забезпечити збереження конфіденційності психологічної інформації, яка стосується клієнта, не допускати її обнародування;

уміти зберігати довіру військовослужбовців, правильно орієнтуватися у внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктах;

Таблиця 1

Специфіка взаємодії командира і заступника з виховної роботи

Дії командира	Дії заступника з виховної роботи
1. Пізнавальний етап
з’ясування отриманої завдання; збір об’єктивної інформації про об’єкт, його оцінювання і прогнозування подальшого розвитку; формування бажаної концептуальної моделі стану об’єкта; виявлення методів, форм і технологій впливу на об’єкт з метою виконання отриманої задачі;	представляє необхідну інформацію командиру про: психологічні фактори, які мають вплив на виконання поставленого завдання; МПС особового складу, ступені його психічної готовності і стійкості до виконання завдання; стан, особливості й можливості психологічного забезпечення виконання завдання;
2. Етап прийняття рішення
вибір перспективних і поточних цілей, основного напрямку дій; визначення плану і технології діяльності підлеглих щодо виконання завдання; визначення оптимальних умов і термінів її виконання; вибір ефективних засобів, прийомів і методів діяльності;	представляє рекомендації і пропозиції щодо: раціонального розподілу і використання воїнів у процесі виконання завдання; способів впливу на мікрогрупи, окремі категорії особового складу в інтересах виконання завдання; змісту і особливостей психологічної підготовки до виконання завдання та його психологічному супроводженню;
3. Етап організації виконання рішення
доведення службових завдань, розподіл функцій підлеглих у процесі виконання завдання; стимулювання діяльності підлеглих; узгодження і координація дій, підтримання всіх форм дисципліни, здійснення поточного контролю за виконанням завдання; забезпечення необхідних умов діяльності; розвиток професійно важливих якостей, підтримання оптимальних міжособистісних взаємин;	В інтересах розв’язання завдання організує методичну допомогу посадовим особам, а також організує і проводить заходи психологічної роботи особисто : психодіагностику і експертизу; психологічне консультування; психологічну освіту і навчання; психотерапію, психокорекцію і психореабілітацію;
4. Етап оцінки результату
оцінка відповідності отриманого результату цілям і нормативним вимогам; оцінка діяльності підлеглих.	оцінка дійовості заходів психологічного забезпечення та участі різних посадових осіб у їх проведенні.

не застосувати такі психологічні технології, які можуть задати шкоду психіці клієнта;

не застосувати адміністративні міри щодо військовослужбовця на основі отриманої про нього психологічної інформації без її всебічного і ретельного аналізу;

поважати особисту гідність і недоторканість особистості кожної людини (найбільш повно відображені у Загальній декларації прав людини);

не примушувати військовослужбовців проходити психічне обстеження або приймати участь у корекції їх життєвого стилю, особистісних і індивідуальних рис, поведінки без їх добровільної згоди на його проходження;

провідним правилом роботи психолога має бути принцип – “не зашкодь”;

Психологічна робота – це система психологічних заходів, що організуються і проводяться в інтересах ефективного забезпечення життєдіяльності військ (сил), формування і підтримання психічної стійкості особового складу, збереження психічного здоров’я військовослужбовців та членів їх сімей і працівників ЗСУ, надання спеціальної психологічної допомоги тим особам, які мають певні особистісні, психічні та інші проблеми й схильні до девіантної поведінки, здійснення психологічної освіти особового складу.

Вона водночас є як складовою частиною МПЗ різних видів життєдіяльності військ, а також представляє окремий напрям роботи посадових осіб, які безпосередньо відповідають за навчання, виховання, МПС, індивідуально-виховну роботу з підлеглими. Це практично все начальники і командири.

Адже, до основних проблем, до розв’язання яких має бути спрямована психологічна робота у військових підрозділах, належать такі:

Особистісні проблеми – це певні труднощі, які мають негативний вплив на особистісний розвиток військовослужбовця та його самоактуалізацію в умовах військово-професійної діяльності, погіршують його моральне і психічне здоров’я, пригнічують моральний та психічний стан, самовідчуття, зніжують потенційні бойові, інтелектуальні та інші можливості, підштовхують до девіантної поведінки та ін.

Це, насамперед, труднощі у соціально-психологічній, психічній, військово-професійній та інших видах адаптації особистості воїна до військового середовища та специфічних умов військово-професійної діяльності, певні розлади її психіки та духовної сфери, наприклад, як наслідок участі воїна в бойових діях, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та дій в інших екстремальних обставинах. Їх прояв знаходить своє вираження у конфліктах і конфліктних ситуаціях військовослужбовця з соціальним оточенням, в різних формах девіантної поведінки (як наслідок внутрішньоособистісного конфлікту), а в змістовому відношенні – у почутті тривожності, розгубленості, безвихідності, невпевненості, втрати ціннісних орієнтацій та смислу життя, деперсоналізації, комфорності тощо.

Колективно-групові проблеми – це труднощі, які негативно впливають на бойову згуртованість особового складу, мають деструктивний вплив на морально-психологічний клімат у ньому, знижують його МПС, деструктивно впливають на поведінку своїх членів тощо. До них належать різні види порушень і деформацій внутрішньоколективних взаємин (ціннісних, моральних, службових, діяльнісних, особистісних тощо), розлад або відсутність загальних суспільно прийнятих позитивних спільних цінностей особового складу, наприклад, роти, ізольованість воїнів, які знаходять свій прояв в міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктах, в різних формах соціально-психологічної, психічної й фізіологічної несумісності членів підрозділу, в існуванні у ньому мікрогруп негативного спрямування тощо.

Діяльнісні проблеми – це труднощі, які характерні службовій, навчально-бойовій і навчально-пізнавальній діяльності воїнів через невідповідність певних їх духовних, індивідуально-психічних та інших якостей об’єктивним вимогам військової служби, бойової підготовки, військової спеціальності, навчально-бойовій діяльності. Прояв даних проблем знаходить своє місце в зниженні ефективності військово-професійній діяльності воїна, його неуспішності в бойовій і гуманітарній підготовці, негативних вчинках і злочинній халатності при виконанні службових, навчально-бойових та інших завдань.

Ці проблеми визначають зміст і завдання психологічної роботи, її основні напрямки, а також функціональні обов’язки офіцерів, які обіймають відповідні посади психолога і соціального психолога, заступників з виховної роботи у військах. Вони розв’язують такі завдання психологічної роботи у військовому підрозділі (частині):

вивчення індивідуально-психічних якостей особистості воїна, соціально-психологічних процесів і явищ у військових підрозділах, малих соціальних групах і прогнозування та проектування їх розвитку;

психологічна експертиза професійної придатності військовослужбовців і молодого поповнення з метою раціонального розподілу їх за спеціальностями, посадами і підрозділами;

психологічний аналіз бойової, навчально-бойової, навчальної і повсякденної діяльності особового складу та навчально-виховного процесу у військових підрозділах і частинах, відпрацювання рекомендацій щодо їх оптимізації та підвищення ефективності;

психологічне насичення заходів бойової та мобілізаційної готовності, виконання навчальних і навчально-бойових завдань, бойового чергування (бойової служби), караульної і внутрішньої служб особового складу та їх психологічне супроводження;

управління динамікою розвитку малих соціальних груп у військовому середовищі, поступове їх доведення до рівня військових колективів;

управління різними соціально-психологічними процесами й явищами у військових підрозділах, їх насичення позитивним змістом;

формування і підтримання здорового морально-психологічного клімату у військових підрозділах;

профілактика соціально-психологічних, особистісних, психічних та інших передумов порушення військової дисципліни і правил воїнського етикету особовим складом;

надання психологічної допомоги військовослужбовцям і членам їх сімей, працівникам ЗСУ, підвищення рівня їх психологічної освіти;

проведення профілактичної психологічної роботи з різними категоріями військовослужбовців;

створення атмосфери психічної захищеності воїнів у військовому підрозділі;

озброєння воїнів та членів їх сімей ефективними прийомами і методиками надання самому собі та іншим психологічної допомоги;

реабілітаційна робота з воїнами, які скоїли певні порушення військової дисципліни, мали девіантну поведінку, мають особистісні проблеми тощо;

протидія негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад тощо.

Аналіз психологічної роботи в підрозділі доцільно проводити в єдності з аналізом діяльності керівництва підрозділом, бо, по-перше, зміст цієї діяльності торкається взаємодії начальника і підлеглих, по-друге, переважна більшість цих психологічних заходів відбувається, як правило, у процесі здійснення загальних заходів бойової й мобілізаційної готовності, бойової підготовки, бойового чергування, вартової і внутрішньої служб . Різниця полягає лише у тому, що під керівництвом мається на увазі управління поведінкою та діяльністю підлеглих в бойовій, навчально-бойовій і повсякденній обстановці, а під психологічною роботою – управління психічними процесами, властивостями, утвореннями та станами особистості військовослужбовця і різними соціально-психологічними процесами і явищами у військових підрозділах.

Рішення зазначених вище психологічних проблем здійснюється командиром і його заступником по роботі з особовим складом (психологом) так само, як і в сфері керівництва. Але безпосередніми організаторами психологічної роботи у військових підрозділах і частинах є заступники виховної роботи, а безпосередньо за її стан, наукове забезпечення і результативність, а також за якість, обґрунтованість і надійність психологічних висновків і рекомендацій відповідають офіцери-психологи за своїми напрямами службової діяльності. Вони окрім загальних психологічних заходів проводять спеціальні заходи, які не спроможні організувати й провести інші посадові особи. Адже, ці посадові особи виступають суб’єктами психологічної роботи. До них також належать штаби, працівники медичної служби, колективи військових підрозділів, суспільні організації, від узгодженості дій яких у цілому залежить ефективність цієї роботи.

Стисло охарактеризуємо зміст їх діяльності.

Командири (начальники) відповідають за керівництво і організацію психологічної роботи у підлеглих їм підрозділах. Зрозуміло, командири відповідають за всі напрямки діяльності особового складу. Але щодо психологічної роботи вони ставлять завдання підлеглим посадовим особам стосовно її організації і проведення, особисто приймають участь у цій роботі і контролюють її якість.

Згідно ст. 59. Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожен командир (начальник) зобов’язаний знаті ділові, морально-психічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців.

Штаби спільно з органами по роботі з особовим складом забезпечують єдність планування і узгодженість проведення заходів психологічної роботи, вносять пропозиції щодо її покращення, зміцнення МПС особового складу та приймають участь в їх реалізації.

Працівники медичної служби у взаємодії з командирами і посадовими особами органів по роботі з особовим складом здійснюють заходи психогігієни і психопрофілактики з метою створення оптимальних умов для збереження психічного здоров’я особового складу, попередження психічних відхилень і раннього виявлення військовослужбовців, які мають НПН і певні психічні захворювання.

А військові колективи і громадські організації завжди мали і мають суттєвий вплив на своїх членів, реалізуючі до них такі свої функції як ціннісно-орієнтаційну, адаптаційну, організаційну, профілактичну, коригуючу та емоційного розвантаження.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок про те, що головним змістом психологічної роботи в підрозділі є психологічне дослідження об’єкта впливу (окремий воїн, група воїнів, військовий підрозділ, військова частина, різні види бойової, навчально-бойової та інші специфічні різновиди діяльності особового складу) і обґрунтоване оптимальне психологічне управління ним на основі розроблених у процесі досліджень психологічних рекомендацій. При цьому, у залежності від об’єкту, на дослідження та оптимізацію життєдіяльності якого спрямована психологічна робота, вона може здійснюватися на таких рівнях:

особистості окремого військовослужбовця;

психології окремого військового колективу (підрозділу);

військової частини.

Психологічне дослідження об’єкту психологічного впливу передбачає наукове вивчення, опис, пояснення і прогнозування різноманітних психічних проявів особистості окремого воїна і соціально-психологічних процесів, явищ і станів військових колективів як різновидів малих соціальних груп на основі певної інформації, яка отримується за допомогою соціально-психологічних і психологічних методик і методів дослідження. Результатом цієї діяльності є психологічний діагноз, який передбачає опис актуального і передбачуваного стану об’єкту дослідження, а також з’ясування заходів, які пропонуються для ефективного управлінського впливу на нього.

Психологічне управління передбачає оптимізацію існуючих умов життєдіяльності, бойової та інших видів діяльності особового складу з урахуванням всіх його психологічних характеристик на основі втілення практичних рекомендацій, що були отримані у процесі психологічних досліджень, і надання безпосередньої психологічної допомоги.

Воно може бути прямим, що включає спеціальні психологічні методи та методики впливу на особистість, колектив, на опосередкованим, яка здійснюється через зміну умов життєдіяльності військового колективу, настанов військовослужбовців, технології і режиму їх діяльності.

Ефективність психологічної роботи, безперечно, залежить від конкретного визначення основних її напрямків і оптимального застосування різних форм такої роботи.