2.3. Процесуальна характеристика учасників, які виконують функцію захисту

1) Процесуальна характеристика підозрюваного

1. Підозрюваний — це фізична особа, якій повідомлено про підозру або яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

2. Підставою участі підозрюваного у кримінальному процесі є затримання його за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення і/чи вручення повідомлення про підозру.

3. Обставинами, які виключають участь підозрюваного у кримінальному провадженні, є тяжка хвороба або ухилення від розслідування. Ці обставини мають тимчасовий характер.

4. Підозрюваний зобов’язаний:

1) з’являтися за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб;

3) виконувати вимоги, обумовлені обраним щодо нього заходом забезпечення кримінального провадження;

4) виконувати законні вимоги слідчого, прокурора, слідчого судді та ін.

Підозрюваний має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК, а також отримати їх роз’яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

5) вимагати перевірки обґрунтованості затримання та ін.

5. Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

— від моменту затримання чи повідомлення про підозру до моменту затвердження прокурором обвинувального акту.

6. Юридична відповідальність підозрюваного:

 кримінально-процесуальна відповідальність — застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

 кримінальна відповідальність — у вигляді санкцій статей глави 18 КК, що передбачають відповідальність за:

— втручання у діяльність судових органів — ст. 376 КК;

— погроза насильством щодо судді, народного засідателя чи присяжного — ст. 377 КК;

— умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного — ст. 378 КК;

— посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя — ст. 379 КК;

— перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку — ст. 386 КК;

— розголошення даних досудового розслідування — ст. 387 КК;

— приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано — ст. 388 КК.

* Однією із сторін кримінальних процесуальних відносин обов’язково є державний орган, який здійснює кримінальне провадження.

* Суддя, який діє одноособово, користується правами суду і постановляє рішення від імені держави.

*^* Під час здійснення правосуддя у кримінальних справах професійні судді, народні засідателі і присяжні мають рівні права.

*^* У кримінальному процесуальному законі застосовується термін "повноваження". Останні в загальній теорії права визначаються як "правообов’язки", тобто як поєднання прав і обов’язків. Причому пріоритет у співвідношенні прав і обов’язків належить обов’язкам, бо за їх невиконання настає юридична відповідальність (О.Ф. Скакун).

 Про поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" див. тему 10.

1 Див.: Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа. — К.: Семенко Сергей, 2003. — С. 29—30.

2 Тут йдеться не про той інститут слідчого судді, що запроваджений у 2012 році новим КПК. Цей інститут покликаний забезпечити лише дотримання конституційних прав громадян, а не здійснювати досудове розслідування у повному обсязі.

* Про поняття і перелік близьких родичів див. також норми загальної частини Сімейного кодексу (СК) України (ч. 1 ст. 1, ч. 4 ст. 2, ст. 8, ч. 1 ст. 9). Перелік цієї категорії осіб законодавець дає і в інших законах, наприклад, в Кодексі адміністративного судочинства (КАС) України (п. 3 ч. 1 ст. 27), ЦК (ч. 1 ст. 68), ЦПК (п. 3 ч. 1 ст. 20; ч. 1 ст. 52). Переліки близьких родичів у всіх зазначених кодексах відрізняються один від одного. Тому під час кримінального провадження за основу слід брати положення КПК (п. 1 ч. 1 ст. 3) як основного нормативно-правового акту, яким врегульовано кримінальні процесуальні відносини.

* Згідно зі ст. 2 Європейської конвенції з відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 р. в разі, коли відшкодування шкоди не може бути забезпечене з інших джерел, держава повинна взяти це на себе для наступних категорій: 1) для тих, кому в результаті навмисних насильницьких злочинів завдано серйозної шкоди фізичному стану або здоров’ю; 2) для тих, хто перебував на утриманні загиблих в результаті такого злочину. Відшкодування шкоди здійснюється навіть в тому випадку, коли злочинець не може бути підданий судовому переслідуванню або бути покараним.