2.2. Процесуальна характеристика учасників, які виконують функцію обвинувачення (кримінального переслідування)

1) Процесуальна характеристика прокурора

1. Прокурор — це учасник кримінального провадження, який виконує функцію обвинувачення шляхом процесуального керівництва досудовим розслідуванням для викриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення.

Функція прокурора у кримінальному процесі є одним із найбільш дискусійних понять процесуальної теорії. У діяльності прокурора виокремлюють чотири напрями: 1) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування; 2) процесуальне керівництво досудовим розслідуванням; 3) підтримання державного обвинувачення у суді; 4) обвинувачення (кримінальне переслідування), здійснюване під час досудового розслідування.

2. Підставою участі прокурора (керівника органу прокуратури) у кримінальному провадженні є факт перебування його на цій посаді у відповідній адміністративно-територіальній одиниці (районі, області).

Підставою участі прокурора у конкретному кримінальному провадженні є визначення його керівником органу прокуратури, що має місце після початку досудового розслідування.

3. Прокурор не може брати участі в досудовому розслідуванні і (або) судовому розгляді і підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, визначених у ст. 77 КПК:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Якщо прокурор брав участь у проведенні досудового розслідування, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, чи у інших стадіях провадження, то ці обставини не можуть бути підставою для його відводу. Більш того, у КПК 2012 року запроваджено принцип незмінності прокурора у кримінальному провадженні (ст. 37 КПК).

Питання про відвід прокурора вирішується:

— під час досудового розслідування — слідчим суддею;

— під час судового провадження — судом.

4. Прокурор зобов’язаний (частини 1 і 2 ст. 25 КПК):

 здійснювати нагляд за додержанням законів органами, які провадять досудове розслідування;

 вчасно вживати передбачених законом заходів до усунення будь-яких порушень закону (скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; пред’являти цивільний позов в інтересах держави тощо.

Для того, аби прокурор міг виконати зазначені обов’язки, йому надані такі права^**:

1) під час досудового розслідування:

 мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

 доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

 здійснювати інші повноваження, надані йому законом.

2) У судових стадіях:

 підтримувати перед судом державне обвинувачення;

 подавати докази;

 брати участь у дослідженні доказів;

 оскаржувати судові рішення та ін.

5. Прокурор перебуває у такому статусі протягом часу, відведеного законом на виконання всіх завдань кримінальним процесом (від його початку до закінчення).

6. Прокурор за невиконання своїх обов’язків у кримінальному процесі може бути притягнутий до таких видів юридичної відповідальності:

 кримінально-процесуальної відповідальності — скасування прийнятих рішень; визнання незаконними доказів, зібраних із порушенням процесуальної форми, тощо;

 кримінальної відповідальності за злочини:

— у сфері службової діяльності (розділ 17 КК);

— проти правосуддя (ст.ст. 371—374, 380—381 КК).

 дисциплінарної відповідальності згідно із відомчими нормативно-правовими актами.