1. Поняття про планування навчально-виховного процесу з фв, його види і зміст.

Планування – це складання теоретично і методично обґрунтованої документації, що формує систему навчання і виховання. Суть планування у ФВ полягає в обґрунтуванні, розробці та документальному оформленні змісту і послідовності дій педагога для вирішення завдань навчання і виховання тих, хто займається фізичними вправами.

План – це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення накресленої на конкретний період програми (роботи) з вказівкою її мети, змісту, об'ємів, методів, матеріальних і фінансових засобів, термінів виконання. Плани дають змогу дивитися далеко вперед, визначати мету і конкретні завдання, передбачати найефективніші засоби та шляхи їх розв’язання. У процесі складання плану слід дотримуватись певних умов, а саме: 1. відповідність плану нормативним і програмним документам; 2. облік методичних та загальних принципів гармонійного фізичного виховання; 3. реальність, конкретність і гнучкість, наочність. 4. цілеспрямованість і перспективність.

2 види планування, які реалізуються через відповідні плани: загальний і частковий . Ззагальний план оформлюється на календарний або навчальний рік. У школі загальний план розробляє вчитель фізичної культури, у спортивній школі відповідно старший тренер або замісник директора з навчально-спортивної роботи. Загальний план обговорюється перед початком навчального (календарного) року і затверджується керівником закладу. У загальному плані звичайно вказуються такі види роботи: організаційна, навчально-методична, навчально-тренувальна, фізкультурно-оздоровча; виховна; лікарський; агітаційно-пропагандистська, господарська. Під час оформлення загального плану, як правило, виділяють такі розділи: зміст роботи; терміни виконання; відповідальні за виконання; відмітка про виконання. Часткові плани-такими можуть бути, план навчально-виховної роботи в школі на чверть, календарний план спортивно-масових заходів колективу фізичної культури. У часткових планах майбутня робота визначається детальніше. Якщо зміст роботи розподіляється точно за календарними датами, то вони мають назву — календарні.

Залежно від термінів дії існують такі види планування: перспективне (відносно довгострокове); поточне (середньострокове); оперативне (відносно короткострокове). Перспективне планування в межах від 1 р. до кількох років, наприклад, у спорті воно може відповідати 4 рокам — інтервалу між черговими Іграми Олімпіад. Поточне планування вирізняється більшою конкретністю роботи педагога з реалізації завдань і послідовністю використання засобів для їх вирішення. Терміни поточного планування різні, наприклад, у школі воно передбачає методичне розкриття програмного матеріалу для учнів різних класів на кожну навчальну чверть. Оперативне планування охоплює часові межі мікроциклу, тренувального дня, одного заняття.

3. Характеристика документів планування навчального процесу, що складаються вчителем.

Всі документи планування ФВ в школі поділяються на дві групи: державні документи і документи, що складаються самим вчителем. До державних документів відносяться: 1. навчальний план 2. навчальна програма. Згідно діючої державної програми з ФВ школярів обов’язковими для вчителя є план-графік навчально-виховного процесу на рік, робочий (календарний) план на чверть (півріччя) та план-конспект уроку. Перелічені документи планування складаються вчителем.

Річний план-графік. Його функція – рівномірно, доцільно розподілити навчальний матеріал і систематизувати навчально-виховну роботу на рік. При цьому передбачаються результати, які належать здобути до кінця року, проводяться визначення опорних вправ і аналізується час необхідний для їх вивчення. Відомо три способи планування вивчення розділів шкільної програми – паралельний, послідовний і змішаний. При паралельному проходженні розділів матеріалу в уроки водночас включають матеріал із різних розділів. Послідовне проходження розділів програми частіше практикується в старших класах і передбачає почергове вивчення вправ гімнастики, легкої атлетики, тощо. Змішане планування – комбінація 1 і 2 способів.

Робочий план. на рік, який розрахований на чверть (семестр) або систему уроків. Робочий план (календарний або поурочний план) складається безпосередньо перед початком чергового семестру. У системі планування він виконує функцію методичного забезпечення, в ньому конкретизується і уточнюється все, що було заплановано в річному плані. У робочому плані вчитель планує кожну з частин уроку – але спочатку обов’язково основну. Зміст підготовчої і заключної частин залежать від завдань, які були поставлені в основній. В ньому конкретизуються навчально-виховні завдання кожної чверті і деталізуються засоби фізичної культури, визначається послідовність запровадження і поєднання їх при проведенні уроків.

План-конспект уроку. Конспект розробляється на основі безпосередньої підготовки вчителя до уроків. Він містить конкретні завдання, які повинен вчитель розв’язати на даному уроці з врахуванням рівня підготовленості учнів, в ньому послідовно записуються вправи, що підлягають вивченню на уроці, теоретичні відомості і домашні завдання. В конспекті знаходять відображення дозування фізичних вправ, методи і прийоми роботи вчителя, шляхи взаємодії педагога і учнів та інші питання.

Як свідчить досвід роботи найкращих педагогів-вчителів ФК необхідно мати ще низку допоміжних документів планування - сітка годин, програми вивчення. Орієнтовна сітка годин – розподіл навчального часу на різні види програмного матеріалу – наведена в державній програмі.

Програми вивчення. „Програми вивчення” повинні включати в себе: Назва вправи. Кількість (серія) уроків. Техніка виконання вправи. Вихідне і кінцеве положення рухової дії, що вивчається.

14

Рухове вміння – це такий рівень володіння руховою дією, який характеризується необхідністю детального свідомого контролю за діями, невисокою швидкістю виконання, нестабільністю та неекономічністю рухів, нестійкістю до дій збиваючих факторів, наявністю зайвих рухів.

Рухова навичка – це такий ступінь володіння технікою дій, який характеризується мінімальною участю свідомості при контролі за дією (дія виконується автоматизовано), високою швидкістю, стабільністю, стійкістю до збиваючих факторів, міцністю запам’ятовування.

З окремих навичок формується уміння виконувати цілісну рухову діяльність – уміння вищого порядку Уміння вищого порядку у навичку не переходить, бо воно проявляється завжди в ситуативних умовах і залежить від дій партнерів, суперників, зовнішніх умов.

„Перенос навички”. Відомо, що будь-яке рухове вміння або навичка формуються не на порожньому місці, а завжди включають в себе ті, або інші компоненти інших, раніше сформованих умінь і навичок, які певним чином впливають на становлення і прояв нового вміння або навички. Наприклад, володіння навичкою метання малого м'яча значно полегшує навчання метання гранати, а згодом і метання списа. В наведеному прикладі діє так званий „позитивний перенос”. „Позитивний перенос” навичок – це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка полегшує формування наступної навички. „Негативний перенос” навичок – це така взаємодія навичок, при якій раніше сформована навичка ускладнює вивчення наступної навички. Перехресний перенос навички-це явище – при якому сформована навичка в одну сторону (або однією рукою, ногою) має вплив на формування аналогічної навички, але в іншу сторону (або іншою рукою, ногою).