Заключна частина

БЖД як навчальна дисципліна не вирішує спеціальних проблем безпеки. Це справа спеціальних дисциплін – охорони праці, цивільної оборони, промислової екології, комунальної гігієни тощо. Але вона забезпечує загальну освіту в галузі безпеки, що є науково-методичним фундаментом для всіх без винятку спеціальних дисциплін з безпеки. БЖД не засіб особистого захисту, а дисципліна, що навчає основам захисту особистості, суспільства, держави, людства.

РОЗШИРЕНИЙ КОНСПЕКТ

лекції №2

«Таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек»

План

Вступ.

1. Таксономія небезпек. Види небезпек.

2. Критерії переходу небезпечної події у надзвичайну ситуацію.

Заключна частина.

Вступ

Світове співтовариство ще у 70-х роках ХХ століття почало розробляти природоохоронні заходи як законодавчого, так і нормативного характеру, виробили і почали інтенсивно впроваджувати певну стратегію управління навколишнім середовищем. Для реалізації наміченої стратегії почали розроблятися спеціальні національні стандарти, які визначали єдину методологію її проведення. БЖД як наука виробила певну систему власних понять, концептуальних схем, теоретичних положень, аксіом, методів дослідження, що враховують суттєві особливості дійсності. Зміст БЖД складає загальні закономірності небезпечних явищ та відповідні методи й засоби захисту людини у будь-яких умовах її перебування.

1. (Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек.)

Ризик – це усвідомлена небезпека виникнення події з певними у просторі та часі, небажаними наслідками для здоров’я людини. Ризик величина кількісна. Ризик характеризується або величинами від нуля (означає впевненість у тому, що шкода не буде нанесена нікому) до одиниці (означає впевненість у тому, що шкода буде нанесена усім), або як очікувана частота несприятливих ефектів, що виникають у популяції від визначеного шкідливого впливу. Перший спосіб вираження ризику іноді трактується як індивідуальний, другий – як популяційний ризик.

Небезпека (загроза) – це природне, техногенне чи соціальне явище з прогнозованими, але неконтрольованими загрозами виникнення небажаних подій у певний момент часу та в межах даної території, що здатні завдати шкоду здоров’ю людей, матеріальних збитків та ін. Небезпека величина якісна.

Номенклатура – це перелік назв, термінів, систематизованих за певними ознаками. Приклад: в алфавітному порядку, окремих об’єктів (виробництв, процесів, професій тощо). У теорії БЖД доцільно виділити кілька рівнів номенклатури: загальну, локальну, галузеву, місцеву (для окремих об’єктів). Наприклад, до загальної номенклатури відносять усі види небезпек. Надаємо деякі за абеткою, наприклад: алкоголь та аномальна температура повітря, барометричний тиск та блискавки грози, вода та вібрація, гіподинамія та гербіциди, зсув ґрунту та зброя, монотонність праці та мікроорганізми, нерівні поверхні та накип, охолоджені поверхні та отруєння, падіння та перевантаження машин, розумове перевантаження та радіація, снігопад та сонячна активність, тайфуни, шум, електромагнітне поле тощо. Налічує більш 150 найменувань.

Термін ризик семантично походить від грецьких слів risikon, ridsa – круча, скеля. В італійській мові risiko – небезпека, погроза; risikarе – маневрувати між скель. У французькій мові risdоrе – погроза, ризикувати (дослівно: об’їжджати кручу, скелю).

На сьогоднішній день здійснено ієрархічний поділ факторів ризику за особливістю впливу на індивідуум та групу людей, по тривалості та ін. Узагальнені дані цього дослідження наведено на рисунку 1.

Для зручності користування та уніфікації Бардовим В.Г. і соавт.(2013) створено класифікацію ризику (небезпеки) в системі військової охорони здоров’я та організації медичного забезпечення військ. В основу класифікації було покладено шість найбільш важливих характеристик ризиків: 1) родо-видові (рід, вид, походження, об’єкт); 2) місце реалізації (періодичність, середовище, сфера та черговість виникнення); 3) збитки від реалізації (ступінь впливу на людину); 4) вплив на ризик фактору часу (структура виникнення, характер впливу, врахування фактору часу, тривалість дії, частота впливу); 5) прогнозованість (ступінь прогнозованості, спектр дії, рівень втрат (збитків), ступінь усунення, ступінь компенсації, керованість); 6) вид управлінського рішення (рівень, час та тип прийняття рішень).

Фактори ризику

Загальні

Постійні

Первинні

Головні

групові

періодичні

вторинні

другорядні

індивідуальні

інтермітуючі

третинні

Рис. 1. Ієрархічний поділ факторів ризику

Ґрунтуючись на визначенні “ризику” та “небезпеки”, а також на досвіді побудови системних класифікацій, автори запропонували узагальнюючу класифікацію ризику та небезпек в системі охорони здоров’я загалом (Табл. 1).

Таблиця 1

Узагальнююча класифікація ризику (небезпек) в системі охорони здоров’я

Ознаки класифікації	Фактори
За родом	Природні, техногенні, змішані
За видом небезпек	Фізичні, хімічні, біологічні, інформаційно-семантичні, комплексні
За походженням	Космічні, абіогенні, біогенні, біологічні, біотичні, природно-антропогенні, антропогенні, антропічні
За об’єктом	Індивідуальний, груповий (соціальний, колективний, етологічний, соціально-економічний, соціально-психологічний), видовий
За черговістю виникнення	Первинний, вторинний
За періодичністю виникнення	Періодичний, неперіодичний
За середовищем виникнення	Атмосферний, водний, геоморфологічний, едафічний, фізіологічний, генетичний, популяційний, біоценотичний, екосистемний, біосферний
За місцем виникнення	Зовнішні та внутрішні (обидва види ризику мають власну велику класифікацію)
За ступенем впливу на людину	Летальний, екстремальний, лімітуючий, турбуючий, канцерогенний, мутагенний, тератогенний
За ступенем впливу на організацію медичного забезпечення військ	Прийнятний, критичний, катастрофічний
За структурою виникнення	Прості, похідні
За характером впливу	Активні, пасивні
За врахування фактора часу	Статичні і динамічні
За тривалістю дії	Короткострокові, середньострокові, довгострокові
За частотою впливу	Разовий, періодичний, постійний
За ступенем прогнозованості	Прогнозований, не прогнозований
За спектром дії	Вибіркової дії, загальної дії
За рівнем втрат (збитків)	Мінімальні, середні, оптимальні, максимальні, критичні, катастрофічні
За ступенем усунення	Ті що усуваються повністю, ... частково, ... не усуваються взагалі
За ступенем компенсації	Компенсовані, частково-компенсовані та некомпенсовані
За керованістю	Керовані, некеровані
За рівнем прийняття рішень	Макроекономічні та мікроекономічні
За часом прийняття рішень	Випереджувальні, своєчасні і запізнілі
За типом прийняття рішень	Раціональні (обґрунтовані), нераціональні (необґрунтовані), авантюрні (азартні)
За імовірністю виникнення ситуації	Стохастичні (на умовах імовірності виникнення), невизначеності (на умовах невизначеності) і конкурентні (на умовах конфлікту)
За об’єктивністю	З об’єктивною імовірністю, з суб’єктивною імовірністю та з суб’єктивно-об’єктивною імовірністю
За рівнем прийнятності	Безумовно прийнятний, прийнятний, неприйнятний
За ступенем правомірності	Правомірні, неправомірні
За сприйняттям людьми	Добровільні, примусові

Таксономія – наука про класифікацію та систематизацію складних явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдавати шкоди. Приклад таксономії –це класифікація небезпек:1-за локалізацією (небезпеки бувають пов’язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом),

2- за часом прояву (імпульсивні, кумулятивні),

3- за джерелом походження (природні, екологічні, антропогенні, техногенні, біологічні і соціальні),

4- за сферою прояву (побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, війскова та ін.,),

5-за структурою (або будовою – небезпеки діляться на прості та похідні, що породжуються взаємодією простих),

6-за наслідками (що спричинили- втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні наслідки та ін.),

7-за характером дії на людину (фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні, механічні),

8-за нанесенеми збитками (соціальний, технічний, екологічний, економічний),

9-за енергією, що реалізується (небезпеки діляться на активні та пасивні).

Така класифікація майже збігається з класіфікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, згідно з якою НС на території України поділяються на: НС техногенного, НС природного, НС соціально-політичного та НС воєнного характеру. А, наприклад, НС техногенного характеру-на транспортні (залізничий, авіаційні тощо).

З такою класіфікацією узгоджується і класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003.-74. В Охороні праці прийнято визначати фактори і за характером дії на людину.

Таким чином, досконала, достатньо повна таксономія небезпек поки що не розроблена.

Розглянемо основні джерела небезпек.

Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (астероіди, блискавки, бактерії, вулкани, віруси, град, грибки, землетруси, зсуви, зливи, комахи, ожеледиці, повені, рослини чи риби, селі або снігови лавини, сонячне та космічне випромінювання, тумани, тварини, урагани та шторми та ін.).

Техногенні джерела небезпеки – це передусім небезпеки, пов’язані з використанням

транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного).

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, злочинність тощо. Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етничному, расовому чи релігійному грунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлкти, війни.

Більшість джерел небезпек мають комбінований характер.

(Критерії переходу небезпечної події у надзвичайну ситуацію.)

Небезпечні та шкідливі фактори і джерела небезпеки бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати.

Небезпеки носять потенційний, тобто прихований характер.

Розрізняють апріорні ознаки (передвісники) небезпеки та апостеріорні (сліди) ознаки небезпеки.

Ідентифікація – це визначення типу небезпек та встановлення її характеристики.

Тобто, це процес виявлення та встановлення кількісних, часових, просторових (координати), можливої шкоди та інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних та оперативних заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності.

Головне в індентифікації полягає у встановленні можливих причин прояву небезпеки.

Повністю ідентифікувати небезпеку дуже важко. Наприклад, причини деяких аварій та катастроф залишаються нез’ясованими довгі роки або назавжди. Можна говорити про різний ступінь ідентифікаціі: більш або менш повний, наближений, орієнтований та ін.

Причини прояву небезпек – це сукупність обставин, завдяки яким небезпеки проявляються і викликають ті або інші небажані наслідки та збитки.

Форми збитків, або небажані наслідки, різні: травми різної тяжкості, захворювання, які визначаються сучасними методами, шкода, що завдається навколишньому середовищу тощо.

Тріада «небезпека – причини – небажані наслідки» - це логічний процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку у реальну шкоду (наслідок). Як правило цей процес багатопричинний. Одна небезпека може реалізуватися у небажану подію через різні причини (приклади).

З цих теоретичних викладань виникає аксіома про потенційну небезпеку діяльності. Людська практика дає основу для твердження про те, що будь яка діяльність потенційно небезпечна. Ні в одному виді діяльності неможливо досягти абсолютної безпеки. Дана аксіома має виняткове та евристичне значення.