6. Ринок євровалюти

Євроринок – це глобальний фінансовий ринок, на якому операції з різноманітними фінансовими інструментами здійснюється у євровалютах. Цей ринок включає декілька секторів, а саме:

- єврогрошовий ринок, тобто власне ринок євровалют, де представлені короткострокові (до одного року) міжбанківські депозити та кредити;

- ринок банківських єврокредитів, які оформляються кредитними угодами;

- ринок єврокапіталів, який на сучасному етапі представлений в основному ринком єврооблігацій, існують також ринки євроакції, євровекселів та інші.

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

Учасниками ринку євровалют є:

- центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

- комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових операцій;

- приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у європейських банках. Низка факторів спричинила бурхливий розвиток цього ринку:

- особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки в США, водночас доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

- надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн—експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках;

- значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

- часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів та конверсійних операцій;

- відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку євровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це оптовий ринок, до участі в якому допускаються лише першокласні позичальники. Ринок євровалют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарськими франками та японськими єнами. Введення євро мало створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют, проте значне знецінення євро проти американського долара протягом перших років існування викликають сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжнародних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років.

Специфічним міжнародним ринком грошей є ринок євровалют, який функціонує по всьому світу як автономний і незалежний гуртовий ринок, де здійснюються депозитно – кредитні операції у євровалютах за межами країн – емітентів чи кредиторів, і на них не поширюються грошово-кредитні норми та обмеження, що діють у цих країн.

Наприклад, долари США на рахунках закордонних банків називають євродоларами, аналогічно відбувається метаморфоза японської єни в євроєни єни та інших валют. Використання євровалют пов’язане з необхідністю взаємної конвертованості національних валют, поліпшення стану платіжних балансів країн, забезпечування міжнародних розрахунків та прискорення обігу іноземних капіталів.

Найбільшим ринком євровалют поки що є ринок євродоларів приблизно 45% фінансових угод укладається саме в цій валюті. Європейські долари (англ. eurodollars) – це долари США, що вкладені в іноземних банках поза межами США або в закордонних філіях банків США. Їх ще називають „гроші без громадянства”, більшість яких представляють собою міжбанківські трансіери, що „кочують” по світу. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з англійськими фунтами стерлінгів та японськими єнами. Також запроваджено колективну європейську валюту „євро” з метою створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют.

Для ринку євровалют притаманні такі риси:

а) ринок євровалют належить до офшорного ринку, діяльність якого не підлягає державному регулюванню та контролю з боку країни – емітента. На євроринку інвестори мають можливість отримати більш високі прибутки, оскільки їхні доходи не підлягають під національні правила валютного регулювання та оподаткування. Саме це робить євровалютні операції більш прибутковими у порівнянні з депозитними та кредитними операціями на внутрішньому (“офшорному”) ринку. Євробанки намагаються залучати депозити у євровалюти від банків, парабанків, міжнародних торговців, корпорацій та урядових структур з усіх куточків світу, пропонуючи вищі процентні ставки, ніж національні банки. Одночасно євробанки надають позики в Євровалюті цим же суб’єктам ринку за ставками, дещо нижчими ніж за еквівалентними позиками в окремих країнах. Це можливе тому, що „спред” між ставками за депозитамами та кредитами менший ніж на внутрішніх ринках. Отже, євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця. Окрім того, євроринок приваблює приватних інвесторів, котрі намагаються зберегти свою ананонімність за рахунок використання цінних паперів на пред’явника.

б) ринок євровалют – це автономний гуртовий, головним чином міжбанківський ринок (мінімальна сума депозиту становить 1 млн. дол. США або еквівалент цієї суми), до участі в якому допускається лише першокласні позичальники. Ризики і затрати на євроринку зведені до мінімуму.

в) євровалютні депозити є високоліквідними активами, оскільки 90% з них розміщуються на строки в межах 6-ти місяців. Вони вільно можуть використовуватися при міжнародних розрахунках і платежах або обміняні на певні фінансові інструменти.