ЗМ 7. БАНКІВСЬКЕ ФІНАНСУВАННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ УГОД
НЕ 1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу.
НЕ 2. Кредитування імпорту на основі векселя.
НЕ 3. Кредитування на основі документарного акредитива.
НЕ 4. Пряме банківське кредитування імпортера .
НЕ 5. Короткострокове кредитування експортера.
НЕ 6. Експортний факторинг.
1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу
Міжнародний кредит – це форма переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу на засадах повернення у домовлені строки за винагороду. Кредит необхідний як один з дійових інструментів розвитку міжнародної кооперації, зовнішньої торгівлі та процесів інтеграції національних економік у світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації національної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою кредиту імпортується нова техніка, обладнання, передові технології, реалізуються державні соціально-економічні програми, навіть за пасивного платіжного балансу країни.
Суб’єктами міжнародного кредиту виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди країн, міжнародні і регіональні валютно-кредитні організації.
Об’єктами міжнародного кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні і валютні ресурси.
Міжнародному кредиту у ринковій економіці притаманні такі ознаки:
1. Зазвичай міжнародні кредити надаються під загальні зобов’язання позичальників або під гарантію третьої особи, яка користується високою репутацією.
2. За користування міжнародними кредитами переважно застосовують змінні (плаваючі) процентні ставки, орієнтиром для встановлення яких є ставка LIBOR.
3. Міжнародні кредити можуть надаватися в національній валюті (країн-кредиторів), міжнародних розрахункових одиницях (СДР) і міжнародних колективних валютах. Переважна більшість міжнародних кредитів надається в доларах США.
4. Міжнародні кредити є ризикованими, так як позичальник може оголосити дефолт – відмова позичальника від виконання своїх зобов’язань. При цьому варто врахувати валютний ризик неплатоспроможності позичальника.
До основних функцій міжнародного кредиту належать:
1. Перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. У цій функції кредит забезпечує переміщення фінансових і матеріальних ресурсів з однієї країни в іншу тобто слугує додатковим джерелом ресурсів внутрішнього ринку. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал потрапляє в ті сфери, яким віддають перевагу економічні агенти з метою отримання прибутків.
2. Економія витрат обігу у сфері міжнародних розрахунків через заміну справжніх грошей кредитними, а також шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями. На основі міжнародного кредиту виникли кредитні інструменти міжнародних розрахунків – векселі, чеки, а також банківські перекази, депозитні сертифікати та ін. Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах збільшує час продуктивного функціонування капіталу, забезпечуючи розширення виробництва і зростання прибутків.
3. Прискорення концентрації і централізації капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів прискорюється процес капіталізації додаткової вартості, розсуваються межі індивідуального нагромадження, капітали підприємців однієї країни збільшуються за рахунок приєднання до них коштів інших країн.
Значення функцій міжнародного кредиту нерівноцінне і змінюється в міру розвитку національного і світового господарства. У сучасних умовах міжнародний кредит виконує функцію регулювання економіки і сам є об’єктом регулювання. Наприклад, він є методом регулювання державних бюджетів та платіжних балансів окремих країн світу. Із функцій міжнародного кредиту випливає його важлива роль у розвитку світового господарства, яка має позитивні наслідки.
Позитивним є те, що міжнародний кредит:
– сприяє прискоренню розвитку продуктивних сил, інтернаціоналізації виробництва та обміну;
– використовується як тимчасове джерело фінансування зовнішньої торгівлі, викликаючи додатковий попит на ринку з боку позичальників;
– створює сприятливі передумови для залучення прямих іноземних інвестицій в країну-боржника;
– впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих макроекономічних пропорцій в економічній системі: співвідношення між фондами споживання і нагромадження;
– сприяє зміцненню міжнародних економічних зв’язків, кооперації та інтеграції національних економік у світову економічну систему;
– посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовується як знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту.
Міжнародний кредит функціонує у різних формах. Так, залежно від того, хто є кредитором, розрізняють (див. рис. 7.1):
1. Фірмовий кредит – це власне комерційних кредит у сфері зовнішньої торгівлі, коли експортер за контрактом продає товар імпортеру у вигляді відстрочки платежу. У даному випадку комерційний кредит поєднується з міжнародними розрахунками за товарними операціями. Кредитором є фірма- експортер, а позичальником – імпортер. Фірмові кредити найчастіше оформляються за допомогою векселя, або за відкритими рахунками. У міжнародній практиці існує три різновиди фірмового кредиту:
- вексельний кредит - після укладання комерційного контракту експортер виставляє переказний вексель(тратту) на імпортера, який акцентує його у вказаний термін, проти товарних документів;
- кредит за відкритим рахунком - згідно з комерційною угодою експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у встановлений строк. Даний вид кредиту часто практикується при регулярних поставках товарів з періодичним погашення заборгованості;
- аванс покупця - авансовий платіж імпортера, який під час підписання контракту визначається імпортером на користь імпортера у розмірі 10 – 20% вартості поставки. Аванс покупця є однією з форм кредитування експорту і одночасно засобом забеспечення зобов’язань імпортера, оскільки він повинен прийняти замовлений товар.
Фірмовий кредит є ризиковим для експортера, а тому він вимагає належних гарантій його погашення. З погляду позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмеження, а позичальник потрабляє у пряму комерційну залежність від кредитора.
Рис. 7.1. Класифікація кредитів за кредитором
2. Банківський кредит – позичковий капітал банку у грошовій (валютній) формі, що передається у тимчасове користування на умовах передбачених кредитною угодою. Він відображає економічні відносини між суб’єктами кредитування: банком-кредитором, який надає кредити, і позичальником, який отримує у тимчасове користування фінансові ресурси. Позичальниками можуть бути економічні агенти (юридичні та фізичні особи, держава), які мають право на отримання кредиту. Отож його суб’єкти тіж самі, що й при національному кредиті. Проте ознакою міжнародного кредиту є належність кредитора і позичальника до різних країн.
За своїми характеристиками міжнародні банківські кредити багато в чому дійсно спільні з національним, тобто носять універсальний характер. Але між ними можуть бути суттєві відмінності за джерелами фінансування, вартості їх використання та формою забезпечення. Крім того, міжнародні банківські кредити можуть надаватися практично в любих вільноконвертованих світових валютах, хоч більше всього вони номінуються в доларах США, японських єнах та євро.
Банківські кредити надаються банками чи іншими кредитними установами. Для мінімізації ризиків та мобілізації коштів банки надають кредити на основі створення консорціумів. Банківський зовнішньоторговельний кредит поділяють на два види:
- фінансовий кредит - кредит у вигляді грошових коштів, який надається банком чи позабанковою установою згідно з відповідним законодавством юридичній чи фізичній особі на визначених строк та під процент для цільового використання. Фінансовий кредит дозволяє позичальникові закуповувати товари та послуги на будь-якому ринку і відповідно використовувати ринкову кон’юнктуру для укладання найвигідніших міжнародних угод, здійснювати закупки на конкурсній основі, а також фінансувати інвестиції в середині країни і за кордоном. Найчастіше фінансовий кредит не пов’язаний із товарними поставками і призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті тощо. Фінансовий кредит забезпечує можливість здійснювати торгівлю на будь-якому ринку, і це дає широкі можливості для вибору торговельних партнерів.
- експортний кредит - кредит, що надається іноземним покупцям або їх банкам з метою фінансування продажу товарів і послуг, тобто використовується як засіб стимулювання експорту. Банківські кредити видаються у грошовій формі і мають “пов’язаний” характер, тому що позичальник зобов’язаний використовувати позичку тільки для купівлі товарів у країні-кредиторі. Широко практикується надання комерційними банками експортних кредитів безпосередньо покупцеві експортної продукції під її заставу, а також під заставу товарних документів, тратт, цінних паперів тощо. Крім того, експортні кредити звичайно гарантовані від різного роду ризиків у межах міжнародних систем страхування кредитів.
3. Брокерський кредити — проміжна форма між фірмовими кредитами та банківськими. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників. У деяких випадках брокери надають гарантії за кредитами експортерам та імпортерам.
4. Урядовий кредит – це різновид міжнародного кредиту, коли одна країна (уряд) надає іншій позику в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою, а також шляхом розміщенням державних цінних паперів на міжнародних фінансових ринках.
Для урядового кредиту характерним є те, що суб’єктами кредитних відносин стають окремі держави чи уряди держав, а об’єктом перерозподіл національного доходу, як правило, урядовий кредит надається на більш пільгових умовах, ніж приватний. Він може бути безпроцентним або надаватися у вигляді субсидій. Найчастіше урядовий кредит є цільовим для фінансування конкретних інвестиційних проектів чи програм економічного та соціального розвитку. Урядові кредити переважно мають довгостроковий характер (10—15 років). Такі кредити, як правило, надаються у двосторонньому порядку.
5. Кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов’язаних з дефіцитом їх платіжного балансу.
6. Змішані кредити — це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами — як міжнародними, так і національними. Участь у таких проектах можуть брати державні та приватні установи.
За терміном користування міжнародної торгівлі кредити поділяються на:
- короткострокові кредити — кредити, надані на термін до 1 року;
- середньострокові кредити — кредити, надані на термін від 1 до 5 років;
- довгострокові кредити — кредити, надані на термін понад 5 років.
Кредитування експортно-імпортних операцій зумовлене особливостями виробництва, реалізації товарів та необхідністю одночасних великих капіталовкладень. Залежно від конкретних умов торговельної угоди використовують і різні методи кредитування експортно-імпортних операцій (рис. 7.2).
Рис. 7.2. Способи кредитування міжнародної торгівлі
Підприємство, яке бере участь у зовнішній торгівлі, при визначенні умов зовнішньоторговельної угоди має використовувати організаційні форми кредитування експортно-імпортних операцій, і насамперед під час визначення умов розрахунків. У зовнішньоторговельному контракті умови розрахунків повинні передбачати, на якій стадії руху товарів буде здійснюватися його оплата і в який спосіб. Можливе проведення платежу одноразово чи частинами, з негайною оплатою або у кредит.
Кредитування зовнішньоторговельних угод є одним із головних чинників конкуренції. Можливість кредитування дуже часто стає вирішальним чинником при наданні замовлення. Інтереси експортера та імпортера протилежні. Якщо імпортер намагається отримати якомога більшу відстрочку платежу та гарантію поставки товару, то експортер бажає якнайшвидшої оплати. У зв’язку з цим необхідною складовою контракту є домовленість про взаємовигідні умови платежу. Визначення умов платежу є важливим з погляду потреби у кредитуванні зовнішньоторговельної угоди, а відображення інтересів у контракті експортера чи імпортера залежить від міцності їхніх позицій на ринку.
До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:
- авансовий платіж;
- платіж на основі акредитива (з оплатою при пред’явленні);
- інкасо (документи проти платежу);
- платіж після отримання товару (при посередництві з відстрочкою платежу).
Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:
- платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою);
- інкасо (документи проти акцепту);
- відстрочка платежу.
Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв’язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.