Зм 5. Документарні форми розрахунків
НЕ 1. Фази та форми акредитива.
НЕ 2. Види і конструкції акредитива.
НЕ 3.Відкриття та виконання акредитива.
НЕ 4. Уніфіковані правила для акредитива.
НЕ 5. Види, сторони-учасники, фази документарного інкасо.
1. Фази та форми акредитива
Акредитив ( лат. accre-ditivus — довірчий) – це документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред'явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками.
Акредитив – це форма розрахунків і вид банківського рахунку, за яким здійснюються безготівкові розрахунки. Застосовується в міжнародних розрахунках у комерційних операціях, а також між вітчизняними юридичними особами, коли така форма передбачена договором між постачальником та замовником (покупцем). Акредитив відкривається за дорученням платника в банку, який обслуговує постачальника, на підставі заяви чітко встановленої форми. Джерелом відкриття акредитиву можуть бути як внесені кошти покупця, так і кредити банку. Підставою виплати на акредитиву є надані постачальником реєстри рахунків та транспортних документів, які підтверджують відвантаження вантажу. Виплата коштів може бути обумовлена попереднім акцептом. Кожний акредитив призначений для розрахунків лише з одним постачальником.
Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.
У розрахунках за документарним акредитивом беруть участь такі сторони:
- аплікат, наказодавкець (той, хто віддає наказ на відкриття акредитива) — покупець-імпортер;
- акредитивний банк — банк-емітент (банк покупця-імпортера);
- авізуючий банк — банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати його текст;
- бенефіціар за акредитивом — продавець-експортер.
При виконанні акредитива не банком-емітентом, а іншим банком (це може бути не банк експортера, а третій банк, що дав підтвердження), останній отримує за акредитивом право на вимогу від емітента платежу на відшкодування своїх виплат бенефіціару максимально швидким способом. Вимога платежу за акредитивом, яка називається рамбурсом, може направлятися не тільки банку-емітенту, а й третьому банку, якщо емітент надав йому право здійснити платіж за даним акредитивом. У будь-якому разі банк, на який виставлений рамбурс за акредитивом, є рамбурсуючим банком.
Процес узгодження умов надання акредитива і термінів його виконання має три фази (див. табл. 5.1).
Таблиця 5.1
Фази акредитива
Фаза 1 |
|
Подача пропозиції |
Угода про акредитив |
Експортер дає потенційному покупцю свою пропозицію |
Експортер у ході переговорів із покупцем за контрактом домовляється про умови акредитиву |
Фаза 2 |
|
Видача замовлення |
Відкриття акредитива |
Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписує договір купівлі-продажу |
Імпортер дає своєму банку доручення на відкриття акредитиву |
Фаза 3 |
|
Поставка |
Використання акредитива |
Експортер поставляє замовлений товар |
Експортер подає банку документи на оплату |
Нижче наведемо більш детальний розгляд проведення розрахунків за допомогою документарного акредитива.
Фаза 1: Угода про акредитив.
На першій фазі розглядається пропозиція щодо умов поставки товару. Експортер надає потенційному покупцеві свою пропозицію і під час переговорів з покупцем обговорює умови акредитива.
До експортного підприємства звертається зарубіжний покупець з проханням дати пропозицію на поставку товару чи послуги. Вже в момент висунення пропозиції чи укладання угоди про купівлю-продаж продавець повинен чітко собі уявляти, які ризики і вимоги йому потрібно враховувати, а саме стосовно:
- надійності та кредитоспроможності покупця;
- політичних, економічних та юридичних умов в країні покупця;
- власної ліквідності.
В залежності від потреби в ступені надійності він обирає одну із трьох форм акредитиву: відкличний акредитив; безвідкличний акредитив; безвідкличний підтверджений акредитив.
Для безперешкодного здійснення акредитивної операції продавець крім усього іншого, повинен мати точне уявлення, як повинен бути складений акредитив стосовно: виду та конструкції акредитиву; строку дії; шляху та засобів транспортування; страхового захисту; базису цін. Ці фактори впливають на калькуляцію ціни експортера, а також на витрати по всім можливим банківським гарантіям, що виставляються на користь покупця. Переговори по умовам акредитиву дають продавцю прекрасну можливість впливати на зміст акредитиву. Покупець при наявності акредитивної оговорки зобов’язаний відкрити акредитив на користь продавця, а продавець повинен дотримати передбачену форму здійснення платежу через акредитив.
Фаза 2: Відкриття аккредитиву.
Друга фаза – підписання умов поставки товару та його оплати. Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписавши договір з купівлі-продажу (контракт). Водночас він дає своєму банкові доручення на відкриття акредитива.
Імпортер вирішив прийняти пропозицію експортера. У відповідності до погоджених умов, після того, як він віддав замовлення чи підписав договір купівлі-продажу, йому слід розпорядитися про відкриття ним акредитива на користь продавця.
Дорученням на відкриття акредитива імпортер (наказодавець акредитиву) вимагає від банку дати його постачальнику зобов’язання здійснити платіж. Банк виконує цю вимогу, як правило, лише в тому випадку, якщо він може перекласти це зобов’язання на імпортера, оскільки він не може розглядати товар як єдину гарантію, особлива, якщо для нього не існує ринку функціонуючого збуту. Тому акредитиводавець повинен володіти активами чи відповідним кредитом в банку, що відкриває акредитив.
В інтересах імпортера ретельно сформулювати умови акредитиву. Повні та чіткі умови акредитива дають максимальні гарантії для того, щоб замовлений товар був відвантажений своєчасно, в гарному стані і по договірній ціні, або була надана послуга у відповідності з домовленістю. Інша причина, через яку умови акредитиву повинні бути сформульовані дуже ретельно, криється в принципі незалежності акредитиву від основної угоди. Акредитиви по своїй природі являють собою угоди, відособлені від договору купівлі-продажу та інших договорів, на яких вони можуть ґрунтуватися. Для банку це значить, що він перевіряє документи незалежно від товарної угоди, яка лежить в основі акредитиву.
Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов’язання є подача в строк документів у відповідності до умов акредитиву. Акредитиводавець не може більше перешкодити сплаті документів на тій підставі, що нібито поставка товарів чи інші дії бенефіціара по виконанню контракту були здійснені не у відповідності до договору.
Бенефіціар не повинен безумовно приймати акредитив. Акредитив вважається акцептованим ним, якщо він подає необхідні документи в строк до банку-кореспронденту чи банку, що відкрив акредитив.
Якщо в акредитиві помічено невідповідність бенефіціар повинен негайно пред’явити претензії безпосередньо покупцю і вимагати від нього внести відповідні виправлення (зміни) через банк-емітент. При згоді покупця і банку(ів) - учасника(ів) зі змінами у акредитиві, він набуває юридичної сили.
Тому включення до акредитива лише необхідних даних дозволяє уникнути багатьох махінацій та затримок. Занадто детальний опис товарів не надає імпортеру додаткової надійності, а лише збільшує кількість даних, що необхідно перевірити, а відповідно і джерела помилок.
Експортер завжди має можливість не вдатися до акредитиву і дозволити завершитись його строку дії. Йому навіть не потрібно інформувати про це імпортера чи банки-учасники. Акредитив втрачає силу, якщо банк не подав ніяких документів до дати завершення строку дії акредитиву.
Фаза 3: Використання акредитива.
Третя фаза є завершальною: товар поставляється і виконуються умови акредитива. Експортер відвантажує замовлений товар і надає банку документи на оплату.
Експортер в строк відправив товар чи надав послугу. Документи, необхідні у відповідності з акредитивом, підготовлені. Перед тим, як експортер подасть документи до банку, він повинен обов’язково переконатися, що вони по всіх пунктах відповідають акредитиву.
Всі необхідні документи повинні бути в наявності (повнота), вони не повинні порушувати умов акредитива (правильність), ні суперечити один одному, оскільки банк при прийнятті рішення про прийняття чи неприйняття документів чітко притримується принципів жорсткого дотримання документів та строків.
Загальним для всіх видів акредитивів є таке:
а) за угодою між продавцем і покупцем, що зафіксована в договорі купівлі-продажу, перший сплачує купівельну ціну через банк (звичайно за місцеперебуванням продавця) проти наданих документів — як правило, і транспортних;
б) виконуються інші передбачені в акредитиві умови, які банк довів до відома продавця. За надання документів банк сплачує купівельну ціну і, залежно від умов акредитива, платить проти документів або з розстрочкою, або шляхом акцепту (негоціації) переказного векселя, виставленого продавцем.
На рис. 5.1 зображено, як виконується розрахунок у формі документарного акредитива.
Рис. 5.1. Рух грошей та документів за акредитивної угоди
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють такі основні форми акредитива:
Відкличний акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом за вказівкою сторони, яка дала наказ на відкриття акредитива навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Відкличний акредитив не утворює ніякого правового платіжного зобов’язання банку.
Безвідкличний акредитив дає бенефіціару високий ступінь гарантії того, що його поставки і послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива. Безвідкличний акредитив, якщо надані документи й додержані всі його умови, є твердим зобов’язанням платежу банку-емітента. Для змінення та анулювання умов безвідкличного акредитива обов’язково необхідна згода як бенефіціара, так і відповідальних банків.
З погляду додаткових зобов’язань безвідкличні акредитиви поділяються на:
- безвідкличний непідтверджений акредитив - банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитиву й не бере ніякого зобов’язання платежу. У цьому разі він не бере ніякого власного зобов’язання щодо платежу і, таким чином, не зобов’язаний його проводити по документах, які надані бенефіціаром, за свій рахунок;
- безвідкличний підтверджений акредитив - банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив і в такий спосіб зобов’язується здійснити платіж за документами, що відповідають акредитиву, які подано вчасно.
Документарні акредитиви можуть бути покритими і непокритими.
Непокритими вважаються такі акредитиви, які підтверджуються банками без попередньо зарезервованих ними коштів клієнтів на своїх рахунках для оплати товару (послуги) за акредитивом.
Покритими вважаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітент попередньо надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття), що належать імпортеру, на суму акредитива на термін дії зобов’язань банку-емітента з умовою можливості їх використання для платежів за акредитивом. Покриття може надаватися кількома способами:
- кредитуванням на суму акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку;
- наданням виконуючому банку права списати всю суму акредитива з рахунку банку-емітента, що ведеться в ньому;
- відкриттям банком-емітентом страхових депозитів або депозитів покриття у виконуючому банку.