5. Страхові документи
Страхові документи виписуються при відвантаженні товару на умовах СІФ (CIF) або СІП (CIP). До страхових документів належать страхові поліси та страхові сертифікати (див. рис. 3.3).
Рис. 3.3. Основні типи страхових документів
Страхові документи видаються страховими компаніями і свідчать про наявність договору про страхування.
Імпортери, як правило, страхують товари на свою користь або на користь інших осіб, які отримують вантаж. Коли страхування входить в обов’язки експортера, договір зі страховою компанією укладається на користь імпортера або третьої особи. Якщо останній покупець невідомий, то страховий поліс може виписуватись на пред’явника.
У заяві про укладення договору страхування повинні вказуватись такі відомості:
- точна назва вантажу, вид упакування, кількість місць та маса вантажу;
- номери та дати коносаментів або інших перевізних документів;
- вид транспорту;
- спосіб відправлення вантажу (у трюмі або на палубі, купою або поодинці і т. п.);
- пункти відправлення, перевантаження та призначення вантажу;
- вартість вантажу (страхова сума);
- вид страхової відповідальності (умови страхування).
Договір страхування вважається укладеним з моменту, коли прийняття страхування підтверджено страховою компанією у письмовому вигляді. На вимогу страховика страхувальник зобов’язаний видати йому страхові документи (поліс або сертифікат).
Страхові документи не повинні бути датовані пізніше дати відвантаження. Страхові поліси, як правило, виписуються у валюті платежу. Мінімальна сума, на яку страхується товар, дорівнює 110% вартості СІФ відповідних товарів.
Основні реквізити страхового документа мають відповідати даним інших документів, а саме: назві товару, даті відвантаження, номеру транспортного документа, назві одержувача вантажу, експортера тощо.
Крім одного з основних видів ризику — ризику часткової або повної втрати, у страховому документі можуть бути вказані і додаткові ризики, які пов’язуються з форс-мажорними обставинами.
Страхові поліси, так само як і коносаменти, бувають іменні, ордерні або на пред’явника і можуть передаватися за допомогою простих або іменних індосаментів.
Існує три основних типи страхових документів.
а) Страховий лист - оформлюється страховим брокером як повідомлення про те, що були початі дії по оформленню страхового поліса чи сертифіката.
б) Страховий сертифікат – у ньому вказується вартість товарів і приводяться докладні зведення про відвантаження, а також про ризики, що покриваються. Він підписується експортером і страховою компанією. Якщо страховий поліс експортної компанії забезпечує "відкрите покриття" на всю її експортну торгівлю, то потрібно тільки страховий сертифікат. Якщо експортер одержує відкрите покриття від страхової асоціації Ллойда чи іншої страхової компанії на усю свою експортну торгівлю, він готовить страховий сертифікат на кожне окреме відвантаження на бланку, наданому (і заздалегідь підписаному) даною страховою компанією.
в) Страховий поліс - докладні зведення про ризики, що покриваються і є свідченням договору про страхування. У полісі, що надає відкрите покриття, не повинні вказуватися докладні зведення про кожне конкретне відвантаження.Поліс "від усіх ризиків" не забезпечує страхування від усіляких ризиків, але покриває основні з них:
а) небезпеки морської подорожі (випадкова втрата чи ушкодження, що виникли в результаті затоплення, зіткнення, дії морської води, поганої погоди чи посадки на мілину);
б) викидання вантажу за борт (утрата, викликана рішенням капітана судна викинути частину товарів за борт для полегшення судна у випадку небезпеки);
в) пожежа, включаючи ушкодження від диму;
г) крадіжка (навмисне злодійство, а не дрібні крадіжки з боку суднової команди);
д) ушкодження при завантаженні, перевантаженні або розвантаженні.
Цей поліс не покриває втрат чи ушкоджень у результаті страйків чи повстань, цивільних безладів, а також війни чи захоплення судна (під час військових дій піратами). Страхування від цих ризиків здійснюється окремо шляхом виплати додаткового внеску.
Виплата відшкодування здійснюється тільки в тому разі, якщо в полісі чітко обумовлено можливу причину збитків. Страхування проти перелічених вище ризиків здійснюється практично завжди. Зазвичай здійснюється страхування проти таких ризиків (причому переважно за всіма ними виплачується додаткова премія): крадіжка і недопоставка товарів, забастовки, страйки, заворушення в країні, війни, приховані дефекти судна (його корпусу, двигунів), пошкодження вантажу через контакт з прісною водою, нафтою та іншим вантажем, т.зв. “берегові ризики”, тобто сходження з рейок, зіткнення, землетрус, повінь, перевертання, шторми, збитки, завдані в результаті поломки або втрати товару, поломки холодильного обладнання, властива товару вада, затримки.
Ризиками, що покриваються страхуванням, є такі:
- “вільні від часткової аварії” — це означає, що страховик не платить за вимогами відшкодування випадкової, часткової втрати;
- “відповідальність за часткову аварію” — це означає, що страхувальник платить за випадково зазнані втрати;
- “франшиза” — являє собою встановлений відсоток втрат, менше якого виплата відшкодування не здійснюється;
- “загальна аварія” — збитки, що їх включають у це поняття, можуть бути завдані у результаті умисних дій, до яких команда корабля вдається в аварійних ситуаціях в інтересах усіх тих сторін, що їх тією чи іншою мірою зачіпають наслідки цієї ситуації. Цими сторонами є власник вантажу, власник судна або особа, яка отримує плату за фрахт. Останньою може бути власник судна. Втрати в результаті загальної аварії розподіляються між сторонами пропорційно їхній участі в даному заході. Типовим прикладом загальної аварії може слугувати використання розбризкувачів або пари для гасіння пожежі на судні. В результаті вмістові судна та вантажу часто завдається шкода, і збитки діляться між сторонами пропорційно їхній участі. Всі генеральні поліси страхуються власником вантажу на випадок покриття частини втрат у результаті загальної аварії, якщо його товар не постраждав.
Серед страхових документів розрізняють два їх види: разовий поліс і генеральний. Разовий поліс є документом, який доказує покриття транспортних ризиків при разових перевезеннях. Він є доказом укладеного між експортером і страховою компанією договору про страхування. Генеральний поліс – це документальний доказ покриття ризику перевезень, які повторюються. В рамках цього поліса складаються страхові сертифікати на окремі транспортні операції.