77. Умови, які спричиняють необхідність кущового буріння свердловин.

Під кущовим бурінням розуміють спосіб, при якому устя свердловин групуються на одному загальному майданчику, а кінцеві вибої знаходяться у точках, які відповідають проектам розробки пласта, родовища. Кущове буріння доцільно вести в тих випадках, коли спорудження індивідуальних фундаментів під бурові верстати стає економічно недоцільним. При кущовому бурінні значно скорочуються будівельно-монтажні роботи у бурінні, зменшується об’єм будівництва доріг, ліній електропередач, водопроводів та ін. Умови, які спричиняють необхідність застосування кущового буріння свердловин поділяють на:

• технічні – розбурювання кущовим методом родовищ, які залягають під забудованими ділянками;

• технологічні – щоб уникнути порушення сітки розробки родовища при природному викривленню свердловин;

• геологічні – розбурювання, наприклад, багатопластового покладу;

• орографічні – розкриття кущовим бурінням нафтогазових родовищ, які залягають під водоймами, на заболоченій місцевості, під ділянками землі з дуже пересіченим рельєфом місцевості, при бурінні свердловин з окремих морських основ чи естакад;

• кліматичні – розбурювання нафтогазових родовищ, наприклад, у зимовий період, коли великий сніговий покрив, або навесні, під час бездоріжжя та значних повеней.

Найбільший ефект від кущового буріння забезпечується в умовах моря, на заболоченій місцевості.

Особливістю спорудження куща свердловини на морі є компактніше розташування обладнання на естакадах, штучних островах та напівстаціонарних і рухомих суднах. Для таких умов створені спеціальні бурові установки.

Кущове буріння використовували про розробці морських нафтових родовищ Азербайджану, а також нафтових родовищ Західного Сибіру та Волзько-Уральського регіону Росії. Буріння свердловин кущами застосовують у США, Канаді, Мексиці, Венесуелі, Бразилії, Ірані та інших країнах.

78. Особливості технології кущового буріння свердловин.

За характером розміщення свердловин у кущі їх можна розділити на:

1. Кущі локальні, тобто не зв’язані побудованими дорогами з базою.

2. Кущі, розміщені вздовж транспортної магістралі (магістральні кущі).

3. Кущі, розміщені в центрі транспортної магістралі.

На локальних кущах свердловини, як правило, направляють у всі боки (віялом), що дозволяє зібрати у кущі максимальну кількість усть свердловин (при розташуванні куща над центром дренованої зони).

Кількість свердловин у кущі, крім сітки розробки родовища, наявністю одно- чи багатопластових покладів, визначається можливим відхиленнями вибоїв від вертикалі. При розбурюванні багатопластових родовищ кількість свердловин у кущі пропорційно збільшується.

Підготовка кущового майданчика до будівництва наземних споруд і прокладання комунікацій – основні підготовчі роботи. Майданчик для кущового буріння розташовують там, де за умовами рельєфу місцевості затрати часу і засобів будуть мінімальні. При цьому, об’єм підготовчих робіт на кущовому майданчику більший ніж на майданчику для окремої свердловини, але цей об’єм, віднесений до однієї свердловини куща, буде значно менший.

На кущовому майданчику розташовують бурову установку зі всіма допоміжними службами та устьове обладнання.

Відстані між устями свердловин встановлюють відповідно до схем розташування бурового і експлуатаційного обладнання на кущовому майданчику за нормативами безпечного ведення бурових робіт. В окремих випадках, коли імовірність перетину стволів двох сусідніх свердловин достатньо висока, відстань між устями свердловин може бути скоректованою, але не меншою 3 м. Якщо попередньо свердловина викривлена у напрямку переміщення бурової установки, то відстань між устями свердловин може бути збільшеною.

Відстань по вертикалі між точками забурювання похилого ствола двох сусідніх свердловин має бути :

- не меншою 30 м, якщо різниця в азимутах забурювання менша 10^о;

- не меншою 20 м, якщо різниця в азимутах становить 10–20 ^о;

- не меншою 10 м, якщо різниця в азимутах більша 20 ^о

При бурінні свердловин одного куща потрібно використовувавати відхилювачі з однаковою інтенсивністю набору кривизни.

Для попередження перетину стволів похилих свердловин в кущі необхідно передбачити такі заходи :

в зоні розташування кущового майданчика не повинно бути свердловин, пробурених із сусідніх кущів;

до початку розбурювання куща необхідно мати проектні профілі всіх свердловин;

під час буріння чергової свердловини необхідно враховувати горизонтальні проекції свердловин, фактично пробурених з даного кущового майданчика, а також із сусідніх кущів, що мають небезпечну близькість до проектних свердловин;

при побудові профілю стволів куща треба враховувати похибку показів інклінометрів, що використовуються та будувати профілі з максимальною точністю;

при складанні проекту куща похилих свердловин повністю виключається зарізання з однакової глибини при послідовному бурінні свердловин, перетин площин викривлення свердловин, буріння з одного куща свердловин з однаковими азимутами та відхиленнями;

початковий інтервал до примусового набору відхилення повинен бути строго

Оптимальну кількість свердловин в кущі встановлюють з врахуванням техніко-економічних показників похилоскерованого та вертикального буріння на даному родовищі.

Мінімальна кількість свердловин у кущі – дві. На промислах Росії в кущі проектують 16–24 свердловини, але є окремі кущі в яких 30 і більше свердловин. За кордоном є кущі, в яких кількість свердловин перевищує 60. Так, в Каліфорнійській затоці в США із насипного острова розміром 60х60 м було пробурено 68 свердловин. У Росії на ряді родовищ нафти є умови, за якими можливе будівництво кущів із 80 свердловин і більше при досягнутому рівні бурової техніки.

Вадами кущового буріння є:

- вимушена консервація вже пробурених свердловин до закінчення деякої свердловини даного куща з метою протипожежної безпеки;

- збільшення небезпеки перетину стволів свердловин;

- трудність у проведенні підземного та капітального ремонтів, а також ліквідації грифонів в умовах морського буріння та ін.