69.Визначення координат осі свердловини за методом «Меркюрі» (ртутним методом).
Метод
Меркюрі свою назву одержав за місцем
першого застосування в Меркюрі, штат
Невада, при бурінні шахти для випробування
атомної бомби. У цьому методі скомбіновані
тангенціальний і балансно-тангенціальний
методи та враховується довжина
вимірювального приладу (
).
За цим методом та частина кривої, де
знаходиться вимірювальний прилад,
розглядається як відрізок прямої лінії,
а решта частини кривої розраховується
методом тангенціальної рівноваги.
Приріст глибини знаходимо за формулою
.
(183)
Приріст горизонтального зміщення знаходимо за формулою
.
(184)
Приріст координати на північ знаходимо за формулою
.
(185)
Приріст координати на схід знаходимо за формулою
.
(186)
70.Визначення відстані мшж точками заміру,довжини дуги… за даними приросту координат.
Координати довільної точки знаходимо за формулою
,
(187)
де
,
,
– координати шуканої (даної) точки;
,
,
– координати попередніх точок;
,
,
– приріст координат.
Віддаль
між точками А і В у просторі
знаходимо за формулою
.
(188)
Загальну
віддаль
від початку відліку до шуканої точки
знаходимо за формулою
,
де
– віддаль від початку відліку до
попередньої точки.
Радіус кривизни визначають за формулою
(189)
або
.
(190)
Довжину кривої по осі свердловини між точками заміру визначають за формулою :
,
(191)
де – зміна просторового кута в градусах.
Загальна довжина кривої:
,
де
– довжина кривої від початку відліку
до попередньої точки.
Кутові координати визначають за формулами:
Зміну азимута між точками заміру визначають за формулою
.
(192)
Зміну зенітного кута між точками заміру визначають за формулою
.
(193)
Загальну зміну азимута визначають за формулою
.
(194)
Загальну зміну зенітного кута визначають за формулою
.
(195)
Горизонтальне зміщення між двома точками визначають за формулою
.
(196)
Загальне горизонтальне зміщення визначають за формулами:
або
,
(197)
де
– горизонтальне зміщення між початком
відліку і попередньою точкою.
72.Мета і задачі горизонтальних свердловин.
Основна мета горизонтального буріння – збільшення нафто-, газово-, конденсантовіддачі при первинному освоєнні продуктивних горизонтів з поганими колекторськими властивостями та при відновленні малодебітного і бездебітного фонду свердловин.
Розкриття продуктивного пласта горизонтальними свердловинами має такі переваги над вертикальними:
Підвищується продуктивність свердловин внаслідок збільшення площі фільтрації.
Продовжується період безводної експлуатації свердловин.
Збільшується ступінь вилучення вуглеводнів на родовищах, які знаходяться на пізній стадії розробки.
Можна залучити до розробки пласти з низькими колекторськими властивостями та з високов’язкою нафтою.
Можна освоїти труднодоступні нафтогазові родовища, у тому числі і морські.
Зменшується утворення конусів води і газу завдяки депресії на пласт при даному дебіті і в результаті якого в майбутньому зменшується необхідність капітального ремонту свердловини.
Збільшується сумарний видобуток родовища.
Зменшується кількість свердловин, необхідних для досягнення заданого рівня видобутку.
Зменшується падіння тиску у присвердловинній зоні.
Зменшуються швидкості руху флюїдів у присвердловинній зоні.
Обширніший та ефективніший дренаж призводить до збільшення сумарного коефіцієнта вилучення запасів.
Горизонтальна свердловина – це свердловина, яка має достатньо довгу фільтрову зону, довжина якої порівнюється з вертикальною частиною ствола, пробурену переважно вздовж напластування між покрівлею та підошвою нафтового чи газового покладу у визначеному азимутальному напрямку. Основна перевага горизонтальних свердловин полягає у збільшенні дебіту у 3-10 разів внаслідок розширення області дренування та збільшення фільтраційності поверхні.
Буріння горизонтальних та горизонтально-розгалужених свердловин доцільно вести для розробки:
Низькопроникних, неоднорідних пластів-колекторів малої товщини.
Покладів високов’язких нафт при звичайному режимі фільтрації.
Покладів на пізній стадії експлуатації.
Колекторів з вертикальною тріщинуватістю.
Покладів з підошвенною водою.