- •Призначення та складові елементи бурильної колони
- •Умови роботи бурильної колони
- •Ведучі бурильні труби
- •Бурильні труби
- •Обважнені бурильні труби
- •Бурильні замки та з’єднуючі муфти
- •Перехідники
- •8. Осьові напруження та деформації.
- •17. Форма обертання бурильної колони
- •18.Експлуатація елементів бурильної колони.
- •19.Комплектування бурильних труб та облік роботи комплекту.
- •21. Буріння свердловин з використанням колтюбінга.
- •22. Вибір типів і діаметрів обт та бт і кнбк
- •23. Вибір необхідної довжини обт
- •24. Розрахунок колони на статичну міцність.
- •25.Розрахунок колони на витривалість
- •26. Основні поняття про викривлення свердловин (зенітний та азимутальний кути,довжина ствола, глибина, зміщення).
- •27. Інтенсивність викривлення свердловини (зенітна, азимутальна та просторова абозагальна).
- •28.Основні лінії та площини тригранника зв'язаного з просторовою кривою.
- •29.Кривизна та кручення кривої.
- •30. Негативні наслідки викривлення свердловин.
- •31.Основні причини довільного викривлення свердловин. Буровий індекс анізотропії.
- •32.Вплив геологічних факторів на довкілля викривлення свердловин.
- •33. Вплив технічних факторів на викривлення свердловин.
- •34. Вплив технологічних факторів на викривлення свердловин.
- •35. Напрямна ланка бурильної колони. Відхилююча та випрямляюча сили. Кут стабілізації викривлення.
- •36. Методи попередження довільного викривлення свердловин.
- •37.Класифікація компоновок низу бурильної колони для попередження викривлення свердловин.
- •38.Маятникові компоновки низу бурильної колони.
- •39.Жорсткі компоновки низу бурильної колони.
- •40.Компоновки низу бурильної колони, які ґрунтуються на принципі центрування
- •41.Мета і способи буріння похило-скерованих свердловин.
- •42.Профілі похило-скерованих свердловин.
- •46.Вибір профілю похило-скерованої свердловини
- •47. Відхиляючі пристрої при роторному способі буріння.
- •49.Відхиляючі пристрої при бурінні гвинтовими вибійними двигунами і електробурінні
- •51.Орієнтування відхиляючого інструменту за мітками.
- •52.0Рієнтування відхилювана інклінометра і магнітним перехідником.
- •53.Орієнтування відхиляючої компоновки з допомогою телеметричної системи.
- •54.Розрахунок мінімально-допустимих радіусів кривизни з умови вільного проходження вибійних двигунів
- •59.Розрахунок профілю похило-скерованої свердловини
- •61.Визначення кута закручування бурильної колони від реактивного моменту вибійного двигуна
- •62.Визначення кута довороту відхилювана.
- •63.Методи визначення координат осі свердловини за даними інклінометри.
- •64.Визначення координат осі свердловини за тангенціальним методом.
- •65.Визначення координат осі свердловини за балансно-тангенціальним методом (методом тангенціальної рівноваги).
- •66.Визначення координат осі свердловини за методом середнього кута.
- •67.Визначення координат осі свердловини за методом мінімальної кривизни.
- •68.Визначення координат осі свердловини за методом радіуса кривизни.
- •69.Визначення координат осі свердловини за методом «Меркюрі» (ртутним методом).
- •70.Визначення відстані мшж точками заміру,довжини дуги… за даними приросту координат.
- •72.Мета і задачі горизонтальних свердловин.
- •73.Профілі горизонтальних свердловин.
- •74.Багатовибійні свердловини з горизонтальними і похило скерованими стволами.
- •75.Багатоярусні свердловини.
- •76.Радіально- розгалужені свердловини.
- •77. Умови, які спричиняють необхідність кущового буріння свердловин.
- •78. Особливості технології кущового буріння свердловин.
- •79. Розрахунок сферичних параметрів траєкторії свердловини з допомогою годографа.
66.Визначення координат осі свердловини за методом середнього кута.
За
цим методом використовують середні
значення зенітних
та азимутальних
кутів. Це простий метод і являє собою
спосіб точних розрахунків ствола
свердловини.
Таким чином приріст глибини визначають за формулою
. (169)
Приріст горизонтального зміщення визначають за формулою
.
(170)
Приріст координати на північ визначають за формулою
.
(171)
Приріст координати на схід визначають за формулою
.
(172)
При умові не дуже великої віддалі між точками заміру у порівнянні з кривизною ствола, цей метод дозволяє легко, але і достатньо точно обчислити координати ствола свердловини.
67.Визначення координат осі свердловини за методом мінімальної кривизни.
Цей метод найточніший, він ефективно замінює ділянку реальної кривої ствола між двома точками заміру сферичною дугою. Даний метод використовує принцип мінімізації загальної кривизни розглядуваного інтервалу ствола свердловини (рисунок 76).
Це
призводить до розрахунку пологої
колоподібної дуги. Для виположування
траєкторії ствола свердловини між двома
точками заміру вводять коефіцієнт
пропорціональності (Довжина
заміряється по кривій, а кути
та
визначають напрямками прямих у просторі.
Для суміщення цих прямих із сегментами
кривої використовують коефіцієнт
пропорціональності).
Рисунок 76 – Схема для розрахунку координат осі свердловини за методом мінімальної кривизни
Коефіцієнт пропорціональності визначається кривизною ділянки ствола свердловини :
, (178)
де
– зміна просторового кута
.
Рівняння, одержані при використанні методу мінімальної кривизни, подібні до рівнянь балансно-тангенціального методу.
Для
того, щоб одержати рівняння приросту
координат за методом мінімальної
кривизни необхідно рівняння, одержані
методом тангенціальної рівноваги
помножити на коефіцієнт пропорціональності
,
щоб врахувати ефект виположування.
Таким чином, маємо:
Приріст глибини:
.
(179)
Приріст горизонтального зміщення:
.
(180)
Приріст координати на північ:
.
(181)
Приріст координати на схід:
.
(182)
68.Визначення координат осі свердловини за методом радіуса кривизни.
Суть даного методу полягає у підобрі циліндра таких розмірів, при яких можна було б дві точки заміру розташувати на його поверхні так, щоб ділянка ствола свердловини була зігнута у вертикальній та горизонтальній площинах і лежала на поверхні циліндра (рисунок 73).
У цьому методі використовують значення зенітних та азимутальних кутів ствола для розрахунку просторової кривої, яка проходить через точки заміру. Цей метод допускає плавність викривлення ствола, він менш чутливий до різких змін осі свердловини.
Припустимо, що ділянка ствола свердловини між двома точками заміру представлена відрізком «ab» (рисунок 74)
Рисунок 73 – Схема для розрахунку координати осі свердловини за методом радіуса кривизни
Інтенсивність
викривлення дорівнює відношенню приросту
кутів до довжини інтервалу
,
де , – зенітні кути на початку та в кінці інтервалу, радіан.
Рисунок 74 – Схема для розрахунку координат осі сердловини за методом радіуса кривизни при збільшенні азимута
а – вертикальний переріз, б – горизонтальний (вид зверху) переріз
Радіус кривизни відрізка ab є величина обернена до інтенсивності викривлення.
.
Перевівши радіани в градуси одержимо:
.
З рисунка 74, а маємо:
,
.
Таким чином, приріст глибини
,
.
(173)
З рисунка 74, б приріст відхилення дорівнює відрізку cb
,
,
,
.
Підставивши
замість
його значення, одержимо приріст
горизонтального зміщення:
.
(174)
Відстань
,
або відхилення викривлення, тобто радіус
кривизни в горизонтальній площині,
визначають таким чином (рисунок 75).
,
де , – азимутальні кути в радіанах, заміряні в точках a та b.
Перевівши радіани в градуси, одержимо:
.
Підставивши замість його значення, одержимо:
.
(176)
Згідно
з рисунком 75, на якому представлені
проекції осі свердловини на горизонтальну
площину ( вид свердловини зверху),
координати на північ
та схід
визначають таким чином :
Приріст
координат на північ
(рисунок 75, а):
,
,
.
Підставивши
значення радіуса
,
одержимо приріст координат на північ:
.
(177)
Аналогічно
знаходимо і приріст координат на схід
(рисунок 75, б):
,
,
.
Підставивши значення радіуса , одержимо приріст координат на схід:
.
(178)
