
- •Призначення та складові елементи бурильної колони
- •Умови роботи бурильної колони
- •Ведучі бурильні труби
- •Бурильні труби
- •Обважнені бурильні труби
- •Бурильні замки та з’єднуючі муфти
- •Перехідники
- •8. Осьові напруження та деформації.
- •17. Форма обертання бурильної колони
- •18.Експлуатація елементів бурильної колони.
- •19.Комплектування бурильних труб та облік роботи комплекту.
- •21. Буріння свердловин з використанням колтюбінга.
- •22. Вибір типів і діаметрів обт та бт і кнбк
- •23. Вибір необхідної довжини обт
- •24. Розрахунок колони на статичну міцність.
- •25.Розрахунок колони на витривалість
- •26. Основні поняття про викривлення свердловин (зенітний та азимутальний кути,довжина ствола, глибина, зміщення).
- •27. Інтенсивність викривлення свердловини (зенітна, азимутальна та просторова абозагальна).
- •28.Основні лінії та площини тригранника зв'язаного з просторовою кривою.
- •29.Кривизна та кручення кривої.
- •30. Негативні наслідки викривлення свердловин.
- •31.Основні причини довільного викривлення свердловин. Буровий індекс анізотропії.
- •32.Вплив геологічних факторів на довкілля викривлення свердловин.
- •33. Вплив технічних факторів на викривлення свердловин.
- •34. Вплив технологічних факторів на викривлення свердловин.
- •35. Напрямна ланка бурильної колони. Відхилююча та випрямляюча сили. Кут стабілізації викривлення.
- •36. Методи попередження довільного викривлення свердловин.
- •37.Класифікація компоновок низу бурильної колони для попередження викривлення свердловин.
- •38.Маятникові компоновки низу бурильної колони.
- •39.Жорсткі компоновки низу бурильної колони.
- •40.Компоновки низу бурильної колони, які ґрунтуються на принципі центрування
- •41.Мета і способи буріння похило-скерованих свердловин.
- •42.Профілі похило-скерованих свердловин.
- •46.Вибір профілю похило-скерованої свердловини
- •47. Відхиляючі пристрої при роторному способі буріння.
- •49.Відхиляючі пристрої при бурінні гвинтовими вибійними двигунами і електробурінні
- •51.Орієнтування відхиляючого інструменту за мітками.
- •52.0Рієнтування відхилювана інклінометра і магнітним перехідником.
- •53.Орієнтування відхиляючої компоновки з допомогою телеметричної системи.
- •54.Розрахунок мінімально-допустимих радіусів кривизни з умови вільного проходження вибійних двигунів
- •59.Розрахунок профілю похило-скерованої свердловини
- •61.Визначення кута закручування бурильної колони від реактивного моменту вибійного двигуна
- •62.Визначення кута довороту відхилювана.
- •63.Методи визначення координат осі свердловини за даними інклінометри.
- •64.Визначення координат осі свердловини за тангенціальним методом.
- •65.Визначення координат осі свердловини за балансно-тангенціальним методом (методом тангенціальної рівноваги).
- •66.Визначення координат осі свердловини за методом середнього кута.
- •67.Визначення координат осі свердловини за методом мінімальної кривизни.
- •68.Визначення координат осі свердловини за методом радіуса кривизни.
- •69.Визначення координат осі свердловини за методом «Меркюрі» (ртутним методом).
- •70.Визначення відстані мшж точками заміру,довжини дуги… за даними приросту координат.
- •72.Мета і задачі горизонтальних свердловин.
- •73.Профілі горизонтальних свердловин.
- •74.Багатовибійні свердловини з горизонтальними і похило скерованими стволами.
- •75.Багатоярусні свердловини.
- •76.Радіально- розгалужені свердловини.
- •77. Умови, які спричиняють необхідність кущового буріння свердловин.
- •78. Особливості технології кущового буріння свердловин.
- •79. Розрахунок сферичних параметрів траєкторії свердловини з допомогою годографа.
63.Методи визначення координат осі свердловини за даними інклінометри.
При бурінні похилоскерованих свердловин через певні інтервали (10 м, 30 м (100 футів)) проводять заміри зенітних та азимутальних кутів. Якщо виявляють вдхилення осі свердловини від проектного профілю, то вживають заходи для коригування траєкторії. Фактичні дані кривизни забезпечують одержання наочного зображення траєкторії свердловини. Ці дані наносять на графік проектної траєкторії свердловини.
Для того, щоб встановити місцезнаходження вибою, необхідно визначити координати осі свердловини, для розрахунку яких необхідно знати такі три величини: зенітний кут, азимутальний кут та довжину ствола свердловини.
У задачах направленого буріння для визначення координат осі свердловини використовують різні методи, найпоширенішими з яких є такі
Тангенціальний метод.
Балансно-тангенціальний метод або метод тангенціальної рівноваги.
Метод середнього кута.
Метод радіуса кривизни.
Метод мінімальної або найменшої кривизни.
Метод Меркюрі або «ртутний» метод.
Метою
розрахунку є визначення глибини
свердловини по вертикалі «z»,
горизонтального зміщення «
»
та орієнтації свердловини на північ
«
»
та на схід «
»
при новому положенні ствола. Розглянемо
кожний із наведених методів.
64.Визначення координат осі свердловини за тангенціальним методом.
Цей метод грунтується на використанні зенітного та азимутального кутів в кінці інтервалу. При цьому вважають, що кінці і ділянки ствола повинні бути дотичними лініями стосовно напрямів, які задаються кутами останнього та передостаннього замірів (рисунок 71). Проте, на будь-якій ділянці викривлення реальний профіль свердловини не вписується у ці припущення і не забезпечує реального відображення дійсності за винятком, ділянок з витриманим нахилом та напрямком.
Рисунок 71 – Схема для розрахунку координат осі свердловини за тангенціальним методом
а, б – вертикальний і горизонтальний (вид зверху) переріз
Приріст
глибини
знаходять за формулою
. (161)
Приріст
горизонтального зміщення
знаходять за формулою
. (162)
Приріст
координати на північ
знаходять за формулою
. (163)
Приріст
координати на схід
знаходять за формулою
. (164)
Тангенціальний метод є найстаріший, найпростіший та найменш точний. Розрахунки на його основі призводять до завищеного горизонтального і заниженого вертикального зміщення. Похибки пропорціональні величинам заміряних кутів та довжині траєкторії.
65.Визначення координат осі свердловини за балансно-тангенціальним методом (методом тангенціальної рівноваги).
У
цьому методі використовують заміряні
кути на початку та у кінці інтервалу
свердловини. За цим методом ділянку
кривої між точками заміру поділяють на
дві рівні частини і вважають, що верхня
її частина прямолінійна і нахилена до
вертикалі під кутом
і має азимут
,
а нижня – також прямолінійна і нахилена
до вертикалі під кутом
і має азимут
(рисунок 72). Це призводить до збалансованих
розрахунків кривизни і, як наслідок, до
згладжування (вирівнювання) профілю
ствола свердловини.
Приріст глибини визначають за формулами:
Рисунок 72 – Схема для розрахунку координат осі свердловини за методом тангенціальної рівноваги
а, б – вертикальний і горизонтальний (вид зверху) переріз
,
. (165)
Приріст горизонтального зміщення визначають так:
,
. (166)
Приріст координат на північ визначимо за такими формулами:
,
,
,
,
. (167)
Приріст координат на схід визначаємо за такими формулами:
,
,
,
. (168)
Основна
причина вищої точності балансно-тангенціального
методу полягає в тому, що при обчисленні
конфігурації ствола свердловини, яка
змінює зенітний та азимутальний кути,
похибки поточного обчислення компенсуються
наступним. На ділянці набору кута помилки
намагаються завищити значення глибини
і зменшити величину горизонтального
зміщення
.
Проте, незважаючи на те, що точність
даного методу така ж як і точність методу
середнього кута, зазвичай цей метод
застосовують значно рідше через складніші
формули.