49.Відхиляючі пристрої при бурінні гвинтовими вибійними двигунами і електробу­рінні

Механізм викривлення (МВ) – відхилювач для буріння похилоскерованих свердловин електробуром. У механізмі викривлення (рисунок 41) вали двигуна та шпинделя з'єднані під деяким кутом завдяки застосуванню зубчастої муфти зчеплення. Механізми викривлення мають діаметри, які відповідають розмірному ряду електробурів з кутом зміщення осей 1°, 1°30' та 2°.

При бурінні похилоскерованих свердловин з гвинтовими вибійними двигунами застосовують відхилювачі, які встановлюють безпосередньо над двигуном (кривий перехідник, відхилювач Р-1 з перекошеними різьбами), крім того використовують гвинтові двигуни ДГ, які призначені для буріння інтервалів набору кривизни та горизонтальних свердловин. У конструктивному відношенні двигуни ДГ мають укорочений шпиндель, укомплектовані шарнірними з’єднаннями, ОЦЕ і викривленими перехідниками.

Відхилювач з накладкою (рисунок 36) являє собою поєднання кривого перехідника і турбобура (або гвинтового вибійного двигуна) з накладкою.

У закордонній практиці при бурінні вибійними двигунами як відхилювачі використовують криві перехідники, відхилювачі типу Р-1, ексцентричні відхилювачі з боковими накладками та інші.

50.Способи орієнтування відхиляючих систем у свердловині.

Орієнтування компоновки полягає у визначенні площини викривлення відхиляючого комп­лексу в розрахунковому азимуті, який забезпечує відхилення ствола свердловини в проект­ному напрямку. Для здійснення цієї операції розроблено велику кількість технічних засобів і допоміжних пристроїв.

Найбільше значення при виборі раціонального способу орієнтування мають зенітний кут свердловини і відстань від її устя до інтервалу розташування відхиляючих комплексів.

За призначенням орієнтуючі технічні засоби поділяють на три види: для прямого (візу­ального) і непрямого орієнтування, а також для орієнтування за допомогою телеметричних систем.

Пряме (візуальне) орієнтування здійснюють при відхиленні вертикальної свердловини на незначній глибині, наприклад, при бурінні під кондуктор. Простішим і надійнішим є непря­ме орієнтування спеціальними приладами, які спускають усередину бурильних труб до місця розташування відхиляючого пристрою. Орієнтування за допомогою телеметричної системи стає можливим при наявності каналу зв'язку між глибинним обладнанням і поверхневими контроль­но-вимірювальними системами.

Пряме або візуальне орієнтування відхилювача можна здійснювати такими способами:

1. Орієнтування відхилювача перенесенням міток з бурильних труб на нерухому частину ротора.

2. Орієнтований спуск інструменту нанесенням хрестових міток з попередньої труби на наступну.

3. Орієнтований спуск бурильної колони з відхилювачем з безперервним заміром теодолітом кута повороту свічок.

4. Орієнтований спуск бурильної колони з допомогою візирних трубок.

5. Орієнтування замірюванням і алгебраїчним додаванням дуг між мітками на суміжних трубах.

51.Орієнтування відхиляючого інструменту за мітками.

Орієнтування відхиляючого інструменту за мітками, нанесеними на замки і муфти бурильних труб, використовують при забурюванні похилої ділянки у вертикальному стволі свердловини. Як правило, відхилювач орієнтують на незначній глибині (до 250 м), внаслідок чого досягається необхідна точність орієнтування.

Для здійснення цього способу орієнтування в першу чергу готують бурильний інструмент — наносять мітки на за­мках бурильних труб по одній твірній. Для цього використо­вують шаблон з рівнем, вперше запропонованим О.М. Григоряном (рисунок 52), який складається з напівхомута і рівня, розташованого на верхній поличці напівхомута. В нижній частині напівхомута є вістря, за допомогою якого креслиться лінія по твірній бурильної труби. За накресленою лінією на­носять зубилом або наварюванням мітки на замкових з'єд­наннях. Всі інші мітки на трубі ліквідують.

Орієнтування відхилювача перенесенням міток з бурильних труб на нерухому частину ротора проводять у такому порядку. З’єднавши відхилювач з вибійним двигуном і докріпивши різьбове з'єднання машинними ключами, повертають ротор до тих пір, поки мітка на відхилювачі не збіжиться із заданим азимутом викривлення. Цю мітку з допомогою спеціального шаблона переносять на нерухому частину (станину) ротора і роблять на ній крейдою позначку. На відхилювач нагвинчують першу бурильну трубу. Оскільки під час згвинчування відхилювач з вибійним двигуном може повернутись, повертаючи ротор суміщують відхилювач з вибійним двигуном з відповідною міткою на станині ротора. Після суміщення міток на станину ротора зносять мітку з нижнього кінця нагвинченої труби, а мітку на станині ротора, яка показує напрям дії відхилювача, витирають. Спускають у свердловину першу трубу. На рухому частину (стіл) ротора переносять мітку з верхнього замка першої спущеної труби і поворотом стола ротора суміщують мітки на станині і на столі. Далі нагвинчують другу трубу, після чого мітку з нижнього замка другої нагвинченої труби переносять на станину ротора, а попередні позначки витирають. Опускають другу трубу. На стіл ротора переносять мітку з верхнього замка другої труби і поворотом стола ротора суміщують мітки. Такі операції повторюють доти, поки не спустять останню бурильну трубу. Після цього на неї нагвинчують ведучу трубу. Мітку, яка перенесена з верхнього замка останньої труби суміщують з міткою на столі ротора. Відмічають одне з ребер ведучої труби і на станині ротора проти нього ставлять мітку. Після спуску бурильної колони вставляють малі вкладиші в отвори ствола і поворотом ротора суміщують відмічене ребро ведучої труби з міткою на станині ротора і застопорюють стіл ротора.

Щоб ліквідувати скручування колони, яке могло трапитись піл час спуску, бурильну колону декілька разів розходжують на довжину ведучої труби при застопореному столі ротора