Коефіцієнт «вигоди-витрати»

Для обчислення відносної результативності інвестиційних проек­тів застосовують метод співвідношення вигоди-витрати, яке обчис­люється як відношення суми приведених вигід до суми приведених витрат за інвестиційним проектом. Критерій вигоди-витрати або прибутки-витрати В/С_ratio є част­кою відокремлення дисконтованого потоку вигід (доходів) на дис­контований потік витрат і розраховується за такою формулою

Для аналізу вигід і витрат в умовах обмеженості ресурсів клю­човим поняттям є альтернативна вартість.

Під альтернативною вартістю розуміють вартість (цінність) найбільш прийнятної з відхилених (утрачених) альтернатив. На практиці, приймаючи остаточне рішення про прийняття до реаліза­ції того чи іншого варіанта проекту, доводиться відмовлятися від інших варіантів (альтернатив). Саме тому в зарубіжній літературі альтернативну вартість часто називають утраченою вигодою або ціною втраченого шансу.

Правила роботи з коефіцієнтом «вигоди-витрати» передбача­ють таке:

• не повинен прийматися жоден інвестиційний проект, якщо він не забезпечує значення співвідношення вигоди-витрати біль­шим від одиниці;

• якщо інвестиційний проект обирається в умовах фіксованого бюджету або серед взаємовиключних інвестиційних проектів, то перевага має віддаватися тим проектам, які характеризуються най­більшим значенням співвідношення вигоди-витрати.

Між чистою теперішньою вартістю і співвідношенням вигоди-витрати за визначенням повинен існувати взаємозв'язок вигляду:

• якщо NPV > 0, тоді В/С_ratio > 1;

• якщо NPV = 0, тоді В/С_ratio = 1;

• якщо NPV < 0, тоді В/С_ratio < 1.

Разом з тим методи чистої теперішньої вартості і співвідношен­ня вигоди-витрати не суперечать між собою під час оцінювання незалежних інвестиційних проектів в умовах відсутності обмежень щодо бюджету. Проте очевидно, що інвестиційний проект, який, наприклад, має більший масштаб або триваліший термін експлуатації, може бути, забезпечуючи більше значення чистої теперішньої вартості, менш ефективним щодо використання вкладених у нього ресурсів. Таким чином, співвідношення вигоди-витрати може виявитися для такого інвестиційного проекту нижчим ніж для інвестиційних проектів меншого масштабу або тривалості. Якщо власники мають на меті збільшити свій добробут, то метод чистої теперішньої вартості слід розглядати як пріоритетний, оскільки саме через чисту теперішню вартість збільшується прибуток власників.

Наступний показник ефективності, який необхідно визначити, є: «індекс прибутковості» (індекс рентабельності або дохідності), що відображає відносну прибутковість прое­кту, або дисконтовану вартість грошових надходжень від проекту в розрахунку на одиницю вкладень.

Індекс прибутковості у випадку одноразових інвестиційних вит­рат на реальний проект розраховують за формулою

Якщо інвестиційні витрати, пов'язані з майбутньою реалізацією інвестиційного проекту, проводяться в декілька етапів, розрахунок індексу прибутковості виконують таким чином:

Показник індекс прибутковості можна використовувати не тільки для порівняльної оцінки, але і як визначальний для прийняття інвес­тиційного проекту до реалізації.

Якщо значення індексу прибутковості менше або дорівнює одини­ці, то проект має бути відхилений як такий, що не дасть додаткового доходу інвестору. Отже, до реалізації можуть бути прийняті інвести­ційні проекти тільки зі значенням показника індексу прибутковості вищим за одиницю.