5.2.2. Планування навчальних занять
Навчальні цілі. У процесі викладання відбувається планомірне формування знань, основа якого – чітко визначена мета.
Якщо цілі відсутні, то відсутні й критерії відбору навчального матеріалу, необхідних засобів і методів навчання. Однозначно поставлені цілі дозволяють більш старанно планувати заняття і взагалі по діловому оцінювати досягнуте в процесі навчання. Точні цілі в руках викладача і студента полегшують самоконтроль обох сторін. Студент може сам оцінити свої результати, прогрес у навчанні – тим самим його мотивація стає позитивною, він може самонавчатися. Викладач також може об’єктивно оцінювати результат своєї діяльності.
Навчальні цілі – це заздалегідь передбачені результати навчальної діяльності студента з певним рівнем засвоєння, адекватні параметрам умінь сформульованих в освітньо–кваліфікаційних характеристиках фахівців.
Мету треба формулювати так, щоб студенти чітко уявляли своє становище після навчання і могли довести, що досягли наміченого.
Фактично навчальна мета – це необхідне і достатнє навчальне уміння, що формується аналогічно фаховому умінню: у визначених умовах за допомогою відповідних засобів праці студент має отримати конкретний продукт, використовуючи певні процедури та предмети праці.
Ієрархія навчальних цілей починається з простого результату «знати» і виростає до складної форми дії «прогнозувати». Рівень навчального уміння визначає процедура – табл. 5.1.
Таблиця 5.1
Рівень та характерні процедури навчальних цілей
РІВЕНЬ ЗАСВОЄННЯ |
ПРОЦЕДУРА, ЯКУ ПОВИНЕН ОПАНУВАТИ СТУДЕНТ |
ОО – ознайомчо-орієнтовний |
Пам'ятати вивчений раніше матеріал і відтворювати його. Характерні процедури: знати, описувати, позначати, називати, зображувати |
Засвоювати суть навчального матеріалу. Характерні процедури: розуміти зміст, розрізняти, порівнювати, ідентифікувати, вибирати, доводити |
|
ПА – понятійно-аналітичний |
Застосовувати вивчений матеріал у типових ситуаціях. Характерні процедури: свідомо використовувати, змінювати, вирішувати, знаходити, пояснювати, розраховувати |
Розподіляти матеріал на компоненти для кращого з'ясування та уточнення його структури. Характерні процедури: аналізувати, диференціювати, охоплювати, відокремлювати, протиставляти |
|
ПС – продуктивно-синтетичний |
З'єднувати окремі елементи в систему. Характерні процедури: синтезувати, складати, розробляти, розвивати, по-новому формулювати, планувати |
Визначати значущість матеріалу з погляду відомої мети. Характерні процедури: генерувати, оцінювати, визначати, інтерпретувати, критикувати, прогнозувати |
Навчальний матеріал необхідно відбирати відповідно до поставлених цілей. При цьому варто уникати як дефіциту, так і надлишку інформації. У той же час доцільно акцентувати увагу студентів на ключових поняттях і науково–проблемних аспектах навчального матеріалу.
Чим краще цей матеріал відбирається, у тому числі з погляду психології навчання, тим вище можливість досягнення мети, яка визначає зміст навчального матеріалу та виявляє істотний вплив на процес його відбору.
Надзвичайно важливу для практики викладання проблему ставить «вибух» інформації. Знання людства постійно збільшуються, обсяг накопичених знань про людину та її оточення швидко зростає. Виникає чітко виражена проблема викладання «навчальний матеріал – час».
При викладанні окремих дисциплін важливо знайти основні факти, феномени, принципи та закони, що визначають суть навчального матеріалу. Намагатися засвоїти всі специфічні відомості без чітко вираженої позиції у структурі даної галузі знань недоцільно.
Розуміння змісту основних фактів, феноменів, принципів і законів робить дисципліну більш зрозумілою та легше засвоюваною.
Перевага структурування матеріалу полягає в підтримці так званого трансферту – переносу загальних принципів і положень на конкретні факти та явища.
Навчання повинно дати студентам не тільки нові знання, а й полегшити засвоєння наступного матеріалу. Для цього студентам необхідно якнайглибше зрозуміти загальні закони і методи для спроможності побачити конкретні факти та явища як специфічні випадки загальних закономірностей.
Розкрити специфічні випадки загальних подій – значить не тільки вивчити окремі випадки, але й перенести засвоєну модель мислення на вивчення аналогічних подій.
Структурування навчального матеріалу підтримує мотивацію студентів до навчання взагалі, розвиває спроможності розуміти нові проблеми та знаходити шляхи вирішення.
Наприклад, спільність та відмінність між різними типами тягових передач самохідних машин можна виявити шляхом порівняння їхніх тягових характеристик із тяговою характеристикою ідеальної передачі – рис. 5.6.
За даними цих графіків доцільно побудувати навчальне заняття та поряд із самими схемами тягових передач продемонструвати їх властивості та принципи функціювання, що збігаються чи не збігаються. Студенти знайомляться з моделлю мислення, яку вони зможуть використовувати при розв’язуванні нових задач.
Б
ільшість
людей відчуває потребу в ситуаційному
орієнтуванні, в інформації про
взаємозв’язки подій. Тому на
початку викладу будь–якого
змістового блоку доцільно характеризувати
його логічну структуру, подавати короткий
опис, а наприкінці обов’язково –
узагальнений огляд.
Створенню внутрішніх попередніх моделей і свідомому оволодінню навчальним матеріалом сприяє користування методом проблемних ситуацій, що відображають гуманітарний зміст вивчення даного матеріалу та його роль в системі майбутньої діяльності студентів.
Доцільний також аналіз необхідної вихідної наукової мови, якою повинен володіти студент для вивчення матеріалу.
Щоб правильно вибрати найбільш раціональні методи передачі інформації та її засвоєння, необхідно систематизувати та структурувати матеріал, провести його дослідження. Послідовний системний виклад структурованого матеріалу дозволяє природним образом об’єднати його окремі частини і подати відомості із загальних позицій, що важливо з погляду якості та швидкості засвоєння.
Обсяг матеріалу має бути достатнім і одночасно вільним від зайвої інформації. Йдеться не про звичайне обмеження обсягу матеріалу, а про зміну структури і концентрацію уваги на основних положеннях, вилучення застарілих даних та дублювання, введення нового. З цією метою є сенс використовувати наукові досягнення, що об’єднують окрему область знань загальними проблемами, і подати їх у сучасному світлі, в більш широких взаємозв’язках.
Формування структури матеріалу.
Основна структура. В основі викладу навчальної інформації повинна бути покладена чітко виражена головна ідея, яку викладач хоче повідомити слухачам. Крім того, виступ повинен мати цілком визначену структурну послідовність подання матеріалу. Спрощено ця послідовність містить такі структурні розділи:
Вступ
Вступ до головної частини
Головна частина
Положення 1…n
Перехід до висновку
Висновок.
«Вступ» може являти собою план виступу, стислий виклад змісту основних розділів із мотивованими переходами між ними. У «головній частині» подається основна інформація виступу. Отже, нова інформація викладається в головній частині, яка може бути структурована у вигляді окремих думок, положень.
Предметна структура подання матеріалу. Структура, орієнтована на предмет (рис. 5.7) вміщує систему послідовно пов'язаних елементів.
М1
М2
М3
N1
N1
N1
М1
М2
М3
N1
N2
N3
