ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

5. Технології навчання

Психологічні та соціологічні аспекти викладання	Техніка викладання
Технологія реалізації програм дисциплін	Технічні засоби навчання

5.1. Психологічні та соціологічні аспекти викладання

Процес переробки інформації людиною. Для навчання важливі такі функції пам’яті, що характеризують процес переробки інформації людиною:

• сприймати;

• усвідомлювати;

• згадувати;

• діяти.

Функції пам’яті співвідносять з визначеними носіями, наприклад, «сприймати» – з органами почуттів, «діяти» – з мускулатурою. Носієм функції «усвідомлювати» вважають так звану «короткочасну пам’ять», що не є поняттям із фізіології мозку, а лише терміном, який зручно використовувати при розгляді даної моделі. Аналогічно під носієм функції «згадувати» розуміють довгострокову (підсвідому) пам’ять. Те, що нами сприймається з навколишнього середовища, було усвідомлено набагато раніше та зберігалося в довгостроковій пам’яті і тепер пригадується.

Побудована таким чином модель дозволяє спрощено розглядати процеси переробки інформації людиною.

Зміст короткочасної пам’яті може якийсь час залишатися усвідомленим в дійсному часі (спроможність помічати). Це дозволяє з’єднувати окремі елементи короткочасної пам’яті. Інформація, що зберігається в ній, може перейти у довгострокову пам’ять або (та) бути перенесеною у зовнішній світ відповідними діями.

Зміст довгострокової пам’яті, на відміну від короткочасної, не усвідомлюється в дійсному часі.

Інформація надходить на органи почуттів з навколишнього світу у формі оптичних, акустичних, дотикальних, термічних, слухових і смакових подразників.

Під потужністю органів почуттів розуміють максимум інформації, що ці органи спроможні передати протягом одиниці часу. Науковці оцінюють потужність оптичного каналу в 10⁷ байт/с, акустичного – біля 1,5х10⁶ байт/с, дотикового – 0,2х10⁶ байт/с. Потужність інших каналів значно менше і лежить у межах 10…100 байт/с.

Установлено, що швидкість надходження інформації у короткочасну пам’ять дорівнює біля 16 біт/с, але залежить від віку. Значення 16 біт/с, є максимальним для 18–21-річних. Якщо студенту під час заняття пропонують в одиницю часу інформації більш 16 біт/с, то матеріал втрачає свою чіткість при спогаді і навіть може практично зникнути з пам’яті.

І нформація, що надійшла у короткочасну пам’ять, затримується в ній на так званий «дійсний час», максимальна тривалість якого складає понад 10 с. Характер залежності тривалості «дійсного часу» від віку людей подано на рис. 5.1.

Якщо речення промовляється більше «дійсного часу», то його розуміння утруднене. Коли у пам’ять потрапляє інформація з швидкістю максимум 16 біт/с і утримується там максимум 10 с, то максимальна потужність короткочасної пам’яті складає 160 біт. Саме тому занадто довгі запитання важко сприймаються.

Довгострокову пам’ять розділяють на коротку пам’ять із середнім часом збереження інформації протягом декількох годин і тривалу пам’ять із середнім часом збереження інформації протягом декількох місяців. Швидкість надходження в коротку пам’ять дорівнює 0,7 біт/с, а в тривалу – на порядок нижче.

Пристосуватися до малої швидкості запам’ятовування можна повторним викладом навчального матеріалу. Ведення конспекту сприяє надходженню інформації у довгострокову пам’ять.

На практичних заняттях із розв’язання проблемних ситуацій використовуються рефлекторні процеси мислення, при яких інформація зберігається довше у «дійсному часі», що підвищує можливості довгострокової пам’яті.

Забування та зберігання інформації. Феномен забування загальновідомий – кожен з нас має визнати, що засвоєний матеріал згодом втрачає чіткість при згадуванні та взагалі може зникнути із пам’яті.

Н а процес забування впливають різноманітні чинники. Один з них – ступінь структурованості інформації, яку потрібно запам’ятати. На рис. 5.2 показані криві забування матеріалу різного вигляду.

Лінія А зображує процес забування основних принципів і закономірностей, лінія B – віршів, лінія С – прози, лінія D – неструктурованого матеріалу. Криві доводять, що змістовна інформація забувається менш інтенсивно, у той час як неструктурований матеріал здебільшого забувається практично відразу ж після завершення заняття.

Важливий чинник, що впливає на запам’ятовування матеріалу, – методи навчання. Інформація усвідомлюється краще, якщо засвоюється з розумінням, а не механічно.

Не менш вагомий чинник – мотивація студента. Чим більше навчальна інформація стосуються його особисто, тим повніше, точніше і міцніше засвоєння.

Прийоми проти забування. Оскільки інформація запам’ятовується тим краще, чим у ній більше сенсу і чим краще вона структурована, то в процесі викладання варто виявити властиві матеріалу структури.

Ізольовані факти забуваються швидко. Тому важливо подати слухачам основні феномени, поняття і факти у максимально логічних взаємозв’язках.

Визначення суті навчального матеріалу та усвідомлення закономірностей дає кращі результати у порівнянні з вивченням напам’ять. Тому навчальні ситуації доцільно спрямовувати на самостійне дослідження студентами сутності предметів і явищ завдяки, наприклад, вирішенню конкретних актуальних проблем фаху.

Криві за рис. 5.2. доводять, що для запобігання забування повторення матеріалу повинно здійснюватися відразу після його викладу, наприкінці кожного заняття, а ключові моменти – систематично надалі.

Мотивація. Для викладання важлива мотивація студентів, тому що навчання є одночасно процесом досягнення результату.

Для посилення мотивації варто:

• оцінити рівень підготовки студентів і привести у відповідність із ним ступінь складності матеріалу (середня складність матеріалу створює найбільшу мотивацію);

• зосередити увагу слухачів, наприклад, шляхом подання матеріалу образною мовою з використанням технічних засобів;

• створювати у студентів «переживання успіху»;

• систематично підтримувати інтерес до інформації.

Мотивацію також посилює прийом «віднесення до особистості». Для студента важливо те, що його цікавить, що його стосується, що відповідає його досвіду, що для нього актуальне.

Якщо студенти разом пережили якусь подію, то органічне включення цієї події до матеріалу стає ефективним входженням в тему.

Посилює мотивацію також вступ під гаслом «інакше, чим очікувалося». «Приголомшення» у вступі збуджує увагу слухачів, породжує зацікавленність.

Мотивуючим є також вступ «з проблемою». При цьому активність студентів може збуджуватися постановкою важко розв’язуваної задачі.

Вступ з «цитатою» (особливо якщо знайти точну цитату за темою) також створює позитивний вплив на мотивацію.

Вступ повинен мотивувати слухачів і одночасно інформувати, насамперед, про мету заняття.

Увага та стомлення. До стомлення призводить не тільки фізична діяльність людини, але й розумова напруженість. Стомлення з’являється внаслідок недостатнього надходження кисню, коли в клітинах мозку утворюються і накопичуються продукти обміну речовин, так звані «речовини стомлення». При розумовому стомленні знижується увага, сповільнюється мислення. Стомлюваність людини схильна коливатися протягом доби (рис. 5.3).

При фізіологічних спадах працездатності організму (з 14 до 16 і з 21 до 23 годин, а також у нічний час) стомлення розвивається швидше.

Психологічно людина не може витримати тривалих навантажень. Неможливо тривалий час працювати розумово з повною увагою. Студент не може довгостроково, без пауз сприймати навчальну інформацію. Пам’ять інтенсивно завантажується лише обмежений час.

Викладачу під час занять необхідно свідомо створювати паузи. Інтелектуальному навантаженню студентів доцільно надавати форму хвилі: напруга–розслаблення.