Л Е К Ц І Я №6

Держава як суб’єкт конституційного права в країНах єc.

1. Держави, їхня типологізація.

2. Суспільний лад та його структура.

3. Політичні партії та громадські організації як елементи політичної системи.

4. Конституційне регулювання основних сфер суспільних відносин.

5. Форма правління та її види.

6. Форми державного устрою країн ЄС.

Держави, їхня типологізація

Держава – це така форма організації влади, що охоплює усе суспільство у межах певної території, котра має у своєму розпорядженні апарат управління і примусу. Конституційні принципи діяльності держави можна розділити на принципи внутрішньої і зовнішньої політики. Засади внутрішньої політики знаходять вираження в таких характеристиках держави, як соціальна, правова, демократична і світське, які закріплюються в конституціях (ФРН, Іспанія, Італія, Франція).

а) Соціальна держава – намагається мінімізувати соціальні конфлікти, створити усі умови для гідного життя, забезпечує права і свободи людини (ФРН, Швеція);

б) Правова держава - держава, що визнає верховенство права, у тому числі над собою, при чому права не лише міжнародного, а й внутрішнього. Найважливішими конституційними принципами організації держави є народний суверенітет і розподіл влади.

в) Демократична держава - це держава в якій більшість населення здійснює реальний вплив на владу, на зміст управлінських рішень держави, у якій реально діють механізми контролю населення за державним апаратом.

г) Світська держава - це держава, від якої відокремлена церква, де забезпечується рівноправність релігій. Протилежне цьому є теократична держава, в якому церква володіє державною владою (Ватикан), а також клерикальна держава, де церква вирішальним чином впливає на державну політику. Сучасним прикладом є Іран, де крім світських органів влади є духовний лідер.

Конституційні принципи зовнішньої політики держави отримали закріплення в більшості конституцій після Другої світової війни. Це неприпустимість війни (Японія, ФРН), пріоритет міжнародного права над внутрішнім (Франція, Італія).

Найважливішими конституційними принципами організації сучасної держави є народний суверенітет і поділ влади. Принцип народного суверенітету означає, що джерелом влади в державі є народ, який здійснює її безпосередньо або в представницької формі, тобто через органи, що обираються народом. Принцип поділу влади передбачає, що законотворча діяльність, поточне управління, правосуддя здійснюються окремими державними органам, яким заборонено втручатися в компетенцію, але дозволено контролювати один одного. У такий спосіб забезпечується запобігання узурпації влади в державі.

Суспільний лад та його структура

Суспільний лад - історично обумовлена цілісна система суспільних відносин, що склалася у тій чи іншій країні. Словом - це устрій чи організація суспільства, існуючого в межах конкретної держави на певному етапі її розвитку. Структура суспільного ладу включає в себе політичну, економічну, соціальну і духовно-культурну системи, тобто практично всі сфери діяльності людини. Всі вони внутрішньо взаємопов’язані, взаємообумовлені між собою, їхній вплив один на одного величезний. Звісно, не просто провести чітку межу між відносинами економічними та соціальними, соціальними та духовно-культурними тощо. Проте, існуючі взаємини між різними елементами суспільного ладу не є однолінійними і однобічними. Наприклад, економічні відносини є фундаментом усієї політичної надбудови. Меншою мірою вони впливають на культуру. Держава, своєю чергою, здійснює вплив на суспільний лад шляхом проведення певної політичної лінії у всіх сферах життя суспільства, тобто її політика зачіпає всі елементи суспільного ладу (загальновідомі такі висловлювання, як економічна політика, соціальна політика, культурна політика держави). Найважливішим механізмом реалізації політики держави та підвищення її ефективності є право. Тому, правові норми тією чи іншою мірою регулювали різноманітні сторони суспільного ладу. Перші конституції регламентували лише устрій держави як одного з інститутів суспільного ладу, але під впливом тенденції соціалізації конституцій у ХХ ст. вони стали комплексно та масштабно здійснювати регулювання найбільш важливих аспектів організації всіх елементів суспільного ладу.

Сама дефініція «суспільний лад» в радянській Україні вперше з’являється у 1978 р. в Конституції УРСР як відтворення норм Конституції СРСР 1977 р. Саме таку назву мав її перший розділ. З ухваленням нині діючої Конституції України 1996 р. цей термін зник.