1 тема Наука як соціальне явище.

1.Поняття про науку

Наука – це система знань я викриває закономірності у розвитку природита суспільства. А також спосіб впливу на навколишній світ. Крім того це сфера люд. діяльності функція якої полягає у напрацюванні та теор. cист об’єктивних знань про навколишній світ. Наукова діяльність являє собою інтелект. творчу діяльність, спрямовану на отримання та використання нових знань. Основними її формами є теоретичні та прикладні наукові дослідження. Головний продукт наукової діяльності - знання. Результатом наукових досліджень також можна вважати різні прилади методики тощо. Наука орієнтована на отримання істинних знань про реальність. Однак наука та істинна не тотожні. Істинне знання буває не науковим, воно може бути отримане у різноманітних сферах люд діяльності. У повсякденному житті мистецтві економіці. На відміну від науки, отримання знання про реальність не є визначальною метою цих сфер діяльності. З іншого боку . наукове знання не завжди є істинним. Оскільки багато наукових теорій згодом були спростовані.

Наука не визнає паранаукових напрямів – астрологія, нумерологія, парапсихологія, уфологію, оскільки не існує ніяких достовірних доведених фактів у цих концепцій немає.

У Законі України про наукову та н–тех. діяльність що вчений при здійснення наукової діяльності забов’язаний не заподіювати шкоди здоров’ю людини її життю, і навколишньому середовищу, дотримуватись етичних норм наукового спів товариства, поважати права на інтелектуальну власність. .

До функцій науки входять:

1.Розуміння - проникнення в сутність об’єкта який досліджується.

2.Пояснення – розкриття сутності досліджуваного об1єкта що здійснюється через збагнення певного закону якому підпорядковується цей об’єкт. Пояснення пов’язано із розумінням, Оскільки пояснення аргументовано демонструє сенс об’єктів і тим самим дає зрозуміти

3.Опис – це фіксування результатів досліду спостережень або результатів експерименту, за допомогою певних систем позначення які прийняті в науці. Деякі вчені вважають опис єдиною функцією науки.

4.Передбачення – це визначення й опис на основі наукових законів, явищ природи та суспільства, які невідомі в даний момент, але можуть виникнуитабо бути вивченими в майбутньому.

Отже наука це з одного боку діяльність на отримання нового зання, а з іншого результат такої діяльності, сума знань, що лежать в основі наукової картини світу.

Наука виконує трізні функції і в певні історичні періоди вчені віддавали перевагу ті чи інші з них, хоча головною з них завжди вважали опис, пояснення. Щодуже важливо для наступних поколінь, саме в цьому проявляється спадкоємність та традіиційність у науці.

2.Історія виникнення науки

Наука (природознавство) зародилася в давні часи у звязку із потребами суспільної практики. У сучасній історії науки виділено різні точки зору щодо її виникнення

1. Кам’яний вік -2 мільйони – 6 тис років тому. У цей період людина почала накопичувати та передавати зання про світ.

2. 6-5 ст до н е- стародавня Греція – незважаючи на те, що раніше у 19-6 ст до н е. у Єгипті, та Вавилонії були накопичені значні математичні знання . тільки греки почали доводити теореми та реалізовувати перші дослідження природи. Тобто знання отримали наукове обгрентування, тобто в цей період з’явилася перша в світі академія, яку створив Платон.

3. 12-14 ст – даний період пов’язаний і поступовим звільненням наукового мислення від наукових поглядів Арістотеля. Та активною діяльністю Оксфордських вчених, які закликали на досвід спостереження й експеримент.

4. 16-17 ст – У цю епоху з’явилася фізика у скчасному її розуміння та необхідний для неї математичний для неї апарат. у цей час відбувається народження науки як особливо го соціального інституту. Лондонське королівське товариство , Паризька Академія наук , Берлінська академія.

5. к 19 ст – у цей наука почала оформлятися у професію, велику роль у становлення професійної науки зіграли реформи Берлінського. У результаті виникла нова модель університецької освіти в якій навчання було поєднано із дослідницькою діяльністю.

Більшість вчених вважає що наука виникла в кінці 16 -17 ст, а процес перетворення науки у 19 ст завергив її становлення. У 20 ст з’явилося понаття науковий працівник. Зараз у світі нараховується понад 5 мільйонів вчених.

Сучасна історія науки виділяє такі основні етапи її рохвитку.

1.Класична наука – 17-19 ст.. Домінує об’єктивний стиль мислення прагнення пізнати власний об’єкт без відносно до умов його пізнання об’єкта. Розглянути усі процеси шляхом причинно наслідкових звязків. Сформувалася нова форма пізнавання природи – математизоване природознавство, що базується на експерименті.

Особливості: Світ явищ яке вивчає наука розглядається як існуючий реально, та у своїх характеристиках не залежить від суб’єкта пізнання. У науковому пізнання вчений починає з фактів , що існують у природі об’єктивно. Емпіричні закони (практичні) – базуються на дослідницькому спостереження та експерименті. Теоритичні закони виводяться формулювання гіпотези. Простір і час розглядаються як окремі та незалежні субстанції .

2.Некласична наука – революційні відкриття в багатьох галузях науки що призвели до зміни картини світу. У цей період відкидається об’єктивізм класичної науки уявлення про реальність яка не залежить від засобів пізнання та суб’єкта.

Особливості: Нерозривність об’єкта та суб’єкта . Залежність знання від методів які використовуються для його отримання.

Визнання важливості процедури розуміння явищ і процесів.

3.Поснекласична наука – ха-зується неоднозначністю, неточністю, плюралізмом. Вона орієнтована на дослідження складних, відносно відкритих об.єктів. Мова у взаємозв.язку з дійсність і людиною як триєдність: світ, людина, мова. Особливості: 1. експанціонізм- поширення, 2. Антропоцентризм – людина є невід.ємною частиною дійснсті що досліджується. 3. Функціоналізм – як загальна методологічна основа більшості досліджень. 4. Експлонаторність – що визначає домінування гіпотетико- дедуктивного методу, коли існує проблема визначення кінцевого результату.