Тема 12 Обґрунтування фінансових та інвестиційних рішень за умов ризику

План

1 Поняття фінансових та інвестиційних рішень

2 Критерії обґрунтування рішень під час вибору інноваційного проекту

3 Теорія оптимального портфеля

1 Поняття фінансових та інвестиційних рішень

Фінансові рішення – рішення щодо визначення обсягу та структури інвестованих коштів (власних і позикових), забезпечення поточного фінансування наявних коротко- та довгострокових активів (структура власних засобів, позикових засобів, сполучення коротко- та довгострокових джерел).

Прикладом фінансових рішень є вибір:

– схеми створення й обігу фінансових активів;

– форми одержання прибутку та подальшого реінвестування чи споживання.

Інвестиційні рішення – рішення щодо вкладення (інвестування) коштів в активи у певний момент часу для одержання прибутку в майбутньому.

Прикладом інвестиційних рішень є вибір між реалізацією альтернативних проектів/ портфелей проектів.

Інвестиційні рішення, як правило, взаємозалежні з фінансовими, але можуть прийматися без останніх.

2 Критерії обґрунтування рішень під час вибору інвестиційного проекту

Інвестиційний проект (ІП) – план (програма) заходів, пов’язаних зі здійсненням капітальних вкладень для їх майбутнього відшкодування та отримання прибутку.

Узагальнюючий критерій ефективності прийняття інвестиційних рішень можна сформулювати таким чином: інвестиційний проект вважається ефективним, якщо його дохідність і ризик збалансовані в прийнятній для учасника проекту пропорції.

Для обґрунтування рішень під час вибору інвестиційного проекту використовують наступні критерії:

1. Чистий дисконтований дохід (чиста теперішня вартість) (ЧДД) – це сучасна вартість майбутніх чистих грошових потоків, дисконтована на рівень граничної вартості капітальних вкладень

,

де t – роки реалізації інноваційного проекту, роки;

R_t – чистий грошовий потік у періоді t, грн.;

d – ставка дисконтування (приймається на рівні 15 %).

Чистий грошовий потік у періоді t визначається за формулою:

R_t = S_t – K_t,

де S_t – надходження грошей в періоді (прибуток та амортизація), грн.;

K_t – витрачання грошей в періоді , грн.

За ЧДД > 0 можна розглядати питання про прийняття проекту. За ЧДД < 0 проект слід відкинути. За ЧДД = 0 проект не збитковий, але й не принесе прибутку. Під час вибору альтернативних проектів перевага віддається проекту з більш високим показником ЧДД.

2. Коефіцієнт чистого дисконтованого доходу (індекс доходності ІД):

,

де ДВІ – дисконтована вартість інвестицій, грн.

3. Внутрішня норма доходності (ВНД) – це норма дисконту, для якої дисконтована вартість чистих надходжень від проекту дорівнює дисконтованій вартості інвестицій, а різниця між ними дорівнює нулю.

де d’ – ВНД.

ВНД показує, за якою ставкою відсотка інвестор повинен вкласти свій капітал, щоб ефективність фінансового вкладення дорівнювала ефективності даного інвестиційного проекту. Проект вважається ефективним, якщо виконується така нерівність:

ВНД > і,

де і – деяка базова ставка відсотка.

4. Період окупності – відношення суми інвестицій до дисконтованого доходу.

Якщо рівень інфляції високий, оцінка проекту з урахуванням і без урахування інфляції часто дає прямо протилежні результати.

Критерій ЧДД з урахуванням ризику може бути визначений через:

1) розрахунок еквівалентного грошового потоку;

2) коригування ставки дисконтування за фактором ризику.

У першому випадку ЧДД визначається за ставкою дисконтування з безризиковою прибутковістю.

Метод урахування ризику через збільшення ставки дисконтування найпоширеніший у разі прийняття інвестиційних і фінансових рішень.

Оскільки ризик в інвестиційному процесі виявляється у вигляді ймовірного зменшення реальної віддачі від капіталу, порівняно з очікуваною, то можливим методом обліку ризику є додавання премії до процентної ставки, що характеризує дохідність за безризиковими вкладеннями (наприклад, у державні короткострокові цінні папери).

Таким чином, необхідна для інвестора норма прибутковості від реалізації проекту визначається за формулою:

,

де   – безризикова норма дохідності;   — премія за ризик.

Чим вища ризикованість проекту, тим вищою має бути ризикова премія та, відповідно, дохідність.

Найбільш використовуваний у практиці закордонних фірм метод обґрунтування ставки дисконтування – це визначення середньозваженої ціни капіталу підприємства (Weighted Average Cost of Capital – WACC). Вартість капіталу для фінансування проекту – це середньозважена величина вартості за кожним джерелом фінансування. Як правило, виділяють чотири типи джерел фінансування:

1) позика банків;

2) вкладення інвесторів у привілейовані (русск. привелегированные) акції;

3) вкладення інвесторів у звичайні акції;

4) реінвестування прибутку.

Виходячи з цього середньозважену вартість капіталу можна обчислити за формулою:

,

де   – частка відповідного джерела в загальному обсязі інвестицій;

 – відсотки за кредит; 

 – необхідна дохідність привілейованих акцій;

 – необхідна дохідність звичайних акцій;

 – необхідна дохідність за альтернативними інвестиціями.

Коефіцієнти необхідної доходності включають безризикову ставку та премію за ризик, які визначаються: загальноекономічними умовами, станом ринку, інвестиційними та фінансовими рішеннями компанії; фінансовими потребами для інвестиційного проекту.