Тема 6 Невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності

План

1 Сутність та причини виникнення невизначеності

2 Класифікація невизначеності

1 Сутність та причини виникнення невизначеності

Невизначеність – недостатня поінформованість про умови розвитку економічної діяльності протягом певного періоду. Невизначеність негативно впливає на можливість правильно спланувати прийняття рішень на всіх рівнях економічної системи.

Невизначеність – це об'єктивне явище, що з однієї сторони є середовищем будь-якої підприємницької діяльності, з іншого боку – це причина постійного “головного болю” будь-якого підприємця. Повне виключення невизначеності, тобто створення однозначних умов протікання бізнесу є як бажаним для кожного підприємця, настільки ж і неможливим.

Тому виникає питання, чи можна навчитися керувати невизначеністю – у загальному випадку та на рівні підприємства – ні. Чи можна навчитися приймати рішення в умовах невизначеності – можна і потрібно. І тільки в цьому складається запорука успіху. Найбільш простий спосіб прийняття рішень в умовах невизначеності – це рух завдяки власній інтуїції.

Умови невизначеності є предметом досліджень й об’єктом постійного спостереження з боку економістів та спеціалістів інших сфер. Одним із перших учених, який займався вивченням проблеми невизначеності в рамках сучасної економічної теорії, був Френк Найт.

З погляду економічної теорії невизначеність – це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів. Чим більша невизначеність під час прийняття господарського рішення, тим більший ступінь ризику.

Кількісно невизначеність може виступати як можливість відхилення результату від очікуваного (або середнього) значення як у менший, так і в більший («спекулятивна» невизначеність) бік, або можливість тільки негативних відхилень кінцевого результату події («чиста» невизначеність). Основні причини невизначеності схематично подано на рис. 5.1.

  Рисунок 5.1 – Причини невизначеності

2 Класифікація невизначеності

Економіка ринкового типу передбачає існування найрізноманіт ніших видів невизначеності для всіх суб’єктів господарювання (рис. 5.2).

 

Рисунок 5.2 – Схема видової класифікації невизначеності

Найпоширенішою є класифікація невизначеності за ступенем настання події. Ця класифікація дає можливість розрізнити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Часткова чи повна невизначеність пояснюється тим, що, по суті, економічні проблеми зводяться до задач вибору з деякої кількості альтернатив. При цьому економічні суб’єкти не мають повної інформації про стан систем для розробки оптимального рішення й достатніх можливостей для адекватного обліку всіх доступних даних. Невизначеність інформації можливо зняти, визначивши ймовірність, з якою можна очікувати цю інформацію.

Залежно від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності – статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді кажуть, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична — то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид імовірності трапляється рідко – найчастіше можна зустріти змішаний вид. 

Ризик – це небезпечність виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу, майна, коштів у зв'язку з випадковою зміною умов економічної діяльності, несприятливих обставин. Вимірюється частотою, вірогідністю виникнення того чи іншого рівня втрат. Найбільш небезпечними є ризики, які можуть перевищити величину очікуваного прибутку.

Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення, має різноманітні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Тому ризик присутній тоді, коли ймовірність можна визначити на підставі досвіду, набутого в попередній період. Невизначеність існує тоді, коли можливість наслідків визначається суб'єктивно, оскільки відсутні дані.

Розвиток фірми в умовах ринкової економіки на кожному етапі повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також наявні безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством може бути наслідком:

– невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;

– невизначеності формування цілей підприємства та вибору пріоритетів у визначених цілях, що може бути зумовлено наявніс тю ряду альтернативних цілей;

– помилок в оцінках дійсного стану справ усередині самого підприємства та його місця на ринку, до чого, у свою чергу, може призвести ряд причин об’єктивного та суб’єктивного характеру;

– неповної або помилкової інформації стосовно перспектив розвитку даного підприємства й ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;

– можливих перебоїв у розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності контролю й оцінки результатів діяльності підприємства.

Таким чином, невизначеність виступає невід’ємним атрибутом прийняття господарських рішень. Але слід зазначити, що вона не завжди є негативним фактором, оскільки усвідомлення факту її існування мотивує до самостійного розв’язання господарських завдань, веде до ініціативності та творчого пошуку. На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне для прийняття господарських рішень, забезпечується:

– збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань;

– обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та з’ясуванням причин, форм і наслідків невизначеності;

– розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і здобуттям у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об’єкта управління та навколишнього середовища.