4. Етап індустріального суспільства

Атрибутами нової індустріальної епохи спеціалісти вважають зародження машинного виробництва, яке привело до різкого зростання обсягів виробництва, нових форм його організації (фабрик, заводів) і зростання рівня життя населення і його чисельності. Свій відлік епоха індустріалізації веде з другої половини XVIII століття.

В цей період зростають обсяги видобутку корисних копалин (вугілля, залізної руди, кольорових металів, нафти і газу). В місцях промислових розробок виникають, фабричні поселення, формуються промислові центри, транспортні комунікації і транспортні засоби – що в кінцевому рахунку веде до формування на місці природних ландшафтів їх модифікацій – антропогенних ландшафтів.

Широке залучення сільськогосподарських машин і механізмів привело до інтенсифікації процесів сільськогосподарського виробництва. Це визвало ріст обсягів виробництва продовольства і його здешевлення.

Концентрація населення в міських поселеннях призвела до розвитку масових епідемічних захворювань (грипу, черевного тифу, туберкульозу та інших). Причина цього явища в погіршенні санітарно-гігієнічних умов проживання людей за рахунок різноманітних забруднень природного середовища, а також зростаюча ймовірність поширення захворювання за рахунок частіших контактів між людьми.

Кінець XVІІІ початок ХІХ століть вважають преіодом небувалого розквіту природничих наук. Праці П. Палласа, К. Ліннеля, Ж. Бюффона, О. Гумбольдта,        Ч. Дарвіна, К Рульє створили об`єктивні передумови зародження науки про взаємодію організмів з середовищем їх існування – екології. Цей період відмічений накопиченням значної кількості даних про вплив людини на природу і природи на людину.

Пріод ХХ століття характеризувався розширенням експансії людини в природі, заселенням всіх доступних для життя територій, відкриттям нових способів вивільнення і пертворення енергії, освоєнням навколоземного простору; небувалими темпами приросту населення.

Якщо в 1920 році Землю населяло 1,86 млрд осіб, 1940р. – 2,29, в 1960р – 3,05 млрд, в 2000р. – понад 6 млрд, то за прогнозами на 2025 рік – понад 8 млрд чоловік.

В ХХ столітті винайдені різноманітні антибактеріальні і противовірусні препарати, розроблені способи запобігання багатьох інфекцій. Водночас появились нові інфекційні хвороби, які є наслідком забрудненого навколишнього середовища. Зросли захворювання нервової системи, онкологічні, серцево-судинні.

В раціоні людини зросла частка м`ясної їжі, що має і негативні наслідки – погіршення системи кровообігу. Значна кількість продуктів харчування містять в собі шкідливі для людини речовини. Середовище проживання людини стало більш забрудненим, нездоровим, небезпечним.

5. Постіндустріальна епоха

Сучасну епоху характеризують як ядерну, космічну, електронну як етап переходу до інформаційної цивілізації. Це епоха главенства знань, інформації і переходу до гармонізації суспільства і природи.

Фундаментальною основою нового світогляду виступає концепція ноосфери, як нової еволюійної стадії розвитку біосфери і людського суспільства. В ноосферну епоху людство повинно знайти шлях до відновлення екологічної рівноваги на планеті, реалізувати стратегію безкризового розвитку суспільства і природи, а людина повинна взяти на себе всю повноту відповідальності за подальший збалансований розвиток.

Починаючи з другої половини ХХ ст. науковий світ розробляє низку підходів до гармонійного співіснування суспільства з природою: стратегія меж росту, стратегія збалансованого розвитку, стратегія сталого розвитку.

Концепція сталого розвитку, проголошена міжнародною конференцією ООН з навколишнього средовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році, стала стратегічним напрямом гармонійного розвитку світового співтовариства.

Категорія “сталий розвиток” передбачає такий тип розвитку, який орієнтується на задоволення потреб нинішніх і прийдешних поколінь. Основу сталого розвитку складає людина з її правом на гармонійне життя з навколишнім середовищем. Це категорія правова, етична, моральна. Нею передбачається правова відповідальність людства перед наступними поколіннями за результати співіснування з природою; етичне (відповідальне) ставлення до всього живого; ненасильницьке гуманне відношення до природи.

Сталий розвиток передбачає формування екологічного суспільства побудованого на принципі екологічного гуманізму – гармонії людини і природи і визнанні рівноцінності всього живого.

Питання для самоконтролю

Назвіть 4 етапи становлення взаємовідносин між суспільством і природою та проаналізуйте види впливу людини на природу (дайте розгорнуту відповідь)

Література 1.     БаландинР.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация. М.: Мысль, 1986. – 391с.

2.     Беллер Г.А. Экзамен разума. М.:Мысль, 1988. – 251с.

3.     Гирусов Э.В. Основы социальной экологии. М., 1998р.

4.     Горелов А.А. Экология. М.: Центр, 2000. – 240с.

5.     Реймерс Н.Ф. Экология: теории, законы, правила, принципы и гипотезы. М.: Мысль, 1994.

6.     Ситаров В.А., Пустовойтов В.В. Социальная экология. М.: Академия, 2000. – 280с. 7.     Уткін В.С., Люрін І.Б. Як розвивалось життя на Землі. К.: Радянська школа, 1993. 8.     Швейцер А. Благоговение перед жизнью. М.: Мысль,1992.

9.     Экологические очерки о природе и человеке (ред. Б. Гржимека). М.: Прогресс, 1988, 417-470с.