2. Характеристика споживчих властивостей продукції, сировини та показники їх якості

Номенклатура споживчих властивостей продукціїі її показників якості – сукупність властивостей і показників, що спричиняють задоволення реальних або передбачуваних потреб і, що проявляються безпосередньо в процесах споживання (експлуатації) продукції, а також при її створенні, оцінці, зберіганні. По суті, ця номенклатура й визначає якісні характеристики споживчих товарів.

У межах номенклатури споживчі властивості й показники підрозділяються на групи й підгрупи залежно від їхніх особливостей і потреб, що задовольняють.

Призначення – це здатність товарів задовольняти фізіологічні й соціальні потреби, а також потреби в їхній систематизації.

Призначення ставиться до однієї з визначальних властивостей якості товарів. Якщо товар не задовольняє споживача по призначенню, то інші властивості втрачають для нього привабливість. Наприклад, якщо одяг і взуття недостатньо захищають організм людини від несприятливих зовнішніх впливів, те їхня надійність, естетичність і інші властивості для більшості споживачів не мають істотного значення.

Залежно від потреб, що задовольняють, групу властивостей призначення підрозділяють на підгрупи: функціонального, соціального, класифікаційного й універсального призначення.

Функціональне призначення (функціональні властивості) - відбиває здатність товарів виконувати їх основні й допоміжні функції, а також універсальність застосування.

Ця підгрупа властивостей і показників найчастіше задовольняє фізіологічні потреби (харчові продукти, одяг, взуття) або виконує допоміжні функції (посуд, засоби догляду за взуттям, одягом і т. п.).

При визначенні функціональних властивостей необхідно встановити основне призначення товару й умови використання по призначенню, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб.

Соціальне призначення – здатність товарів задовольняти індивідуальні або суспільні соціальні потреби.

Для більшості товарів (за винятком перерахованих) ступінь значимості цієї підгрупи споживчих властивостей нижче, ніж функціональних.

Показниками соціального призначення найчастіше виступають зовнішній вигляд товарів, склад окремих компонентів (наприклад, дорогоцінних металів, каменів, ароматичних речовин).

На відміну від показників функціонального призначення, які характеризуються відносною стабільністю протягом тривалого часу, показники соціального призначення (мода, стиль, імідж товарів) піддані значним змінам, часом протягом порівняно невеликих періодів.

Класифікаційне призначення – здатність ряду властивостей і показників виступати як класифікаційних ознак. Ними можуть служити багато показників або властивості (хімічний склад і окремі речовини, функціональні властивості й т. ін.).

Універсальне призначення – здатність властивостей і показників забезпечувати діапазон умов і можливостей застосування конкретного товару по його призначенню із вказівкою додаткових функцій, корисних для людини. Так, універсальність застосування взуття може полягати в можливості носіння її на вулиці й у приміщенні, у простоті й легкості надягання, ремонту.

Пропаганда здорового способу життя сформувала попит на традиційні продукти споживання зниженої калорійності. У результаті показник вмісту жиру став виконувати й соціальне призначення.

Надійність – здатність товарів зберігати функціональне призначення в процесі зберігання й/або споживання (експлуатації) протягом заздалегідь обговорених строків.

Надійність товарів постійно змінюється внаслідок процесів, що відбуваються при їх зберіганні, споживанні й експлуатації. Ця властивість не може бути безмежною. Мова може йти лише про обмежений ресурс надійності, вимірюваний певним відрізком часу, протягом якого вихідні властивості товару змінюються незначно, що дозволяє їх використати відповідно до призначення.

Залежно від критерію надійності розрізняють наступні підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність і зберігаємість.

Довговічність – здатність товарів зберігати працездатність до настання поздовжнього стану або встановленого часу технічного обслуговування й ремонту.

Довговічність – властивість непродовольчих товарів тривалого користування. Воно нехарактерно для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього споживання, у ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфюмерно-косметичні товари).

Показниками довговічності можуть служити строки експлуатації виробів, ресурси і ін.

Строк експлуатації – тривалість експлуатації товарів, протягом якої вони виконують свої основні функції.

Ресурс – гранична можливість експлуатації товарів, зафіксована в нормативних документах. Наприклад, число годин роботи, кількість включень і вимикань (вимикачі).

Безвідмовність – здатність товарів виконувати функціональне призначення без виникнення дефектів, через які, неможлива або утруднена їхня подальша експлуатація.

Безвідмовність як властивість надійності найбільше часто застосовується для важкотехнічних товарів (побутової техніки), устаткування, транспортних засобів і т. ін.

Показниками безвідмовності можуть служити середній наробіток до першої відмови, інтенсивність відмов, імовірність безвідмовної роботи.

Ремонтопридатність – здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, у першу чергу функціональне призначення, після усунення виявлених дефектів.

Ремонтні роботи проводяться для відновлення основних властивостей товарів, втрачених при експлуатації або внаслідок виникнення дефектів. Ремонт можливий лише при наявності запасних деталей або комплектуючих виробів.

Ремонтопридатність дозволяє збільшувати строк експлуатації товарів.

Показниками ремонтопридатності служать імовірність відновлення в заданий час; середній час відновлення (гарантійного й поточного ремонту, термінового ремонту й ремонту вдома), а також трудомісткість ремонту й ін.

Збережність – здатність товару підтримувати вихідні кількісні і якісні характеристики без значних втрат протягом певного строку, якщо ж ці втрати відбуваються, то вони повинні бути економічно оправдані.

Збережність властива всім споживчим товарам, тому що зберігання – неминучий етап будь-якого руху товарів. Зберігання починається з моменту випуску готової продукції й триває до її утилізації. Етап зберігання умовно можна розділити на два періоди: складського зберігання у виготовлювача, в оптовій і роздрібній торгівлі; домашнього зберігання у споживача.

Збережність товарів обумовлена їхньою структурою або будовою, хімічним складом і властивостями речовин, наявністю захисту від несприятливих зовнішніх впливів (пакування, захисні покриття), залежить від умов і строків зберігання. Багатофакторність, що визначає ця властивість, вимагає для забезпечення збережності професійних знань і вміння.

Показниками збережності споживчих товарів є втрати, вихід товарної (стандартної) продукції, строки зберігання. Збережність тісно пов'язана з безпекою багатьох товарів, особливо швидкопсувних харчових продуктів, тому що найважливішою метою зберігання є забезпечення безпеки.

Ергономічні властивості – здатність товарів створювати відчуття зручності, комфортності, найбільш повного задоволення потреб відповідно до гігієнічних, антропометричних, психологічних і психофізіологічних характеристик споживача.

Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні й психологічні потреби відповідно до певних характеристик споживача. Залежно від цих характеристик ергономічні властивості підрозділяються на підгрупи: гігієнічні, антропометричні, психологічні й психофізіологічні.

Гігієнічні властивості – здатність товару відбивати зовнішні умови, які впливають на здоров'я й працездатність людини. До них відносяться освітленість і запиленість приміщення, температура й вологість повітря, гігроскопічність, шум, вібрація, нагрівання деталей, що стикаються з тілом людини, і т. ін. Нормальні умови життєдіяльності людини багато в чому залежать і від гігієнічних властивостей взуття й одягу, особливо виготовлених з полімерних матеріалів, які здатні накопичувати заряди статичної електрики й мають низьку гігроскопічність, паропроникність.

До гігієнічних властивостей відноситься й можливість вмісту виробів у чистоті, що залежить від природи матеріалу, форми виробу й характеру його поверхні. Найбільш гігієнічні вироби, що мають прямолінійну форму й гладку, із дзеркальним блиском поверхню.

Антропометричні властивості – здатність товарів при споживанні (експлуатації) відповідати найбільшою мірою вимірюваним характеристикам споживача, створювати комфортність, зручність. Найбільше значення вони мають при оцінці якості непродовольчих товарів. Тому при проектуванні й розробці продукції використаються дані про антропометричні виміри населення, на підставі яких установлюються розміри одягу, взуття, головних уборів.

В різних регіонах земної кулі антропометричні характеристики людей (зріст, повнота, обсяг талії, довжина, ширина ступні й ін.) неоднакові. У результаті розміри одягу й взуття, вироблених у різних країнах, відрізняються. Так, італійське, китайське, в'єтнамське взуття менше вітчизняної при однаковому маркуванні розміру. Товарознавці й продавці повинні враховувати це й інформувати споживача.

Психологічні властивості – здатність товарів забезпечувати при споживанні (експлуатації) щиросердечну комфортність споживачеві.

Щиросердечний комфорт – стан внутрішнього спокою, відсутності розладу із собою й навколишнім світом.

Щиросердечний комфорт одним споживачам можуть створювати улюблені, звичні речі, а іншим необхідно постійне відновлення їх. Психологічні вимоги можуть виражатися через сприйняття смаку, кольори, гучності й тембру звучання, яскравості зображення й т. п. Наприклад, сприйняття окремих харчових продуктів у різних регіонах земної кулі визначається національними, релігійними, сімейними й іншими звичаями.

Певні психологічні вимоги пред'являє споживач і до багатьох непродовольчих товарів, особливо сложнотехнічних. Наприклад, побутова аудіо- і відеотехніка повинна відповідати психологічним можливостям людини сприймати звукову й візуальну інформацію.

Психофізіологічні властивості – здатність товарів забезпечувати відповідність психофізіологічним можливостям людини, комплексно задовольняти психологічні й фізіологічні потреби.

Одним з різновидів цих властивостей є органолептичні властивості, основу яких становить психофізіологічне сприйняття людиною окремих властивостей товарів за допомогою органів почуттів залежно від його фізіологічного й психологічного стану, що й визначає його потреби. Наприклад, у стані стомлення, стресів, депресій у різних людей виникають неоднакові потреби. Хтось намагається зняти нервову напругу за допомогою алкогольних напоїв, кави, тютюнових виробів, хтось – за допомогою солодких виробів (шоколаду, цукерок тощо).

З погляду фізіології людини це цілком можливо з’ясувати. При сильних смакових і нюхових відчуттях відбувається перемикання збудливості одних ділянок кори головного мозку на інші, що забезпечують сприйняття смаку й запаху. Древні цивілізації не усвідомлено виробили прийоми зняття нервових напруг за допомогою різних заходів, створюваних пахощами, запашними травами.

Естетичні властивості – здатність товарів виражати в почуттєво сприйманих ознаках форми суспільні цінності й задовольняти естетичні потреби людини.

Естетичні властивості речей вивчає естетика – наука про сутність і форми прекрасного в природі, предметах, художній творчості й житті.

Більшості споживачів властиве прагнення до краси й гармонії. Однак подання їх у різних людей, що проживають не тільки в різних регіонах земної кулі й у різні епохи, але й у межах однієї країни, місцевості, навіть однієї родини неоднакові. Психологічні потреби і їхній різновид – естетичні потреби – дуже індивідуальні, що визначає складність забезпечення естетичних властивостей товарів.

Комплексними показниками естетичних властивостей є інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання. У свою чергу показниками, що розкривають комплексні, можуть служити зовнішній (товарний) вид, дизайн, стильова відповідність, відповідність сучасному напрямку моди, тектоничність, пластичність, старанність покриттів і обробки, чіткість виконання фірмових знаків і супровідної документації й ін.

Зовнішній вигляд – показник, що включає форму, кольори, стан поверхні, іноді цілісність. Для естетичного сприйняття різних товарів значимість перерахованих одиничних показників зовнішнього вигляду неоднакова й залежить від особливостей товарів.

Форма характеризується геометричними параметрами. На сприйняття форми великий вплив робить співвідношення розмірів. Найбільше задовольняє естетичної потреби гармонічна форма яка відрізняється органічним сполученням розмірів з геометричними параметрами й призначенням виробу.

Для товарів, сконструйованих з окремих деталей, важливе значення має їхня сумісність і спрямованість формування. Для естетичного сприйняття мають значення колірне рішення й колірна гама. При їхньому виборі необхідно дотримувати основні положення кольороведення.

Цілісність композиції відбиває раціональний взаємозв'язок зовнішніх ознак із внутрішньою структурою й припускає підпорядкованість головним елементам другорядних, єдність стильового рішення всіх частин виробів.

Слід зазначити, що естетичне сприйняття всіх показників зовнішнього вигляду може відноситись не тільки до товару, але й до впакування. Причому естетичні властивості впакованих товарів багато в чому визначаються зовнішнім оформленням пакування, під яким може ховатися товар, що має невисокі естетичні властивості.

Дизайн товарів обумовлений їхнім художнім конструюванням і припускає раціональне сполучення показників зовнішнього вигляду з функціональними й ергономічними. Так, сполучення гарної й зручної при експлуатації форми визначає дизайн побутової техніки, одягу, взуття тощо.

Стиль – історично сформована спільність засобів художньої виразності, перейнятих певним світовідчуванням.

Стиль відбиває особливості художньої культури, що сформувалися під впливом соціально-економічних умов розвитку суспільства в конкретний історичний період. Зміна цих умов поступово приводить до твердження нового стилю. Він відбиває взаємозв'язок змісту й зовнішнього оформлення товарів. Основна умова утворення стилю – єдність світовідчування й засобів його вираження. Розрізняють стиль епохи й фірмові стилі.

Мода – прояв смаків споживачів, сформованих або сформованих у певнім суспільному середовищі, через зовнішнє оформлення товарів.

Мода на відміну від стилю являє собою тимчасову спільність формально-художніх засобів, що виражають певне світовідчування. Мода поширюється, як правило, на найбільш рухливі елементи речового середовища і є наслідком природного прагнення людей робити усе більш гарними й зручними предметів, що навколо них, товари які використовують.

Естетичне сприйняття моди суб'єктивне й пов'язане з її напрямком, характерним для конкретного історичного періоду. Якщо в моді довгі плаття або туфлі на тонкому каблуці, то це позитивно сприймається більшістю споживачів як високий рівень естетичних властивостей. Іде мода, і сприйняття цих товарів може бути прямо протилежним.

Оцінку естетичних властивостей виробленої продукції, що проводять експертні комісії. За критеріями естетичної оцінки приймається ранжируваний ряд виробів аналогічного класу й призначення. У торгівлі оцінку естетичних властивостей товарів здійснюють товарознавці, які повинні вміти розрізняти стилі, напрямки моди, розпізнавати модні товари.

Екологічні властивості – здатність товарів не робити шкідливого впливу на навколишнє середовище при їхній експлуатації або споживанні. У діючих нормативних документах рідко встановлюють показники екологічних властивостей товарів, хоча багато хто з них має такі властивості.

Безпека – стан, при якому ризик шкоди або збитку обмежений припустимим рівнем.

Стосовно до якості споживчих товарів безпека може бути визначена як відсутність ризику для життя, здоров'я й майна споживачів при експлуатації або споживанні товарів.

Безпека – найважливіша властивість, якою повинні володіти всі споживчі товари. На відміну від інших властивостей, погіршення або втрата яких приводить до втрат функціонального або соціального призначення, перевищення припустимого рівня показників безпеки переводить продукцію в категорію небезпечної.

Розрізняють кілька видів безпеки споживчих товарів.

Хімічна безпека – відсутність неприпустимої шкоди, що може бути нанесена токсичними речовинами життю, здоров'ю й майну споживачів.

Токсичні елементи впливають на безпеку товарів. По ступеню значимості в убутному порядку їх можна розташувати в такий спосіб: миш'як, ртуть, кадмій, свинець, мідь, цинк, залізо.

Ці елементи враховуються при сертифікації всіх харчових продуктів, при підтвердженні відповідності вмісту їхнім показникам безпеки. Виключення становить залізо, гранично припустимі концентрації (ГДК) якого встановлюється лише для консервів у металевій тарі, вина й виноматеріалів.

Токсичні елементи впливають на організм людини при влученні всередину (харчові продукти), а також при контакті з незахищеними частинами тіла. Перевищення ГДК токсичних елементів може викликати отруєння різного ступеня важкості, іноді навіть зі смертельним результатом.

Радіаційна безпека — відсутність неприпустимої шкоди, що може бути нанесена життю, здоров'ю й майну споживача радіоактивними елементами (ізотопами) або іонізуючим випромінюванням цих елементів.

Як показники радіаційної безпеки харчових продуктів установлюються ГДК радіоактивних ізотопів кобальту (Со 58,9), цезію (Сs 87,6) і стронцію (Sr 132,9), а також радіонуклідів.

З непродовольчих товарів найнебезпечніші в радіаційному відношенні деякі будівельні матеріали (шифер, азбест, цемент і ін.), мінеральні добрива, ювелірні вироби з дорогоцінними й напівкоштовними каменями ряду родовищ. Відомості про радіаційне неблагополуччя інших непродовольчих товарів відсутні.

Механічна безпека – відсутність неприпустимої шкоди для життя, здоров'я й майна споживачів, що може бути нанесений внаслідок різних механічних впливів (ударів, тертя, проколовши, деформації й т. ін.).

Показник механічної безпеки встановлюється в основному для непродовольчих товарів: одягу, взуття (коефіцієнт товщини швів – для панчішно-шкарпеткових виробів, вимоги до швів і зрізів – для білизняних швейних виробів, величина деформації підношення й задника – для взуття й т.п.), автомеханічних засобів (наявність ременів безпеки, амортизаторів, відсутність у салоні й на кузові виступаючих деталей

Електрична, магнітна й електромагнітна безпека – відсутність неприпустимої шкоди, що може бути нанесена впливом електричних, магнітних і електромагнітних полів при експлуатації важкотехнічних товарів. Ці види безпеки властиві тільки електротоварам, при включенні яких у джерела електричного струму створюються електричні, магнітні й електромагнітні поля різної частоти й потужності. Ці поля впливають на організм людини, якщо порушуються припустимі рівні.

Термічна безпека – відсутність недопустимої шкоди, що наноситься споживачеві впливом високих температур при експлуатації й споживанні товарів. Термічною безпекою повинні володіти нагрівальні прилади. Її необхідно забезпечувати також при подачі й реалізації готових харчових продуктів у гарячому стані.

Санітарно-гігієнічна безпека – відсутність неприпустимого ризику, що може виникнути при різного роду ушкодженнях споживчих товарів. До них відносяться ушкодження мікробіологічні й зоологічні.

Мікробіологічні ушкодження (захворювання) викликають різноманітні мікроорганізми. Розрізняють бактеріальні й грибкові захворювання, що є найпоширенішими причинами, по яких продукти втрачають санітарно-гігієнічну безпеку.

Мікробіологічні ушкодження непродовольчих товарів зустрічаються рідше, в основному це пліснявіння тканин, шкіри, хутр і виробів з них.

Протипожежна безпека – відсутність неприпустимого ризику для життя, здоров'я й майна споживачів при зберіганні й експлуатації товарів у результаті їхнього загоряння або самозаймання.

Загоряння властиве більшою мірою непродовольчим товарам, хоча при недотриманні правил пожежної безпеки горіти можуть майже всі споживчі товари, у тому числі й продукти живлення.

Забезпечення протипожежної безпеки має важливе значення при експлуатації побутових електричних приладів, автомобілів, електроустаткування, телевізорів, радіоприймачів тощо.

У цей час назріла необхідність визначити ступінь пожежної безпеки багатьох товарів і умови, необхідні для її забезпечення. Така інформація повинна бути доведена до споживачів за допомогою маркування й експлуатаційних документів, а до торговельних працівників, крім того, за допомогою інших нормативних документів.