2.1.8. Стандартизація в межах снд

1992 р. було створено EuroAsia Council on Standardization, Metrology and Certification (EASC) – Міждержавну раду зі стандартизації, метрології й сертифікації Співдружності Незалежних Держав (МДР СНД) (http://www.easc.org.by), в якій представлено всі національні організації зі стандартизації цих держав. МДР приймає міждержавні стандарти.

Робота зі стандартизації проводиться відповідно до програм, які МДР складає на основі узагальнення пропозицій, що надходять від національних органів зі стандартизації. Організаційні питання вирішуються відповідно до ГОСТ 1.0-92 «Правила проведення робіт з міждержавної стандартизації. Загальні положення», що прийнятий як міждержавний. На додаток до нього прийняті «Правила з міждержавної стандартизації», «Порядок реєстрації й підготовки до видання міждержавних нормативних документів зі стандартизації» та інші основні нормативні документи.

У МДР розглянуте питання про умови прямого застосування європейських стандартів як міждержавних для країн СНД. При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

- на форзаці повинна бути позначка про те, якому європейському стандарту відповідає стандарт СНД;

- у вихідних даних необхідно зазначити, що відтворення документа будь-якими засобами можливо тільки за згодою СЕN;

- усі національні стандарти країн СНД, що суперечать євронормам, повинні бути вилучені з обігу;

- усі копії стандартів, що є прямим застосуванням євронорм, необхідно в обов'язковому порядку направляти в СЕN.

У межах угоди МДР із СЕN євронорми для прямого застосування надаються Міждержавній раді безкоштовно. Помітним прогресом у практиці співробітництва й конкретизації його напрямків можна вважати створення чотирьох науково-технічних комісій – зі стандартизації, сертифікації, метрології та акредитації.

2.2. Порядок виконання роботи

1. Вивчити основні типи документів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) та процедури іх прийняття.

2. Вивчити основні типи документів Міжнародної електротехнічної комісії (International Electrotechnical Commission ‒ ІЕС) та правила підготовки, ухвалення та видання.

2. Проаналізувати усі типи документів ІЕС із типами документів Міжнародної організації зі стандартизації (International Organization for Standardization, ISO).

3. Проаналізувати усі типи документів ІTU та ETSI.

4. Зробити висновки з проведених співставлень різних типів документів та правил їх створення, ухвалення та впровадження.

Контрольні питання

1. Назвіть основні типи документів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO).

2. Проаналізуйте процедури розробки та затвердження основних типів документів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO).

3. Дайте характеристику безпосереднього використання міжнародного стандарту у господарстві країни.

4. Типи документів ITU.

5. Охарактеризуйте процедуру підготовки публікацій CEN/CENELEC.

6. Одноступінчаста процедура прийняття стандартів CEN/CENELEC.

7. Підготовка технічних специфікацій CEN/CENELEC.

8. Підготовка технічних звітів CEN/CENELEC.

9. Угода робочого семінару CEN/CENELEC.

10. Робочі процедури ЕТSІ.

11. Принципи прийняття рішень про Європейський стандарт (телекомунікаційна серія) ЕТSІ.

лабораторна робота №3

Визначення якості лляної сировини за міжнародними і вітчизняними стандартами

Мета роботи – вивчення міжнародного досвіду оцінки якості лляної сировини за стандартами різного рівня, порівняння результатів випробувань зразків лляних матеріалів за національними стандартами різних країн.

3.1. Стислі теоретичні відомості

3.1.1. Технологія переробки трести та виділення льоноволокна

В процесі первинної обробки лляних стеблин використовують певні механічні впливи, які по-різному впливають на ті чи інші елементи стеблини з неоднаковою їх структурою і фізико-механічними властивостями.

В.В. Марков довів, що чим більша різниця в механічних властивостях корової частини стеблини й деревини, тим краще зруйнувати стеблину і виділити з неї волокно.

Досліди показують, що такі механічні впливи як розтягування, повздовжнє стиснення та скручування, не можуть бути використані для зруйнування стеблин тому, що при цих деформаціях не здійснюється порушення зв'язку між волокнистою частиною стеблини та деревиною. Для раціонального руйнування стеблин використовують тільки поперечне стискання стеблин (плющення), вигин (злом), зіскрібання.

Механічну обробку трести здійснюють на м'яльно-тіпальних агрегатах різних марок.

М.М. Суслов доводить, що результати механічної переробки льону залежать від конструктивних особливостей технологічного обладнання, його технічного стану, якості сировини, режиму його обробки, організації праці на різних операціях. На результати переробки також суттєво впливає підготовка сировини до обробки.

Детальні дослідження різних режимів обробки різноманітних за морфологічними та фізико-механічними властивостями партій трести, які проводились у Центральному науково-дослідному інституті луб'яних волокон (ЦНДІЛВ), дозволили розробити конкретні рекомендації виробництву по цьому питанню.

Велике різноманіття лляної трести за її різними властивостями, на які відкладають свій відбиток погодні умови року, в якому вирощувався врожай, особливості агротехніки вирощування льону потребують у кожному конкретному випадку корегування, уточнення технологічних параметрів стосовно до конкретної партії сировини, що обробляється, вказаних у рекомендаціях при використанні загальних закономірностей механіки й кінематики льонопереробного агрегату.

При здійсненні механічної обробки лляної сировини особливо важливе значення має вологість трести тому, що тільки при оптимальних її показниках забезпечується висока продуктивність агрегату, достатнє визволення волокна від костриці та інших не волокнистих домішок при максимальному виході і якості довгого волокна.

Для сушіння трести перед початком її механічної обробки, до 12-14%, на льонозаводах використовують штучну сушарку, яка найкращим чином вписується в заводську технологію приготування трести. При штучному сушінні принциповим є питання температури, показники якої можуть впливати на вихід і якість волокна. Дослідники А.М. Сивцов, О.О. Лейкін , К.І. Єрьоміна, Б.В. Борухсон, Н.Л. Матюшін, І.М. Фальковський, зробили висновок про те, що температура сушіння льону навіть у межах 30-95 С чинить деякий вплив на показники механічної обробки трести, автори М.Д. Хомутський, В.А. Сумьотов, стверджують, що підвищення температури повітря навіть до 100-140⁰ С не викликає суттєвих змін у фізико-механічних властивостях трести, показниках виходу та якості волокна.

Стеблини лляної трести, які висушені при оптимальному режимі, мають крихку, ломку деревину, яка легко відокремлюється від волокна, а останнє зберігає високу міцність та еластичність. У випадку пересушування сировини волокно стає менш міцним, більш жорстким та крихким, не витримує інтенсивних механічних впливів у процесі промину та тіпання стеблин.

Для переробки лляної трести з метою отримання довгого волокна на льонозаводах використовується поточна технологічна лінія, яка складається з: конвеєрної парової сушарки для підсушування стеблин СКП-1-10ЛУ, шароформуючої машини СМ-3, м'яльно-тіпального агрегату МТА-1Л.

Процес шароформування шару сировини, як стверджують у своїх роботах В.Н. Кузнєцов та Є.А. Куликов, перед подачею його на обробку механізмом СМ-3 має велике значення в процесі механічної обробки льону тому, що він значною мірою визначає вихід довгого волокна, коефіцієнт корисної дії та продуктивність м'яльно-тіпального агрегату. Указана операція спрямована на створення однорідного шару трести, який спрямовується в м'яльну машину, надання йому необхідного кута, надання потоншення до оптимального для ефективного промину і тіпання по товщині.

Обробка трести на м'яльно-тіпальному агрегаті починається із плющення стеблин у валках першої пари м'яльної машини. При плющенні послаблюється зв'язок між волокном і деревиною стеблини, що полегшує розділення цих тканин при подальшому процесі. Плющення є необхідною операцією перед процесом м'яття ще й тому, що воно нівелює різниці за фізико-механічними властивостями стеблин різного діаметра та оброблюваний шар стає більш однорідним та сприятливим для подальшої переробки.

Результати процесу плющення залежать від діаметра плющильних вальців м'ялки, тиску верхнього валька на нижній, а також властивостей сировини, що обробляється.

Після процесу плющення стеблини потрапляють до м'яльних рифлених вальців, де здійснюється вигин, а потім злом стеблин, що призводить до подрібнення деревини на маленькі частки з наступним видаленням їх із волокна на тіпальній машині. Дослідники та спеціалісти С.Ф. Тихвинський, Н.А. Лазаркевич, О.О. Разуваєв, А.А. Шушкін прийшли до висновку про те, що незамінний в механічній обробці вигин, ускладнює наступні операції по видаленню з волокнистої маси зламаної на дрібні частини деревини, що називається кострицею.

І.Н.Левитський і Є.Л.Пашин, вивчаючи процес м'яття, прийшли до висновку про доцільність виключення діяння вигину та злому з технології обезкострювання як довгого, так й короткого волокна, а також лубу. Вони пропанують замість діяння вигину використовувати, з їх точки зору, більш ефективні діяння низькошвидкістного ковзкого вигину, коли швидкість протягуємого обробляємого шару по краях робочих органів не перевищує 5 м/с. За їх даними, при такому ковзкому вигині створюються найбільш сприятливі умови не тільки для розділення волокнистого шару й деревини, але й для видалення великих частин останньої від волокна або лубу.

У процесі м'яття не тільки руйнується цілісність стеблини, зламується деревина на окремі дільниці, але й обробляємий шар частково звільнюється від насипної костриці. Для досягнення максимальних показників виходу та якості довгого волокна дуже важливо підібрати оптимальний режим роботи м'ялки у відповідності до фізико-механічних властивостей трести, про що свідчать результати досліджень В.В. Щьочкіна, Б.І. Смірнова.

Подальшою операцією механічної обробки трести є тіпання пром'ятого шару трести, у процесі якого волокно повністю вивільнюється від костриці та інших не волокнистих домішок та вирівнюється за довжиною.

У процесі тіпання сирець спочатку затискається в комлевій частині та вводиться в зону дії бильних планок барабанів тіпальної машини, а потім, в серединній її частині за допомогою механізму перехоплення, затиск переноситься на вершинну частину й тіпанню піддається комлева частина.

Властивості сирцю дуже змінюються при просуванні його вздовж тіпальної секції. По мірі тіпання закостриченість, яка на початку процесу становила 150-200 %, до кінця тіпання знижується до 2-6 %, маса обробляємого матеріалу зменшується в 5-7 разів, а останній стає легким, м'яким та гнучким. Конструкція сучасних тіпальних машин дозволяє змінювати кінематичні умови обробки пром'ятого сирцю в різних зонах, чим й забезпечує підбір оптимальних режимів для кожної конкретної партії і тим самим дозволяє досягти максимальних показників виходу і якості довгого волокна. За даними дослідників В.В. Маркова, В.В. Андрєєва, А.С. Серьогіна, М.І. Сідорова, В.Н. Храмцова, З.Ф. Алексеєвої цей прийом має велике значення в підвищенні коефіцієнта використання обробляємої сировини.

Для тіпання льону використовують тіпальні машини двосторонньої дії, які входять до складу м'яльно-тіпальних агрегатів МТА-1Л, МТА-2, МТА-4 та інших.

Вчені та спеціалісти МТІ та ВНДІЛтекмаша розробили автоматизовану потокову лінію отримання однотипної волокнистої стрічки з лляної соломи та трести. Ця поточна лінія основана на використанні, на рівні з відомими, принципово нових підходів для зруйнування деревинної частини стеблини і видаленні костриці.

Після проведення аналізу даних літератури можна зробити висновок про те, що показники виходу та якості волокна в значній мірі змінюються в залежності від типу льонопереробного агрегату, режиму його роботи, ступеня підготовленості сировини до обробки та ряду інших факторів. По відношенню до технологічної оцінки невеликих середніх зразків із селекційних, агротехнічних та інших дослідів у питаннях механічної обробки стеблин має місце невідповідність технології, що використовується в лабораторіях науково-дослідних установ та розповсюдженої у широкій практиці.