Запитання та завдання для самоперевірки:

1. За якими ознаками складна ситуація може бути категоризована як «екстремальна»? Поясніть поняття «об’єктивна» та «суб’єктивна» складова ситуації.

2. Охарактеризуйте екстремальні стресори за критеріями, що визначені В. Небиліциним.

3. Чим можна пояснити виникнення в людей великої кількості типових реакцій на стрес у момент екстремального впливу та початковий період його переживання?

4. Які екстремальні стресори можна вважати психотравмуючими? Охарактеризуйте психологічні наслідки травматичного екстремального стресу.

5. Розкрийте сутність поняття «тотального» стресору. Який тип реагування є для нього характерним?

1.2. Індивідуальні детермінанти особистісної активності людини в умовах екстремального стресу

Акцентуючи у даному підрозділі увагу на суб’єктивному вимірі екстремальної активності, зазначимо: індивідуальні характеристики людини, що обумовлюють її реакції, поведінку, діяльність у трансординарних умовах, а також спосіб переживання та особливості копінгу після виходу з них, можна об'єднати у декілька груп:

а) Індивідуальні властивості організму, а саме: вік, стать людини; властивості нервової системи, специфіка нейрогуморальної регуляції; конституційні особливості; загальний стан її фізичного та психічного здоров'я , у тому числі, наявність преморбідних особливостей психіки, невротичної предиспозиції, або психічних розладів у період, що передує впливу;

б) Індивідуальні властивості особистості, а саме особливості ціннісно-смислової та емоційно-мотиваційної систем, соціально-психологічні характеристики особистості, тощо.

в) Соціальні характеристики життєдіяльності людини, а саме: особливості її соціального функціонування: соціоекономічний рівень життя, наявність соціальної підтримки, наявність значущої для неї соціальної сфери, соціальний статус людини, її соціальна спроможність, тощо.

Поєднання різнорівневих властивостей і якостей у рамках цілісної особистості і обумовлює глибоку індивідуалізацію її поведінки у складних (небезпечних) умовах та після виходу з них.

У достатньо поетичній формі цей взаємозв’язок було виражено Т. А. Немчиним. За його висловом, індивідуальний характер екстремальної активності людини обумовлюється «високим рівнем розвитку умовно-рефлекторної діяльності, наявністю в людини психіки й свідомості, що дозволяє їй відбивати зовнішній світ і свої переживання у найтонших нюансах і привносити в це відбиття багатий досвід минулого, власні сумніви, коливання, моральні та естетичні погляди й багато інших, лише людині властивих, критеріїв оцінки ситуації» [28; с.15].

І, дійсно, значну роль у формуванні й специфічному наповненні адаптивних патернів особистості відіграє ефект «кумуляції» досвіду. Причому, можна говорити про кумуляцію позитивного досвіду перебування у стресових ситуаціях і, відповідно, про кумуляцію негативного досвіду.

Якщо минулий досвід перебування людини у складних ситуаціях характеризується більш-менш благополучними виходами, це сприяє формуванню в неї позиції раціонально-оптимістичної оцінки екстремальних ситуацій, завдяки чому її адаптивні ресурси значно зміцнюються. За таких умов кожний новий досвід перебування у таких умовах працює виключно на підсилення й удосконалювання в неї специфічної й неспецифічної форм адаптації.

При наявності у досвіді переважно негативних виходів (об'єктивно несприятливих або оцінених як такі суб'єктом екстремального досвіду), формується тривожно-фобічна диспозиція особистості, що при загрозі виникнення екстремальної ситуації проявляється як «негативне випереджальне відбиття», або «негативне емоційне передбачення» (це явище досліджувалося П. Анохіним).

Привертає увагу те, що деякі з перелічених вище індивідуальних факторів виступають на перший план безпосередньо у момент екстремального впливу, роль інших стає більш помітною через деякий час - на етапі внутрішньої «переробки» нового екстремального досвіду та подолання негативних емоцій, що супроводжують процес переосмислення.

Однак, важливо розуміти, що адаптивність людини не може бути обумовленою окремими рисами або якостями особистості – вона являє собою полісемантичну властивість інтегральної індивідуальності, що характеризується цілісністю, має системний характер та складну структуру. Вона і характеризує приховані патерни, що визначають основу формування індивідних стилів саморегуляції та адаптації до екстремального стресу. Її структурними підсистемами є індивідні, особистісні і суб’єктні властивості людини. Наголосимо також, що саме компліментарне поєднання біологічних і психосоціальних якостей людини, які відповідають за аналіз інформації і прийняття відповідних рішень, виступає фундаментом індивідуального бар’єру психічної адаптації.

Слід зазначити, що наукове дослідження феноменології екстремального стресу та його наслідків для людини почалося з вивчення біологічної, і, зокрема нейрофізіологічної, складової. Розглянемо ретельніше наукові здобутки вчених, що накопичені у цієї галузі.