Запитання та завдання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте волю як складний психічний феномен.

2. Порозмірковувайте над проблемами формування та розвитку волі. Які фази та проміжні етапи можна виявити у цьому процесі?

3. Охарактеризуйте етап усвідомлення людиною власної мети та формулювання власних намірів. Які «підводні каміння» підстерігають людину на цьому етапі?

4. З якими проблемами зіткається людина на етапі обмірковування значущості власної мети?

5. Охарактеризуйте етап критичного аналізу і оцінки власних можливостей по досягненню поставленої мети.

6. В чому полягають особливості вольового процесу прийняття рішення і формулювання задач по досягненню поставленої мети?

7. З якими складнощами зіткається людина на етапі планування власної діяльності у відповідності до поставлених задач і у процесі вольового управління їх виконанням?

8. Якій фактор, у відповідності до поглядів В. Гримака, можна вважати найважливішим у розвитку вольових якостей людини?

Післямова

У процесі розгляду та аналізу феномену екстремальної активності було доведено, що адаптація – це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують необхідну для існування й подальшого розвитку стійкість. Адаптація до екстремальної ситуації здійснюється за допомогою формування в людини особливих, адаптивних за своєю суттю, психічних реакцій і станів, що одержали назву екстремальних.

Пристосування до екстремального стресу завжди супроводжується значними зміненнями у психічній діяльності людини. Специфіка та змістовне наповнення цих змінень у значному ступені обумовлює феноменологічну та динамічну картину проявів загального адаптаційного синдрому.

Було доведено, що адаптивність людини не може бути обумовленою окремими рисами або якостями особистості – вона являє собою полісемантичну властивість інтегральної індивідуальності, що характеризується цілісністю, має системний характер та складну структуру. Саме вона характеризує приховані патерни, що визначають основу формування індивідних стилів саморегуляції та адаптації до екстремального стресу. Її структурними підсистемами є індивідні, особистісні і суб’єктні властивості людини. Поєднання різнорівневих властивостей і якостей у рамках цілісної особистості і обумовлює глибоку індивідуалізацію її поведінки у складних (небезпечних) умовах та після виходу з них.

Важливим аспектом розуміння феноменології екстремального стресу, на якому було акцентовано увагу читачів, є те, що моменти зіткнення людини з екстремальним досвідом розглядаються у навчальному посібнику у якості ключових моментів розвитку особистості, моментів народження нових "смислових фільтрів", в результаті чого стає можливою смислова перебудова всіх життєвих відносин та вихід на нові рівні буття. Але така перебудова потребує тривалого вольового зусилля. Саме тому у якості провідного механізму смислотворчої перебудови життєвих відносин особистості розглянуто волю людини.

Воля розглядається як здібність людини до саморегуляції власної діяльності і психічних процесів, до активного протистояння не тільки власним бажанням та власної слабкості, а й могутнім силам природи, авторитетної силі суспільства, тобто - здатність людини до самодетермінації, до творчої взаємодії із собою та Світом.

Таке розуміння механізмів змінення особистості обумовлює погляд на її психічне здоров»я, що розглядається автором не як відсутність проблемних вузлів, невирішених конфліктів та складних переживань, а як зрілість і активність механізмів особистісної саморегуляції, як ступень здатності людини трансцендіювати свою біологічну, соціальну і смислову детермінованість, як здатність бути активним і автономним суб’єктом власного життя у мінливому світі.

Резюмуючи, зазначимо, що психологічний аналіз особливостей перебування людини в надзвичайних умовах Буття, наявність складних психічних і соціально-психологічних феноменів екстремальної активності, багатофакторний характер її детермінації показує, що оволодіння знаннями та вміннями з дисципліни є дуже важливим аспектом професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Основними напрямками реалізації отриманих студентами в результаті вивчення теоретичного матеріалу знань та вмінь є такі:

- організація власного життя і професійної діяльності у такий спосіб, щоб сприяти максимальному підвищенню та розкриттю власного потенціалу внутрішньої активності;

- використання методів саморегуляції та самодопомоги при виконанні професійних обов’язків у завантаженому специфічними стрес-факторами професійному середовищі;

- мобілізація «людського фактору» в умовах, що вимагають підвищеної стійкості працівників до робочих стресорів, та здійснення оптимізуючого впливу на підлеглих та оточуючих людей;

- організація психологічної допомоги людям, що постраждали від екстремалій і знаходяться у кризовому стані;