Запитання та завдання для самоперевірки:

1. Чому екстремальна ситуація може розглядатися у якості каталізатора особистісних якостей людини? 

2. Як змінюються міжособистісні відносини людей в екстремальних та кризових умовах (опишіть загальну структуру змін).

3. Чим можна пояснити виникнення негативних (деструктивних) соціально-психологічних феноменів?

4. Визначте динамічні особливості та основні етапи процесу змінення міжособистісних відносин в умовах стресу.

5. Ознайомтесь з роботою Л. Кітаєва-Смика «Психологія стресу». Розробіть схему проявів соціально-психологічного субсиндрому стресу. 5. Визначте динамічні особливості та основні етапи процесу змінення міжособистісних відносин в умовах стресу.

3. 3. Прояви соціально-психологічного субсиндрому екстремального стресу, джерело якого можна персоніфікувати

Аналіз соціально-психологічних проявів екстремального стресу, що здійснено у попередньому параграфі, дозволяє помітити, що найбільш характерні зміни у людських стосунках розгортаються у площині зближення-дистанціювання та прийняття-відторгнення. Такі особливості в значної мірі зближають соціально-психологічні прояви функціонування людини в напружених, життєнебезпечних умовах з соціально-психологічними проявами функціонування невротичної особистості, що яскраво представлені в роботах Карен Хорні: «рух до людей», «рух від людей» та «рух проти людей». І це не дивно: адже як ті, так і інші базуються на тлі емоційно-психологічного напруження, тривоги, страху та змінення завдяки цьому відношення до себе та інших людей.

Особливого загострення, а, іноді, і парадоксального наповнення соціально-психологічні прояви стресу набувають в ситуаціях загрози існуванню особистості, джерелом яких є інша людина або група людей.

Коло таких ситуацій є дуже широким, але їх характерною ознакою є наявність психологічного або фізичного насилля над особистістю, або наявність загрози здійснення такого насилля. Емоційним підґрунтям є тривога, страх (іноді – панічний), розгубленість, амбівалентність емоцій та почуттів до людини (людей), що є джерелом такої загрози. Когнітивним фундаментом виступають трансформації процесів сприймання, мислення, уяви. Емоційно-когнітивні перетворення сприяють виникненню значних порушень свідомості. Не дивно, що у таких умовах відбувається персоніфікація образу людини, від якої надходить загроза фізичному (психічному) існуванню. Такі умови, взагалі, є ідеальними для включення механізмів безсвідомого психічного захисту: різних форм проекції, персоніфікації, дисоціювання та регресування на більш низки щаблі онтогенетичного розвитку (інфантилізації). За допомогою такого захисту людина, що опинилася у складної ситуації, намагається знизити страх та нервово-психічне напруження і мінімізувати можливі ризики для життя. Розглянемо деякі, цікаві з точки зору психологічного наповнення, соціально-психологічні феномени.

1. Парадоксальні прояви психологічної залежності від людини, що є джерелом страху: позитивний трансфер

Яскравим прикладом такого феномену є «стокгольмський синдром», що проявляється в умовах терористичних актів, адже там завжди має місце маніпулювання життям людей, що опинилися заложниками агресорів. Вперше цей феномен був зафіксований в умовах терористичного акту у Стокгольмі у 1973 році. Під час цієї події грабіжник банку Ян Олссон з прієднавшимся до нього пізніше «товаришем» (за умовами Олссона, він був випущений владою з місць позбавлення волі) на протязі 131 часу у закритому приміщенні банку утримували 4 заложників – працівників цього банку. Цікаво, що спочатку Олссон погрожував заложникам важкою смертю, обіцяв усіх повісити у разі штурму. Але вже через пару днів відносини перейшли зовсім в іншу площину, і між терористами та заложниками виникли емоційно-забарвлені, теплі стосунки довіри та взаєморозуміння, які не припинилися і після завершення операції по їх визволенню.

Необхідно зазначити, що трансфер як психологічне явище (а саме він складає основу такої дивної поведінки людей, що знаходяться у екстремальному за своєю сутністю контакті) був описаний вченими значно раніше, ніж «стокгольмський синдром». Подібні до описаного форми трансферу майже завжди виникають в умовах психологічного та фізичного (у тому числі, сексуального) знущання однієї людини над іншою.

Проявляється трансфер у формуванні особливих емоційних відносин між залежною людиною та тою, що домінує над нею, загрожує їй: заложником та терористом, жертвою та насильником (дитиною та дорослим, партнерами, подружжям).

Залякана, розгублена людина, яка не в змозі зрозуміти мотивацію агресора, приписує йому неіснуючі характерологічні якості, ідеалізує його світоглядні позиції і, спираючись на персоніфікований образ, намагається побудувати відносини з насильником у такий спосіб, щоб досягнути взаєморозуміння, перейти на рівень суто людських стосунків та мінімізувати небезпеку. У своєму розвитку трансферні стосунки проходять ряд етапів: від ненависті, що ґрунтується на почутті страху, до почуттів солідарності, спільності, єдності поглядів та думок (як приклад – російська кінострічка «Заложниця», в якої відома актриса О. Захарова створила яскравий образ дівчини, що опинившись заложницею чоловіка з багатим кримінальним досвідом, до безтями закохалася у нього).

Іноді виниклий у життєнебезпечних умовах трансфер продовжує своє існування і після їх завершення, що є вкрай небезпечним для подальшого психологічного існування людини. Адже вона стає жертвою амбівалентних почуттів, водночас відчуваючи радість від звільнення та жалість по відношенню до терориста (насильника) і, навіть, позитивні почуття до нього. Спогади про його «милосердя», «доброту» (адже він міг вбити, а не вбив, реагував на прохання, годував і таке інше) супроводжуються зростанням роздратованості по відношенню до владних структур, критичного ставлення до суспільних цінностей та ідеалів.

Безумовно, трансфер – це дуже специфічна реакція на загрозу. Вважається, що його виникнення можливо лише за умов:

- наявності прямого контакту (візуального, тілесного, вербального) між жертвою та потенційно небезпечним агресором. Так, терористі найчастіше намагаються пояснити заложникам причини власної агресивної поведінки, причини здійснення терористичного акту, мету, до якої вони прагнуть, і це, безумовно, впливає на свідомість тих, хто опинився у заложниках.

- наявності певної сумісної діяльності між ними (навіть самої простої, що стосується організації життя в умовах теракту);

- перебування деякій час в одному приміщенні;

Впливає на виникнення трансферу, а іноді – трансферного «клінчу» – і спільність долі учасників терористичного акту (спільність «таємниці» жертви та насильника – в умовах пролонгованого фізичного або сексуального насилля, особливо в інцестних відносинах).