МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

С.Е. ЛУППО

ПСИХОЛОГІЯ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ ТА КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

Київ 2008

УДК 159.98 +159.96 ( 075. 8)

ББК…Ю 9 Я 7

Л 855………………………………………

Рецензенти:

В.О. Татенко: д. психол. наук, проф., член-кор. АПН України, гол. наук. співробітник Інституту соціальної та політичної психології АПН України;

Г.В. Ложкин: д. психол. наук, проф. каф. психології Національного технічного університету України «КПІ»;

О.Г. Корченко: д. техн. наук, проф., зав. каф. безпеки інформаційних технологій НАУ;

Затверджено науковою методично-редакційною радою НАУ (протокол №____ від ____04. 2008)

Луппо С. Е. Психологія екстремальних та кризових ситуацій Л 855 стосунків: Навч. посібник. – Київ: НАУ, 2008. – 112 с.

Викладено основні закономірності, специфічні прояви та детермінанти психічної і особистісної активності людини в екстремальних умовах буття та професійної діяльності. Розглянуто способи підвищення стійкості до стресу та управління власними вольовими ресурсами. Викладено принципи організації психологічної допомоги людям, що постраждали від екстремальних впливів. Для студентів спеціальності 6.040100 (напрям 0401 «Психологія») та 7.160.102; 7.160.103; 7.160.104; 7.160.105 (напрям 1601 «Інформаційна безпека»).

УДК 159.98 +159.96 ( 075. 8)

ББК Ю 9 Я 7

Луппо С. Е. 2008

Зміст

Передмова .............................................................................	5
Вступ ......................................................................................	7
1. Людина в екстремальних умовах буття: механізми особистісної активності та способи управління поведінкою	10
1.1.Екстремальна ситуація: багатовимірність поняття. Типи та види екстремалій.	10
1.2.Індивідуальні детермінанти особистісної активності в умовах екстремального стресу	16
1.2.1. Біологічна складова активності	18
1.2.2. Психосоціальна складова активності	27
2. Первинна адаптація людини до екстремальних умов	31
2.1.Особливості екстремальних реакцій та станів .....................................................................................	31
2.1.1. Реакції непатологічного рівня (фізіологічні)	38
2.1.2. Реакції та стани патологічного рівня (психогенні)	40
2.2.Особливості психічної діяльністі ...................... ………	47
3. Специфічні прояви екстремальної поведінки	57
3.1. Воля як прояв людської Самості: протистояння природного і особистісного	57
3.2. Екстремальні ситуації як каталізатор людських взаємин. Загальна структура змін міжособистісних відносин	67
3.3. Прояви соціально-психологічного субсиндрому екстремального стресу, джерело якого можна персоніфікувати	71
4. Екстремальний досвід та його подолання як «перехідний» етап життєвого шляху людини...................................................................................	75
4.1. Екзистенційні парадокси постекстремального періоду	75
4.2.Стратегії психологічного консультування та психотерапії постекстремальних станів ..........................	85
5. Професійна діяльність в екстремальних умовах праці .......................................................................................	92
5.1. Проблеми адаптації людини до діяльності в «особливих» професійних умовах .........................................	92
5.2. Психічна травматизація фахівця: основні механізми, прояви, індивідуальні стратегії регуляції негативних переживань .......................................................	96
5.3. Прогностичні можливості фахівця: вплив на діяльність	98

6. Саморегуляція та самопрограммування як спосіб розкриття потенціалу життєтворчої активності людини ....................................	101
6.1 Індивідуальні ресурси стійкості до стресу та їх розвиток	101
6.2. Розвиток волі. Психологічні проблеми та способи управління власними вольовими ресурсами	102
Післямова ..............................................................................	107
Література .............................................................................	109

Передмова

В даному навчальному посібнику розглядаються найактуальніші проблеми сьогодення: проблеми актуалізації ресурсів особистісної активності людини в умовах, що набули ознак надзвичайності, екстремальності, а також проблеми подолання нею негативних наслідків перебування у таких умовах.

Матеріал навчального посібника охоплює проблематику психології стресу та психології активності, психології мотивації та прийняття рішень, психології криз та психології смислу. Майже у кожному розділі, при розгляді складних психічних та поведінкових феноменів, що виникають у напружених умовах життєдіяльності і праці, він «виходить» у площину індивідуальних проявів смислової активності людини, у площину найважливіших проблем її екзистенції: розкриття потенціалів власного розвитку та виходу на нові рівні Буття.

За змістовним наповненням матеріал навчального посібника відповідає інтегрованим вимогам до знань та вмінь з навчальних дисциплін «Психологія екстремальних та кризових ситуацій» (напрям 0401 «Психологія», спеціальність 6.040100) та «Психологія екстремальних стосунків» (напрям 1601 «Інформаційна безпека», спеціальності: 7.160.102; 7.160.103; 7.160.104; 7.160.105 ).

Він дозволяє отримати знання:

а) про закономірності і специфічні прояви активності людини в екстремальних (кризових) умовах, а саме:

- механізми екстремальної активності;

- нейрофізіологічні, психологічні та соціальні фактори, що впливають на стійкість людини до стресу та обумовлюють її екстремальну активність;

- особливості психогенних реакцій;

- психічну діяльність;

- особливості вольової регуляції;

- особливості міжособистісних взаємин;

- способи мобілізації ресурсів особистісної активності, управління власною поведінкою;

б) про закономірності і специфічні прояви функціонування людини після її “виходу” з умов екстремальності:

- специфіку психотрансформативних процесів;

- психосоціальні наслідки перебування людини в екстремальних ситуаціях;

- особливості психологічної допомоги людям, які страждають від психологічних наслідків екстремальної ситуації;

Окрім розширення та поглиблення теоретичних знань, засвоєння матеріалу навчального посібника дозволить майбутнім фахівцям оволодіти психологічними вміннями щодо:

- організації власного життя і професійної діяльності у такий спосіб, щоб сприяти максимальному підвищенню та розкриттю власного потенціалу внутрішньої активності;

- використання методів саморегуляції та самодопомоги при виконанні професійних обов’язків у завантаженому специфічними стрес-факторами професійному середовищі;

- мобілізації «людського фактору» в умовах, що вимагають підвищеної стійкості працівників до робочих стресорів, та здійснення оптимізуючого впливу на підлеглих та оточуючих людей;

- організації психологічної допомоги людям, що постраждали від екстремалій і знаходяться у кризовому стані;

Вступ

Характерною ознакою останнього десятиріччя стало значне збільшення як у наший країні, так і у Світі надзвичайних, катастрофічних подій. Їх наслідки – психологічні, соціальні, геополітичні – є настільки руйнівними, що їх важко навіть визначити. Звертає на себе увагу і збільшення складних та небезпечних ситуацій, до яких майже кожен день, неочікуване для себе, потрапляють наші співгромадяни.

Мабуть, саме така драматична статистика обумовлює значне підвищення інтересу спеціалістів до проблем існування людини в умовах, що вийшли за межі повсякденності. Причому, ці проблеми набули сьогодні настільки гострого характеру, що потребують об´єднання спеціалістів різного профілю для їх негайної розробки та вирішення. І, тому, цілком зрозумілим є те, що останніми роками в науковому просторі суспільства відбувається активний обмін думками та ідеями щодо вирішення зазначених проблем. На їх вирішення «працює» й те, що у вищих навчальних закладах для ряду спеціальностей введені спеціальні курси з психології екстремальних та кризових ситуацій.

Треба зазначити, що психологія екстремальних ситуацій –один з найактуальніших напрямків прикладної психології, відносно молодий за віком існування. Проблеми, що знаходяться у центрі уваги вчених, працюючих у цьому напрямку, можна розташувати у два широких кола:

а) проблеми, що пов'язані з оцінкою, передбаченням та оптимізацією психічних станів і активності людини в умовах екстремального стресу;

б) проблеми, що пов'язані зі специфікою переживання людиною екстремальних подій, тобто такі, що характерні для постекстремального періоду.

Важливі аспекти зазначених проблем, пов’язані з оцінкою та прогнозуванням активності людини під час її перебування в екстремальних умовах розглядаються в роботах М. Аствацатурова, Н. Бернштейна, Е. Бойко, Л. Гіссена, Е. Ільїна, Б. Коробкова, Т. Немчина, Ф. Космолінського, Б. Ломова, В. Маріщука, В. Небиліцина, К. Платонова, В. Мєдвєдева, И. Поліщука, В. Пономаренко, В. Попова, М. Решетникова, П. Сімонова, Л. Кітаєва -Смика, В. Розова та інших.

Увага багатьох дослідників центрується навколо проблем функціонування та подальшого розвитку людей, що раптово підпали під вплив життєвих екстремалій, а також тих, що були вимушені певний час знаходитись або працювати в умовах стресу. Значним є внесок у розробку зазначеної проблематики Е. Шевальова, Ю. Губачева, Б. Карвасарського, Е. Мазур, П. Качалова, В. Гельфанда, А. Мьоллєр-Леймкюллєр, Н. Тарабріної, Е. Лазебної, С. Духновського, М. Магомед -Емінова.

Слід зазначити, що у колі вчених, що досліджують наслідки екстремального стресу, виокремлюються дві умовні течії. Представники однієї (більш широко представленої) розглядають порушення і проблеми психічного та особистісного функціонування людини у постекстремальний період крізь призму патології особистості: сама людина при цьому розглядається виключно як «жертва», «потерпілий». Представники іншої – у русі проблематики становлення та розвитку людини, розгортання її життєвого шляху, тобто крізь призму онтології Буття. Представники цієї течії акцентують увагу на суб’єктності людини, її особистісному внеску у подолання ситуації, зокрема у період прийняття та осмислення складного, трансординарного досвіду.

Здобутки вчених обох зазначених напрямків дають можливість зрозуміти природу багатьох складних феноменів, що виникають як безпосередньо у момент екстремального впливу, так і після завершення складної ситуації і відповісти на широке коло запитань з різних галузей психології: психології праці, клінічної психології, психіатрії, юридичної психології, тощо.

Саме тому вивчення феноменології та механізмів екстремальної активності людини, оволодіння методами мобілізації власного потенціалу, управління власною поведінкою у надзвичайних умовах існування являє собою важливий аспект професійної підготовки майбутніх спеціалістів – психологів, а також представників цілого ряду інших, найактуальніших у період розвитку сучасного суспільства, спеціальностей. Перш за все, це стосується майбутніх фахівців, професійна діяльність яких передбачає насиченість різними категоріями стресорів (у тому числі, екстремальними), і тому пред’являє підвищені вимоги до їх регулятивних здібностей. Адже саме від цього залежить здатність фахівців приймати адекватні рішення в ускладнених умовах праці, а після виходу з них – ефективно долати негативні наслідки перебування в таких умовах.