5. Управління позиковим капіталом
Політика управління позиковим капіталом:
Проаналізувати процес формування і використання залученого капіталу у звітному періоді.
Для цього доцільно:
провести аналіз загального обсягу залучених позикових коштів у звітному періоді; форми залучення й ефективність їх використання;
порівняти темпи зростання позикових і власних коштів; виявити зміну економічних показників діяльності підприємства (обсяг операційної, фінансової й інвестиційної діяльності); загальної суми активів підприємства.
визначити і проаналізувати динаміку обсягів залученого капіталу за строками.
вивчити кредиторів за умовами надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів, пов'язуючи форми кредитів з кон'юнктурою фінансового і товарного ринків.
розрахувати і проаналізувати ефективність використання позичкових коштів у розрізі окремих складових і в цілому.
Визначити мету залучення капіталу в майбутньому періоді.
Визначити максимальний обсяг залученого капіталу з урахуванням забезпечення достатньої фінансової стійкості підприємства.
Оцінити вартість різних форм позичкового капіталу. Результати такої оцінки можуть бути покладені в основу прийняття управлінських рішень, щодо вибору альтернативних джерел залучення позичкових коштів, які забезпечують потребу підприємства в позиковому капіталі.
Визначити співвідношення обсягу короткострокових і довгострокових позичкових коштів.
Вибір форм залучення позикових коштів підприємство повинно здійснювати виходячи зі специфіки своєї господарської діяльності.
Визначити склад основних кредиторів. Цей склад доцільно визначати, пов'язуючи кредиторів з формами залучення позикових коштів.
Проаналізувати умови залучення кредитів (термін надання кредиту; ставка процентів за кредит; умови виплати суми процента; умови виплати основної суми боргу та інші умови).
Забезпечити своєчасні розрахунки за отримані кредити. Платежі за обслуговування залученого капіталу відображаються у платіжному календарі і повинні контролюватися в процесі поточної фінансово-господарської діяльності.
Забезпечити ефективне використання позичкових коштів. Критерієм такої ефективності є показники оборотності й рентабельності позикового капіталу.
Тема . Управління інвестиціями.
1. ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
У загальному розумінні інвестиції – вкладення капіталу у різних формах з метою отримання прибутку.
фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших винагород для інвестора.
Інвестиційна політика – реалізація найбільш ефективних форм реальних та фінансових інвестицій для забезпечення економічного росту підприємства.
Інвестиційна діяльність підприємства характеризується такими особливостями:
1. Інвестиційна діяльність характеризує стратегію розвитку підприємства, зростання його операційної діяльності. Усі задачі економічного розвитку підприємства потребують розширення обсягу або оновлення складу його операційних активів;
2. Обсяги інвестиційної діяльності характеризують економічний розвиток підприємства.
Для характеристики обсягів використовують 2 показники: валові інвестиції та чисті інвестиції.
а) валові інвестиції – придбання та реалізація фінансових інвестицій, необоротних активів, цілісних майнових комплексів, отримання дивідендів;
б) чисті інвестиції:
Чисті інвестиції = валові – амортизаційні
інвестиції відрахування
Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку.
Якщо ЧІ > 0 – розширення операційних активів та зростання економічної бази формування прибутку.
Якщо ЧІ = 0 – відсутність економічного росту. Економічний потенціал незмінний (ЧІ = АВ).
Якщо ЧІ < 0 – зниження виробничого потенціалу і економічної бази формування прибутку.
3. Інвестиційна діяльність відіграє допоміжну роль у формуванні прибутку підприємства. Інколи інвестиційна діяльність може приносити вищу частку прибутку, ніж операційна діяльність, однак головним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності та забезпечення зростання операційного прибутку.
4. Інвестиційна діяльність характеризується циклічністю її здійснення. Інвестиційна діяльність підпорядковується певним умовам:
попереднє накопичення інвестиційних ресурсів (коштів) для реалізації проектів;
використання сприятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності (“інвестиційний клімат”)
поступовість формування внутрішніх умов для здійснення інвестицій (сформовані активи мають певний резерв ефективності використання. Лише після використання цього резерву необхідне збільшення величини активів).
5. Високий рівень інвестиційних ризиків у порівнянні з операційними ризиками. Ризик втрати капіталу має більшу ймовірність виникнення, ніж операційний ризик;
6. Прибутки від інвестиційної діяльності отримуються із затримкою. Проміжок часу між внесками інвестиційних ресурсів та отриманням за ними доходів є тривалим.
ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙ.
Класифікація інвестицій за ознаками:
1) за об’єктами:
а) реальні (інвестиції в основні засоби, нематеріальні активи, запаси ТМЦ та ін. об’єкти інвестування, пов’язані із здійсненням операційної діяльності або покращенням умов праці та побуту пенсоналу);
б) фінансові (інвестиції у фінансові інструменти, головним чином у цінні папери, для отримання інвестиційного доходу);
2) за характером участі в інвестиційному процесі:
а) прямі інвестиції – інвестор приймає безпосередню участь у інвестиційному процесі. Як правило це внески до статутного капіталу. Інвестор має досить точну інформацію про об’єкт інвестування;
б) непрямі інвестиції – інвестиції з допомогою фінансових посередників;
3) за періодом інвестицій:
а) короткотермінові (поточні до 1 року) – у вигляді фінансових вкладень;
б) довготермінові (більше 1 року) (не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент). Основна форма – поповнення і оновлення основних засобів;
4) за ступенем ризику:
а) безризикові – інвестиції в об’єкти, у яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу;
б) низькоризикові – ризик значно нижчий середньоринкового;
в) середньоризикові – ризик відповідає середньоринковому;
г) високоризикові – ризик вищий середньоринкового;
д) спекулятивні – внески капіталу у найбільш ризикові проекти або інструменти інвестування (фондові, грошові інструменти), за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу;
5) за формами власності:
а) приватні – фізичні особи або юридичні особи недержавних форм власності;
б) державні – внески капіталу державних підприємств, коштів державного бюджету різних рівнів та інвестиції державних позабюджетних фондів;
6) за регіональною приналежністю:
а) національні (внутрішні) – інвестиції резидентів (фізичні чи юридичні особи) даної країни в об’єкти інвестування на її території;
б) іноземні – інвестиції нерезидентів в об’єкти інвестування даної країни.
2. УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ.
Реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Тому для більшості підприємств характерні реальні інвестиції.
Існують такі форми реальних інвестицій:
1) придбання цілісних майнових комплексів;
2) нове будівництво;
3) реконструкція;
4) модернізація;
5) оновлення окремих видів обладнання;
6) інноваційне інвестування в нематеріальні активи;
7) інвестиції в приріст ТМЦ.
Метою управління реальними інвестиціями є оцінка найефективніших реальних інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм.
Оцінка ефективності окремих видів інвестиційних проектів, шляхом співставлення рівня параметрів:
▫ чистий приведений дохід:
-
Чистий приведений дохід
=
чистий грошовий потік за весь період експлуатації проекту
–
інвестиційні витрати по інвестиційному проекту
ЧПД = ЧГПі – ІВі
▫ коефіцієнт доходності інвестицій:
▫ коефіцієнт рентабельності інвестицій:
▫ строк окупності інвестиційного проекту:
▫ формування портфелю реальних інвестицій з урахуванням інвестиційних ризиків.
3. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ.
Форми фінансових інвестицій:
1) Вкладення капіталу у статутні капітали інших підприємств.
Ця форма щільно пов’язана з операційною діяльністю; вона фінансує всі її напрямки..
2) Вкладення капіталу в депозити.
3) Вкладення капіталу в ринкові цінні папери.
Етапи управління фінансовими інвестиціями:
1) Аналіз фінансових інвестицій.
Методика:
Вивчення динаміки загальної величини інвестиційного капіталу та питомої ваги фінансового інвестування.
Вивчення складу конкретних фінансових інструментів, їх динаміки та питомої ваги.
Оцінка рівня доходності окремих фінансових інструментів і фінансових інвестицій вцілому.
2) Визначення обсягу і форм фінансових інвестицій на майбутній період. Як правило, вирішальним стає розмір накопичених власних вільних фінансових коштів. Знаючи обсяг, визначаються і форми.
3) Формування портфеля фінансових інвестицій і оцінка їх ефективності.
Критерії відбору типу портфелю:
необхідність забезпечення високої ліквідності портфелю;
забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу;
забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковому періоді;
забезпечення мінімізації кредитних ризиків;
необхідність диверсифікації фінансових інструментів портфелю і ін.
4) Забезпечення управління фінансовими інвестиціями з метою їх реструктуризації при необхідності. Зміна кон’юнктури фінансового ринку може змінювати прибутковість фінансових інструментів. Управління дає змогу своєчасно провести реструктуризацію сформованого портфелю.