ЛЕкція №15 Статеві органи
1.Ембріогенез чоловічих і жіночих статевих органів
2.Жіночі статеві органи. Будова.
3.Чоловічі статеві органи. Будова.
1.Узародка людини на четвертому тижні ембріонального розвитку на поверхні первинної нирки з являються статеві складки. Спочатку вони індиферентні оскільки розпізнати за ними стать неможливо. На сьомому тижні ембріонального розвитку починається диференцировка індиферентних залоз у яєчки або у яєчники. У разі, коли зародок має чоловічу стать,епітеліальні тяжі, що виникли з зачаткового епітелію, значно подовжуються й перетворюються на звивисті сім'яні канальці. Сім'яні канальці сполучаються з сечовими канальцями первинної нирки, а через них з мезонефричною протокою, яка переходить у протоку придатка яєчка, сім'явиносну протоку й сім'яні міхурці. Із зародкового епітелію формується яєчко, яке проходить крізь передню стінку черева під шкірою,випинаючи перед собою всі оболонки черевної стінки. З них згодом формуються оболонки яєчка, а шкірний мішок перетворюється на мошонку. Статевий горбок дає початок статевому члену. Мюллерові канали в чоловічим організмі редукуються від них залишається чоловіча маточка і прияєчко.
Під час розвитку жіночої статі вольфово тіло і вольфів канал редукуються. Від них залишається прияєчник і гартнеров канал. Одночасно мюллерові канали розвиваються прогресивно й беруть участь в утворені жіночих статевих шляхів. Їхні парні відділи перетворюються на маткові труби і роги матки. Краніальна частина непарного відділу мюллерових протоків дае тіло матки і піхву. Із зародкового епітелію утворюються фолікули і яєчник.
2.До внутрішніх жіночих статевих органів належать яєчники, матка, маткові труби, піхва. Яєчники містяться в малому тазі з обох боків дна матки, мають еліпсоподібну форму. Маса яєчника у дорослих жінок становить 5-8г. Він має присередню й бічні поверхні, передній і задній краї. Напередньому краї розміщені ворота яєчника, крізь які входять і виходятьсудини й нерви. Зовні яєчник покритий одношаровим кубічним епітелієм,під яким розміщена білкова оболонка На розрізі яєчника можна побачитикірковий шар, а під ним мозкову речовину - строма яєчника, якаскладається з пухкої сполучної тканини. Кіркова речовина маєсполучнотканинну основу і містить мішечки округлої форми – фолікули.Вони перебувають на різних стадіях розвитку - є первинні фолікули івторинні. У вторинного пухирчастого фолікула оболонка розривається іяйцеклітина разом із фолікулярною рідиною виливається в порожнинуочеревини, звідки потрапляє в маткові труби, а через них у порожнинуматки. Цей процес називається овуляцією. На місті фолікула. який лопнувутворюється білувате тіло. Воно розсмоктується, якщо заплідненняяйцеклітини не відбулося. Коли настала вагітність, то формується жовтетіло. що продукує гормон прогестерон. Після пологів жовте тілорозсмоктується, на його місці залишається рубець.
Матка– непарний орган. розміщений у порожнині малого таза між сечовимміхуром і прямою кишкою. Маса матки 50 г., вона має грушоподібну форму.Складається з верхньої частини – дна, середньої - тіла й нижньої частини- шийки. У верхньобічних кутах дна матки розміщені маткові отвори.а в нижньому куті маткова порожнина переходить у канал шийки матки.Канал закінчується отвором матки. Стінка матки складається з трьохоболонок: зовнішньої –серозної( периметрій) середньої - м'язової(міометрій) та внутрішньої - слизової оболонки (ендометрій). Слизоваоболонка побудована з одношарового призматичного війкового епітелію, маєтрубчасті маткові залози. які виділяють секрет лужної реакції. М'язоваоболонка складається з трьох шарів гладеньких м'язів. До складу якихвходять сполучна тканина й еластичні волокна Серозна оболонка утворенаочеревиною. Матка фіксована двома парними зв'язками. Найбільша з нихширока маткова зв'язка, яка складається з переднього і заднього листківочеревини. Кругла маткова зв'язка має довжину 12-14 см. і побудована зісполучної тканини та гладеньких м'язових клітин. За період вагітностіматка збільшується в 600 разів, а після пологів через 1-3 міс. вонанабуває попередніх розмірів
Матковатруба - парний орган. Одним отвором труби відкриваються в порожнинуматки, а другим у порожнину очеревини. Довжина труби дорівнює 10-12 см.Маткова труба складається з кількох частин. Перешийок найвужча частина труби, якою вона з'єднуєтьсяз маткою. Ампула - потовщена частина труби. Лійка - розширена частинатруби. На краях лійки є торочки труби, які оточують яєчник. Матковатруба з боків і зовні покрита серозною оболонкою. М'язова оболонкаматкових труб тришарова, побудована з гладеньких м'язів. Слизоваоболонка утворена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм, війкиякого рухаються в напрямку матки. Запліднення яйцеклітини відбувається втрубі.
Піхва- м'язова трубка сплющена в передньо-задньому напрямі, стінка піхвискладається з двох оболонок: слизової та м'язової. Слизова оболонкапокрита багатошаровим плоским епітелієм. має багато поперечних складок -піхвових зморшок. М'язова оболонка складається з зовнішнього тавнутрішнього шарів.
Зовнішні жіночі статеві органи. Великі соромітні губи - парні масивні складки шкіри, обмежують з боківсоромітну щілину. Малі соромітні губи розміщені досередини від великихгуб, обмежують присінок піхви. Великі присінкові залози лежать в основівеликих соромітних губ, виділяють слиз білого кольору, який змащує вхіддо піхви. Клітор – пальцеподібний випин складається з невеликихпечеристих тіл головки та ніжки. Промежина - це ділянка між відхідникомта зовнішніми статевим органами, складається з м язів фасцій, жиру ташкіри.
3.До внутрішніх чоловічих статевих органів належать - яєчка з придатком,сім'явиносна протока, сім'яний міхурець, передміхурова залоза тацибулино-сечівникові залози.
Яєчко- парна статева залоза розміщена в мошонці. Має передній і задній краї,верхній і нижній кінці, присередню й бічну поверхні. Яєчко зовні вкритесполучнотканинною, або білковою оболонкою. На задньому краї яєчкабілкова оболонка утворює потовщення, що має назву середостіння яєчка.Від середостіння йдуть перегородки, що поділяють яєчко на часточки, якихналічується від 100 до 300. У кожній часточці є 3-4 звивисті сім'яніканальці. У звивистих канальцях утворюються сперматозоїди. Звивистісім'яні канальці однієї часточки з'єднуються в прямі сім'яні канальці усередостінні яєчка де прямі канальціанастомозуючи між собою утворюють сітку яєчка, від якої відходять 15-18виносних проточків яєчка. які направляються в головку придатка яєчка.
Придатокяєчка прилягає до заднього краю яєчка він має головку. тіло й хвіст.Виносні проточки яєчка зливаються у товщі головки і утворюють загальнузвивисту протоку придатка яєчка. яка переходить у сім'явиносну протоку.Сім'явиносна протока це парний орган. який відходить від хвоста придаткаяєчка й піднімається вгору у складі сім'яного канатика і входить упахвинний канал. Пройшовши канал сім'явиносна протока підходить досечового міхура та передміхурової залози, тут вона утворює розширення -ампулу і зливається з протокою сім'яного міхурця утворюючисім'явипорскувальну протоку. Стінка сім'явиносної протоки складається зтрьох оболонок: слизової - внутрішньої. Середньої - м'язової тазовнішньої - адвентиціальної. Слизова оболонка вистелена циліндричнимепітелієм серед якого є клітини, що мають війки. М'язова оболонка товстата тверда. складається з трьох шарів гладеньких м’язів. Адвентиціяскладається зі сполучної тканини. Сім'яний міхурець - парний органрозміщений позаду дна сечового міхура. Верхня частина сім'яного міхурцярозширена, а нижня звужена, вона утворює вивідну протоку, яка зливаєтьсяз ампулою сім'явиносної протоки утворюючи сім'явипорскувальну протоку.Права та ліва сім'явипорскувальні протоки з'єднуються, проходять у товщупередміхурової залози й відкриваються в початкову частину сечівника.
Передміхуровазалоза непарний м'язово - залозистий орган, який має форму каштана.Розміщена в порожнині малого таза й охоплює з усіх боків початковучастину сечівника. Залозиста речовина залози складається з 30-50звивистих проточків, що відкриваються в сечівник. Секрет залозиприскорює рух сперматозоїдів. Цибулино-сечівникова залоза – складнатрубчасто-альвеолярна залоза, розміром з горошину. Її вивідні протокивідкриваються в порожнину сечівника. Секрет залози у вигляді тягучоїрідини захищає слизову оболонку сечівника від подразливої дії сечі.
Зовнішнічоловічі статеві органи. Статевий член - орган циліндричної форми. Маєголовку. тіло й корінь. Основу статевого члена складають два парнихкавернозних тіла й одне губчасте. Губчасте тіло статевого члена маєспереду головку. а ззаду - цибулину. В губчастому тілі проходитьсечівник. Печеристі тіла складаються з сполучнотканинних перегородок. уяких є гладенькі м'язові волокна. Ці волокна оточують каверни. в їхніхстінках розгалужені кровоносні судини. Під час напруження кавернипечеристих тіл наповнюються кров ю. а відтік її по венах припиняєтьсявнаслідок їх звуження й стиснення м язами.
Мошонка- шкірний мішечкоподібний утвір, поділений сполучнотканинноюперегородкою на дві камери, в шкірі мошонки багато потових і сальнихзалоз. Під шкірою розташована сітка гладеньких м'язових волокон,скорочення яких зумовлює утворення складок на мошонці.
Лекція №16 ВЧЕННЯ ПРО СУДИНИ
План
1. Значення судинної системи.
2. Будова артерій, вен, капілярів. Мікроциркуляторне русло.
3. Закономірності розміщення у тілі людини артерій та вен.
4. Ембріогенез серця.
5. Кровообіг плоду.
1.Значення судинної системи.Судинна система поділяється на: кровоносну й лімфатичну. Завдякисудинній системі відбувається живлення й дихання організму; виведенняпродуктів обміну речовин. Надходження гормонів, що продукуютьсябезпроточними залозами (залозами внутрішньої секреції), специфічна діяяких викликає збудження або гальмування окремих органів і систем, сприяєфізіологічне нормальному обміну речовин, впливає на ріст і розвитокорганізму.
Загальна характеристика крові. Кров — червона рідина, яка,циркулюючи в замкнутій системі організму, забезпечує живлення йогоклітин і обмін речовин у ньому. До її складу входятьплазма—рідка частина крові (міжклітинна речовина) йклітини:еритроцити, лейкоцити й тромбоцити. Кров становить 6—8% маси тіла людини (4,5—6 л).
Завдяки руху крові до клітин організму безперервно надходятьпоживні речовини та кисень і виводяться з нього непотрібні й шкідливікінцеві продукти обміну речовин. Крім того, кров бере участь упідтриманні постійної температури тіла, забезпечує імунні властивостіорганізму, виконує гуморальну функцію, регулює осмотичний тиск плазми,від якого залежить життєдіяльність формених елементів крові..
Найчисленнішими форменими елементами крові єеритроцити.В 1 мкл їх4,5-101— 5,2-106. Це без'ядерні клітини, які формою нагадують двобічно увігнуту лінзу, що збільшує їхню поверхню ісприяє перенесенню кисню від легень до клітин і тканин організму.Цю важливу функцію виконує дихальний залізовмісний пігмент крові —гемоглобін,якийвходить до складу еритроцитів і зумовлює її червоний колір. Гемоглобінвступає у хімічний зв'язок із киснем, а потім віддає його тканинам,тобто відновлюється. Після чого з'єднується з двооксидом вуглецю, який,потрапивши в легені, виділяється з них під час видиху у виглядівуглекислого газу.
Лейкоцити(білі кров'яні тільця) мають ядра й непостійну форму, їх налічується від 4—6 до 8—10·109/л, тобто у 500—1000 разів менше, ніж еритроцитів. Від лейкоцитівзалежать імунні властивості крові. Існує кілька видів лейкоцитів, яківідрізняються будовою та функціями:зернисті лейкоцити — гранулоцити(нейтрофільні, еозинофільні та базофільні) йнезернисті — агранулоцити(лімфоцити й моноцити). Всі лейкоцити здатні до амебоподібнихрухів. Вони можуть виходити за межі капілярних судин і, рухаючись вміжклітинних просторах, захоплювати мікроорганізми, загиблі клітини,виконуючи тим самим захисну функцію в організмі, яка називаєтьсяфагоцитозом. У крові людини підтримується відносно постійна кількістьрізних форм лейкоцитів. Це кількісне співвідношення виражають упроцентах і називаютьлейкоцитарною формулою.Дослідження морфологічних особливостей лейкоцитів при різнихзахворюваннях показало, що вони дуже тонко відображають стан обмінуречовин. Тому аналіз крові має велике практичне значення для діагностикизахворювань.
Інший вид формених елементів —тромбоцити,або кров'яні пластинки. Це невеликі за розміром тільця — частки цитоплазми клітин кісткового мозку. В1мкл крові25•104— 4-105тромбоцитів. Вони беруть активну участь у зсіданні крові. Упроцесі життєдіяльності організму триває безперервне оновлення йогоклітин і тканин, у тому числі й клітин крові. Одночасно із загибеллювідмерлих клітин розвиваються нові клітини крові, тобто відбуваєтьсягемопоез,абокровотворення,в червоному кістковому мозку, який міститься між перекладинамигубчастої речовини кісток. Він складається з ретикулярної тканини,покритої густою сіткою кровоносних судин. У ретикулярній тканиніутворюються еритроцити, зернисті лейкоцити і тромбоцити.Лімфоцитирозмножуються й розвиваються у лімфоїдній тканині— в лімфатичних вузлах, селезінці.
В ембріональному періоді розвитку кровотворним органом є печінка. Кровотворення в ній починається з6-готижня розвитку плода, а в кістковому мозку — з 12-го тижня. В печінціця функція припиняється після народження дитини. В постембріональномуперіоді у дітей весь кістковий мозок червоний; у дорослих, починаючи здвадцятирічного віку, червоний кістковий мозок діафізів трубчастихкісток перетворюється нажовтий кістковий мозок,який складається з жирових клітин. При деяких інфекційнихзахворюваннях, а також при крововтратах жовтий кістковий мозок можевиконувати таку ж саму функцію, як і червоний.
2. Будова артерій, вен, капілярів. Мікроциркуляторне русло.
До кровоносних судин належать артерії, вени та капіляри. Артерії —судини, що несуть кров під значним тиском від серця. Вени — судини, щонесуть кров під незначним тиском до серця. Капіляри —це дрібні судини,які містяться між артеріями й венами. Артерії, залежно від діаметра,поділяються на великі, середні і малі. Стінка артерії складається зтрьох основних оболонок: внутрішньої, середньої та зовнішньої.
Внутрішня оболонка(tunicaintuma)побудована з клітин ендотелію, розміщених на базальній мембрані, таклітин підендотеліального шару, утвореного з пухкої сполучної тканини.
Середня оболонка(tunicamedia) складається з м'язової тканини, до якої входять колагенові йеластичні волокна. Завдяки м'язовій оболонці регулюється просвіт судин,що зменшується при скороченні м'язів і розширюється при їх розслабленні.М'язова оболонка відокремлена від внутрішньої та зовнішньої оболонокеластичними мембранами, відповідно, внутрішньою та зовнішньою.
Зовнішня оболонка(tunica externa)сполучнотканинна, в ній проходять кровоносні судини й нерви. Залежно від функції артерії поділяються натранспортні,якими кров підходить до органа або стінки тіла;нутряні,які безпосередньо заходять в орган і розгалужуються в ньому; тапристінкові,які локалізуються в стінках тіла, в його м'язах.
Транспортні артерії належать до великих, за рахунок еластичнихмембран мають значно потовщені стінки, а тому дістали назву артерійеластичного типу. Стінки таких артерій (аорта, сонна артерія)надзвичайно міцні й пружні, що сприяє швидкому проведенню ними крові.Під час скорочення шлуночків (систола) в артерії виштовхується кров,вони розтягуються, але завдяки силі еластичної тяги повертаються впопереднє положення, що сприяє рівномірній течії крові в судинах. Усередніх і малих артеріях еластичних волокон значно менше, а тому їх іназивають артеріями м'язового типу. М'язи стінок судин, скорочуючись ірозслабляючись, регулюють течію крові.
Стінки вен складаються з таких самих оболонок, як і стінкиартерій, але в них менше м'язових та еластичних волокон. Тому припоперечному розрізі стінки вен спадаються, а розрізана артерія завждизіяє.
Характерною особливістю будови вен середнього діаметра й деякихвеликих є наявність венозних клапанів, утворених складками внутрішньоїслизової оболонки. Вважають, що венозні клапани сприяють рухові крові досерця й перешкоджають її зворотному рухові. У венах нижніх кінцівок, дерух крові утруднений силою земного тяжіння, клапанів більше. Клапанивідсутні в порожнистих венах, венах голови, а також у дрібних венах,внутрішніх органах.
Верхня й нижня порожнисті венидещорізняться будовою своїх стінок. Так, верхня порожниста венахарактеризується слабким розвитком м'язової оболонки, а в нижній -м'язові волокна відсутні в середній оболонці, але добре розвинуті взовнішній. Розмішені вони в поздовжньому напрямку й у момент скороченняутворюють поперечні складки, які сприяють рухові крові вгору.
Капіляри — дрібні судини діаметром від7до ЗО мкм. В сумі діаметр усіх капілярів у600—800разів більший за діаметр аорти. Стінка капіляра складається зодного шару ендотеліальних клітин і базальної мембрани. Стан ендотеліюконтролюють спеціальні клітини — перицити (клітини Руже). Клітиниендотелію контактують із відростками перицитів. До кожного з нихпідходить нервове волоконце від симпатичного нейрона. Нервовий імпульс,який надходить до перицита, передається ендотеліальним клітинамкапіляра, і вони під його впливом набрякають. При цьому капіляризвужуються або втрачають рідину, що призводить до їх розширення.Капіляри пронизують усі органи й тканини. Вони виконують обмінну функціюв організмі. Крізь тоненьку стінку капіляра в тканини надходять кисень іпоживні речовини, а з тканин і клітин виділяються в капіляривуглекислий газ і продукти обміну речовин.
Капіляри — центральні судини мікроциркуляторноїсистеми крові, яка утворюється між артеріями й венами. Артерії,поступово розгалужуючись, переходять в артеріоли, а ці — впередкапіляри, Що з'єднуються зі справжніми капілярами. На початкукапілярів є стискачі. Справжні капіляри діаметром 20 мкм утворюютькапілярну сітку,а потім переходять у післякапіляри, які ще називаютьпіслякапілярними венулами, бо вони вливаються у вени. Мікроциркуляціякрові забезпечує живлення та дихання клітин і тканин організму,виведення продуктів обміну, депонування крові, дренаж та ін. До складумікроциркуляторного русла належать і лімфатичні капіляри.
Капілярна сітка локалізується міжартеріями й венами, але в таких органах, як печінка та нирки, інодіспостерігається відхилення від норми. Так, у нирках, у клубочкуниркового тільця, приносна артеріола розгалужується на капілярну сітку,яка потім утворює виносну артеріолу. В печінці капілярна сіткаутворюється між ворітною та печінковими венами. Капілярна сітка, щоутворена між двома однойменними судинами, має назву "чудової сітки".
Встановлено пряму залежність між інтенсивністю роботи органа та кількістю капілярів у ньому. Так, в1кв. мм серцевого м'яза близько5500капілярів, скелетного —2000—2400,алене всі капіляри відкриті. В стані спокою функціонують лише 30—50%капілярів. Під час інтенсивної роботи кількість відкритих капілярівзначно збільшується.
3.Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, з якого під час його скорочення кров потрапляє в найбільшу артерію тіла —аорту.Розгалуженнямиаорти вона підходить до органів та стінок тіла й потрапляє в капілярнекровоносне русло. Крізь стінки капілярів відбувається обмін речовин міжкров'ю та клітинами, й кров з артеріальної перетворюється на венозну.Після цього вона, спочатку по венулах, а потім по дрібних і середніхвенах, потрапляє у верхню та нижню порожнисті вени, які несуть венознукров у праве передсердя, де й закінчується велике коло кровообігу.
Мале коло кровообігу(легеневе) починається з правого шлуночка, з якого кров прискороченні серця виштовхується в легеневий стовбур. Під дугою аортилегеневий стовбур поділяється на праву та ліву легеневі артерії. Правалегенева артерія в свою чергу поділяється на три, а ліва — на дві гілки,відповідно до кількості легеневих часток. У легеневому дереві венознакров віддає вуглекислий газ, збагачується киснем і перетворюється наартеріальну. Легеневі вени переносять кров у ліве передсердя, дезакінчується мале коло кровообігу.
Серцеве коло кровообігупочинається від висхідної частини аорти двома вінцевими артеріями,а закінчується вінцевою пазухою, що відкривається в праве передсердя.
Кожен орган має свою магістральнуартерію, але у випадку її закупорки або травми кров надходить до органаобхідним шляхом, тобто артеріями, що утворилися в результатірозгалуження основної судини, або тими артеріями, що лежать поблизуоргана. Такий кровообіг називаєтьсяколатеральним(обхідним), а судини, що його утворюють, —колатералями.
Якщо ж дві судини, що лежать поблизу, з'єднуються між собою третьою, то такі сполучення називаютьсяанастомозами.Анастомози більше притаманні венозним судинам, їх багато міжпарними венами, дрібними та середніми, які супроводжують артерії,наприклад, верхніх і нижніх кінцівок.
Іннервація та кровопостачання судин.Кровоносні судини іннервуються автономною нервовою системою.Нервові волокна є в зовнішній і м'язовій оболонках судин. Імпульси, щонадходять із центральної нервової системи, забезпечують збудження та рухсудин.
4. Ембріогенез серця.Закладкасерця починається на третьому тижні розвитку зародка. У ссавців ілюдини серце спочатку має вигляд двох судинних трубок, розміщених міжентодермою й вісцеральним листком мезодерми. Трубки розвиваються змезенхіми, пізніше вони зливаються в одне трубчасте серце. Після злиттятрубок у загальному трубчастому серці з мезенхіми утворюється ендокард.Із зовнішнього шару трубки, що виник із мезодерми, розвиваються міокардта епікард. Розширена каудальна частина трубки називається венознимсинусом, а загострена краніальна — артеріальним конусом. Кров надходить усинус і виходить крізь конус. Надалі через нерівномірний ріст серцеватрубка вигинається так, що артеріальний конус стає верхнім, а венознийсинус — нижнім її кінцем, який потім переміщується догори, і з ньогоутворюється передсердя, а з вигнутої частини — шлуночок. На другомумісяці розвитку зародка виникає перетинка, що проростає з передсердя вшлуночок, і серце тепер стає чотирикамерним. З цього періоду упередсердній перетинці утворюється невеликий отвір, який з'єднуєпорожнини передсердь аж до народження дитини. Серце десятитижневогозародка відносно плоду велике за розміром і становить 10%його маси. Продовженням шлуночків серця е черевна частина аорти,звідки кров артеріальними дугами потрапляє у дві спинні аорти, з якихпізніше утворюється одна.
СЕРЦЕ(cor) —м'язовий порожнистий орган конусоподібної форми. Розширена частина серця називаєтьсяосновою,а звужена —верхівкою. Серце міститься в грудній порожнині у середньому середостінні, між правою й лівою плевральними порожнинами. Лівою легенею окутується2/3серця, а правою — І/З. Серце оточене навколосерцевою сумкою —перикардом.Формасерця у різних людей неоднакова — від короткої округлої до більшвидовженої овальної. Відносно грудної клітки серце розміщене між тіломIIIгрудного хребця іVлівим міжреберним проміжком. Верхівкою серцеспрямоване вниз, а основою — вгору. Маса серця дорівнює 250—360 г ізалежить від маси тіла людини. Розмір серця приблизно дорівнює розміровіскладеної кисті руки (тобто кулаку).
Серце має дві поверхні: передньоверхню опуклу —грудинно-ребернуй задньонижню плоску —діафрагмальну.Обидві поверхні переходять одна в одну заокругленими краями, прицьому правий край загострений, а лівий — тупий, округлий. На поверхнісерця пролягають три борозни — одна вінцева, яка проходить міжпередсердями й шлуночками, та дві (передня й задня) міжшлуночкові, яківідділяють шлуночки один від одного .
Увінцевій борознілежать власні судини серця: права та ліва вінцеві артерії, вени. Впереднійізадній міжшуночкових борознах —відповідно передня й огинальна міжшлуночкові гілки. Порожнина серця має чотири камери, а саме: праве передсердя (artiumdextrum), правий шлуночок (ventriculusdexter), ліве передсердя (atriumsinistrum) і лівий шлуночок (ventriculussinister).Передсердя відділяються одне від одного міжпередсердною перегородкою, ашлуночки — міжшлуночковою перегородкою. Кожне передсердя з'єднується зшлуночкомпередсердно-шлуночковим отвором.Стінкасерця складається з трьох оболонок: зовнішньої — перикарда, середньої —міокарда та внутрішньої — ендокарда .Ендокард вистеляє внутрішнюповерхню серця й утворений ендотелієм. який лежить на базальній мембраніПід базальною мембраною лежить сполучнотканинний шар з еластичними йгладенькими м язовими волокнами. Міокард - середня оболонка серця.. вділянці передсердь складається з двох шарів: зовнішнього – колового,спільного для обох передсердь та внутрішнього-поздовжнього. окремого длякожного передсердя.Міокард шлуночків складається з трьох шарів. Міждвома поздовжними шарами м`язів лежить кільцевий шар м язів, окремий длякожного шлуночка. Перикард поділяють на серозний та волокнистий. Міжволокнистим і серозним перикардом є порожнина з невеликою кількістюсерозної рідини.
5. Кровообіг плоду.Плід розвивається в організмі матері за рахунок материнського організму, з яким він з'єднується плацентою, або дитячим місцем .
Плацентарозвивається зі слизової оболонки матки й кровоносних судин оболонокплоду, що проростають у неї. Вона зв'язана з плодом пупковим канатиком,або пуповиною утвореною двома пупковими артеріями й однією пупковоювеною. Ці судини від канатика до плоду проходять крізь пупкове кільце—отвір у передній черевній стінці плоду. Кров від зародка до плаценти надходить двома пупковими артеріями. які збирають із його організму кров, збагачену СО2та продуктами обміну речовин. Потім ця кров потрапляє доматеринського організму, де збагачується киснем і поживними речовинами, йзнову від материнського організму пупковою веною входить до плоду.
На рівні воріт печінки пупкова венаподіляється на дві гілки. Одна з них впадає в нижню порожнисту вену, адруга заходить у печінку й розпадається на капілярну сітку. Пройшовшикрізь печінку, кров надходить в одну з гілок ворітної вени, а потім — унижню порожнисту вену. Нижня порожниста вена переносить кров у серце віднижніх кінцівок і таза, а також від органів черевної порожнини.У нижнійпорожнистій вені артеріальна кров з пупкового канатика змішується звенозною.Друге змішування крові відбувається в правому передсерді. кудикров надходить верхньою порожнистою веною від голови. шиї. кінцівок.Зправого передсердя частина крові поступає в правий шлуночок. а частина-крізь овальний отвір у ліве передсердя.З правого шлуночка кровпереходить у легеневу артерію. а потім у боталову протоку і потрапляє ваорту. Кров.що надішла крізь боталову протоку в аорту живить усе тілоплоду.
Лекція №17 Ендокринні залози.
1. Класифікація ендокринних залоз.
2. Щитовидна залоза.
3. Прищитовидні залози.
4.Вилочкова залоза.
5.Підшлункова залоза.
6.Надниркові залози.
7.Статеві залози.
8.Шишкоподібне тіло або епіфіз.
9. Гіпофіз.
Важливу роль у регуляції життєдіяльності організму виконують ендокринні залози. Основні їх
ознаки:
1.У них відсутні вивідні протоки.
2. Їх секрети виділяються у кровоносні та лімфатичні судини.
3.Секрети називаються гормонами(збуджуючи речовини).
4. Мають невелику масу.
5. Розташовані в порожнинах тіла(грудній.черевній. малого таза) у ділянці шиї, а також у порожнині черепа.
6. Діяльність їх регулюється вегетативної нервовою системою.
7. Гормони в свою чергу впливають на нервову систему(така регуляція називається нейрогуморальною).
1. До ендокринних залоз належатьщитовидна, прищитовидні, вилочкова, надниркові залози, гіпофіз,шишкоподібне тіло,( епіфіз) , панкреатичні острівці, статеві залози.параганглії.
Ендокриннізалози мають різне ембріональне походження. Так із ектодермирозвиваються: гіпофіз, епіфіз, мозкова речовина надниркових залоз,параганглії. Із ентодерми розвиваються щитовидна та прищитоподібнізалози..вилочкова залоза.панкреатичні острівці підшлункової залози.Мезодермального походження - коркова частина надниркових залоз івнутрішньосекреторна частина статевих залоз.
Згідно з сучасною класифікацією ендокринні залози розподіляють надві групи: залежні і незалежні від передньої частки гіпофіза. До першоїгрупи належать: щитоподібна залоза, коркова частина надниркових залоз істатеві залози. Гіпофіз тропними гормонами регулює функцію цих залоз. Додругої групи належать:мозкова речовина надниркових залоз.прищитоподібні залози.параганглії.панкреатичні острівці підшлунковоїзалози. Ці залози не підлягають безпосередньому впливу передньої часткигіпофіза.
2. Щитовидна залоза розміщена в передній ділянці шиї, нижче відпід'язикової кістки, й прикриває собою бічну поверхню гортані тапередньобічну поверхню трахеї. Залоза складається з двох часток іперешийка, Від перешийка іноді відходить угору пірамідальна частка. Масаїї у новородженої дитини складає 5-6 г. а удорослої людини від 30 до 60 г. Зовні залоза покрита волокнистоюкапсулою. Тканина залози складається з окремих часток, а кожна часточка —з мікроскопічних міхурців — фолікулів. У фолікулах міститься в'язкаколоїдна речовина з вмістом гормонів — тироксину та трийодтироніну, якінадходять безпосередньо в кров. Вони регулюють обмін речовин,теплоутворення, збудливість нервової системи, ріст і розвиток тканин.
У стінках фолікулів, а також між фолікулами розташовані великісвітлі клітини парафолікулярні тироцити. які виробляють гормонтирокальцитонін. що регулює обмін кальцію і фосфору
3. Прищитоподібні залози представлені дрібнимиовальної або круглої форми тільцями, масою від 0,01 до 0,05 г кожне.Прищитовидні залози прилягають до задньої поверхні правої та лівоїчасток щитовидної залози по одній вгорі й унизу. Їх кількість несталавід 2 до 8. Залоза складається з тяжів епітеліальних клітин -паратиреоцитів. поділених сполучнотканинними перегородками. Прищитовиднізалози виробляють паратгормон, який сприяє засвоєнню організмом кальціюй підтримує його рівень у крові. Гормон також впливає на кістки,підсилюючи функцію остеокластів.
4.Вилочкова залоза (тимус) розміщена у верхній частині передньогосередостіння, між правою та лівою середостінними плеврами. Складається зправої та лівої асиметричних часток, з'єднаних пухкою сполучноютканиною. Зовні залоза покрита тонкою сполучнотканинною оболонкою, відякої в глибину залози відходять перегородки, розділяючи її на окремічасточки. Кожна часточка складається з кіркової речовини (зовні) тамозкової (всередині). Залоза побудована з епітеліальної тканини, клітиниякої, сполучаючись відростками, утворюють сітку. У петлях сіткизнаходяться лімфоцити тимуса (тимоцити).плазматичні клітини, макрофаги,лейкоцити (гранулоцити). Маса залози у новонародженого — 10—15 г, а в 13—15 років, у період статевого дозрівання, найбільша — 25—35 г.. Вилочкова залоза – центральний орган імунної системи. Вона контролює розвиток і розподіл Т-лімфоцитів, які відповідають за клітинний і гуморальний імунітет.
Як ендокринний орган тимус виробляє гормони: тимозин (контролюєобмін кальцію і фосфору в організмі). тимопоетин ( впливає накровотворення). фактор росту ( регулює ріст скелета). інсуліноподібнийфактор (пливає на вуглеводний обмін).
5. Підшлункова залоза належить до залоз змішаної секреції. Якзалоза зовнішньої секреції вона має протоку, що відкривається на сосочкудванадцятипалої кишки, куди й надходить секрет залози. Ендокриннуфункцію виконують групи клітин, розміщені в тілі й хвості залози — вониназиваються панкреатичними острівцями (Лангерганса) Кількість острівців удорослої людини від 1 до 2 млн. Острівці складаються з клітинендокриноцитів чотирьох типів: альфа, Бета, Д, РР, Бета клітини їх60-80% секретують гормон інсулін.Альфа клітини.їх 10-30%. виробляють гормон глюкагон. Д - клітинисинтезують соматостатин.він зменшує виділення гіпофізом гормону росту, атакож виділення інсуліну і глюкагону альфа і бета клітинами. РР -клітини синтезують панкреатичний поліпептид, який стимулює виділенняшлункового та панкреатичногосоків. Інсулін регулює вуглеводний обмін в організмі, підвищує вмістглікогену в печінці. Зниження вмісту інсуліну в крові підвищує вмістглюкози в ній, що веде до захворювання на цукровий діабет. Гормонглюкагон сприяє розщепленню глікогену печінки до глюкози (на глікогенм'язів не діє), збільшуючи вміст глюкози в крові.
6.Надниркові залози розміщені безпосередньо на верхньому полюсінирок. Маса залози — від 7 до 20 г, довжина — 5 см. Залоза складається здвох шарів: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового).Кіркова речовина темно-бурого кольору. В ній розрізняють три зони:клубочкову, пучкову, сітчасту. Клубочкова зона утворена дрібнимиклітинами - адренокортикоцитами. що розташовані у вигляді клубочків Цязона виробляє гормони - мінералокортикоїди (альдостерон).що впливають наводно-сольовий обмін. Пучкова зона сформована великими світлимиклітинами адренокортикоцитами.заповненими краплинками ліпідів. Пучковазона виробляє глікокортикоїди (гідрокортизон.кортизон), що впливають навуглеводний і білковий обмін.У сітчастій зоні дрібні клітини,адренокортикоцити, містять у собі пігмент. Ця зона виробляєкортикостероїди ( андрогени.естрогени) - їхня дія схожа з дією статевихгормонів..
Мозкова речовина надниркових залоз темно-коричневого кольору трохи темніша за кіркову речовину складаєтьсяпереважно з хромафінних клітин. Розрізняють два види хромафіннихклітин: епінефроцити ( виробляють адреналін) і норепінефроцити(виробляють норадреналін). Гормони мозкової речовини — адреналін танорадреналін прискорюють ритмскорочень серця, підвищують артеріальний тиск, звужують дрібні артерії,за винятком судин серця, легень і мозку. Адреналін розслаблює м'язитравного каналу, розширює зіницю ока, стимулює секрецію слізних іслинних залоз, підвищує обмін речовин. Він появляється в крові призбудженні симпатичної частини вегетативної нервової системи.
7. Параганглії — дрібні скупчення хромафінової тканини на шляхуаорти і в симпатичних гангліях на поверхні або всередині органа.Параганглії є також по ходу сонних артерій, надсерцеві,попереково-аортальні Параганглії. зустрічаються також на підключичній інирковій артеріях.. Функціонально вони схожі з мозковою речовиноюнадниркових залоз, тобто при збудженні виділяють гормон адреналін.
8. Статеві залози. До статевих залозналежать яєчка (у чоловіка) та яєчники (у жінок). Залози виконують двіфункції. Перша з них пов'язана з виділенням гормонів, а друга — зутворенням статевих клітин.
Ендокриннуфункцію у яєчку виконують інтерстиціальні ендокриноцити ( клітиниЛейдига). які розташовані між сім яними канальцями біля кровоноснихкапілярів.Яєчка виділяють ряд гормонів, що мають назву андрогенів. Середандрогенів, або чоловічих статевих гормонів, найбільш відомим єтестостерон, від кількості його в крові залежить статева активністьчоловіків. Крім того, тестостерон разом з іншими гормонами сприяєпосиленню синтезу білків, які в свою чергу позитивно впливають нарозвиток скелетних м'язівУ чоловіків в яєчках синтезуються в невеликійкількості і естрогени( жіночі статеві гормони).
Уяєчниках дозрівають яйцеклітини й утворюються гормони — естрогени.Клітини фолікулярного епітелія виділяють естрогени (фолікулін ), алютеоцити - клітини жовтого тіла - прогестерон. Крім того. у яєчникахвиробляється також невеликакількість андрогенів (чоловічих статевих гормонів). Завдяки фолікулінурозвиваються вторинні статеві ознаки. Іншим, не менш важливим, гормоном єпрогестерон, або лютеїн, він готує слизову оболонку матки дозакріплення в ній яйцеклітини, впливає на утворення плаценти, гальмуєовуляцію в період вагітності.
8. Шишкоподібне тіло, або епіфіз — непарний утвір, розвивається зпроміжного мозку, має овальну форму. У дітей шишкоподібне тіло відноснобільших розмірів, ніж у дорослих, в середньому його маса дорівнює 0,2 гЕпіфіз розташован між верхніми горбками покришки середнього мозку іприкріплюється повідцями до обох зорових горбів. Шишкоподібне тіловкрите сполучнотканинною капсулою. від якої всередину залози відходятьтрабекули, ділячи залозу на часточки. У центрі часточки розташованівеликі залозисті клітини- пінеалоцити. по периферії - гліальні клітини.або гліоцити. Функція пінеалоцитів має чіткий добовий ритм: уночісинтезується гормон мелатонін. Удень - серотонін. Гормон шишкоподібноготіла — мелатонін — пригнічує розвиток статевих залоз, попереджуєпередчасне статеве дозрівання Серотонін є попередникоммелатоніну. Вважають, що мелатонін виділяється в основному вночі,освітлення пригнічує його дію, а тому епіфіз ще називають біологічнимгодинником організму.
9.Гіпофіз, або придаток мозку — невелика овальна залоза масою до0,5—0,7 г — лежить у ямці турецького сідла й оточений щільноюсполучнотканинною оболонкою, зверху прикритий діафрагмою турецькогосідла. Гіпофіз складається з трьох відділів: передня частка, абоаденогіпофіз; задня частка, або нейрогіпофіз, і проміжна частка. Гіпофізвиділяє в кров понад 20 гормонів.
Передня частка продукує соматотропін (гормон росту). Якщо йоговиділяється мало або він не виділяється зовсім, тобто настає гіпофункціяпередньої частки, то дитина погано росте, й це призводить докарликовості.
При гіперфункції передньої частки гіпофіза у дітей розвиваєтьсягігантизм, а у дорослих розростаються деякі частини скелета (щелепи,кисті, стопи, вуха, ніс) — акромегалія. її може викликати й пухлинагіпофіза.
Переднячастка гіпофіза ще продукує кортикотропін (адрено-кортикотропнийгормон), який діє на надниркові залози, а ті в свою чергу виділяютьглікопротеїди — речовини, що підвищують опірність організму до інфекції.Передня частка гіпофіза продукує ще й пролактин (лактотропний гормон),що стимулює виділення молока. Цей гормон позитивно діє на розвитокфолікулів і яйцеклітин у жінок, а у чоловіків — дозріваннясперматозоїдів, а також стимулює розвиток гормонів статевих залозчоловіків і жінок. Крім вище зазначених гормонів передня частка виробляє- гонадотропін (впливає на статеві залози) і тиротропін ( впливає нащитоподібну залозу)
Задня частка гіпофіза продукує гормон вазопресин, який викликаєскорочення гладеньких м'язів, при цьому підвищується артеріальний тиск ізменшується сечовиділення. Гормон окситоцин викликає скороченнягладеньких м'язів матки. Під час лактації окситоцин впливає на утвореннямолока Також задня частка продукує гормон вазопресин (звужує судини іпідвищує тиск крові). Слід зазначити.що ці два гормони виробляються вядрах гіпоталамуса проміжного мозку і по аксонам поступають в заднючастку гіпофіза. Проміжна частка розвинута слабо, продукує меланотропнийгормон (інтермедін), завдяки якому утворюється пігмент, що регулюєколір шкіри.
Лекція №18 Вчення про нервову систему
План