51. Телекомунікаційна мережа. Характеристика і загальна побудова.

Телекомунікаційна мережа – це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Телекомунікаційна мережа загального користування — це телекомунікаційна мережа, доступ до якої відкрито для всіх споживачів; Ві́домча мережа зв'язку  —  це мережа зв'язку, що експлуатує-ться юридичною або фізичною особою для задоволення власних потреб.

До телекомунікаційних мереж можна віднести:

• телефонні мережі;

• радіомережі;

• телевізійні мережі;

• комп'ютерні мережі.

Технічні засоби телекомунікацій – це обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.

Всі телекомунікаційні мережі складаються з п'яти основних компонентів, які присутні в кожному мережевому середовищі, незалежно від типу чи використання. Ці основні компоненти включають в себе:

• термінали;

• телекомунікаційні процесори;

• канали зв'язку;

• комп'ютери;

• програмне забезпечення керування телекомунікаціями.

52. Види структур мережі.

За топологією телекомунікаційні мережі поділяють на такі основні класи:

• зірка (зіркоподібна), коли всі вузли мережі підключаються до одного центрального вузла, що називається хостом (host) або хабом (hub);

• кільцева, коли всі вузли мережі підключаються до одного замкнутого кільцевого каналу;

• шинна, коли всі вузли мережі підключаються до одного незамкнутого каналу, який зазвичай називається шиною;

• ієрархічна топологія — топологія типу «дерево».

Реальна мережа, як правило, містить ділянки з різними топологіями. Вибір топології мережі визначається насамперед економічними міркуваннями і вимогами до її надійності і життєздатності.

Залежно від способу поєднання фізичних компонентів у мережі можуть застосовувати такі топології як повнозв’язана та сітка (планарна і непленарна).

53. Фізичний рівень моделі osi.

Найнижчий рівень моделі, призначений безпосередньо для передачі потоку даних. Здійснює передачу електричних або оптичних сигналів у кабель і відповідно їхній прийом і перетворення в біти даних відповідно до методів кодування цифрових сигналів. Інакше кажучи, здійснює інтерфейс між мережним носієм і мережним пристроєм. На цьому рівні працюють концентратори й повторювачі (ретранслятори) сигналу. Фізичний рівень визначає електричні, процедурні і функціональні специфікації для середовища передачі даних, в тому числі роз'єми, розпаювання і призначення контактів, рівні напруги, синхронізацію зміни напруги, кодування сигналу.

Цей рівень приймає кадр даних від канального рівня, кодує його в послідовність сигналів, які потім передаються у лінію зв'язку. Передача кадру даних через лінію зв'язку вимагає від фізичного рівня визначення наступних елементів: тип середовища передавання (дротовий або бездротовий, мідний кабель або оптичне волокно) і відповідних конекторів; як повинні бути представлені біти даних у середовищі передавання; як кодувати дані; якими повинні бути схеми приймача і передавача.

Основними функціями фізичного рівня є: фізичні компоненти, кодування даних, передача даних. Фізичні компоненти — електронне обладнання, середовище передавання і конектори, через які передаються сигнали, що представляють біти даних.

Інтерфейси фізичного рівня призначені для приєднання пристроїв користувача до ліній зв'язку. Щоб виконати цю важливу функцію, опис біль­шості інтерфейсів фізичного рівня має містити характеристики чотирьох видів.

Електричні характеристики описують рівні напруги (або струму) і тим­часові характеристики сигналів, що подають 0 або 1.

Функціональні характеристики відображають функції, виконувані фізич­ним інтерфейсом. У більшості протоколів фізичного рівня ці функції класи­фікуються як функції керування, синхронізації, передачі даних і заземлення.

Механічні характеристики описують інтерфейсні рознімання і проводи. Звичайно всі проводи для передачі даних, сигналізації і керування збирають­ся в один кабель.

Процедурні характеристики відображають дії, які мають здійснювати з'єднувачі, і послідовність дій при передаванні даних через інтерфейс.