1. Тема: тиреотоксикози
Клінічна практика та багаточисленні наукові дослідження останніх десятиліть вказують на значний ріст частоти захворювань щитоподібної залози, зокрема дифузного токсичного зоба.
Дифузний токсичний зоб - захворювання автоімунної природи, в основі якого лежить гіперфункція щитоподібної залози, що супроводжується її гіперплазією. У 1840 році окуліст Базедов в клінічній картині виділив основні ознаки - тріаду: зоб, тахікардію, витрячкуватість. Захворювання частіше виникає у віці від 20 до 50 років, переважно у жінок. Співвідношення кількості хворих жінок і чоловіків складає 10-12:1. Пусковим механізмом у розвитку захворювання є порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів з надлишковою секрецією тироксину в судинне русло, а також активація реверсії тироксину в трийодтиронін в клітинах тиреочутливих тканин.
3. Навчальна мета:
3.1. Знати:
визначення поняття “тиреотоксикоз”, “гіпертиреоз”, дифузний токсичний зоб”;
анатомію, вади розвитку щитоподібної залози;
сучасні погляди на етіологію дифузного токсичного зобу;
основні патогенетичні механізми розвитку тиреотоксикозу;
класифікацію дифузного токсичного зобу за ступенем збільшення залози, за ступенем важкості тиреотоксикозу;
основні патоморфологічні зміни щитоподібної залози при тиреотоксикозі;
особливості клінічної симптоматики та характер перебігу тиреотоксикозу;
діагностичні можливості додаткових методів дослідження (лабораторних, інструментальних, променевих, радіоізотопних) при тиреотоксикозі, покази та протипокази до їх проведення;
диференційну діагностику тиреотоксикозу;
покази і протипокази до оперативного лікування;
основні клінічні ознаки ендокринної офтальмопатії та методи визначення очних симптомів, принципи лікування.
сучасну інтерпретацію змін з боку серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, опорно-рухового апарату та нервової системи;
методи лікування тиреотоксичного кризу;
принципи передопераційної підготовки хворих;
методи оперативних втручань та профілактику інтраопераційних ускладнень;
основні принципи ведення післяопераційного періоду у хворих на тиреотоксикоз.
3.2. Вміти:
на основі збору анамнезу визначити основні патогенетичні чинники тиреотоксикозу у обстеженого хворого;
проводити клінічне обстеження хворих з дифузним токсичним зобом;
оцінити ступінь важкості перебігу тиреотоксикозу;
правильно трактувати очні симптоми і прояви офтальмопатії;
проводити диференційну діагностику дифузного токсичного зобу з іншими захворюваннями щитоподібної залози;
аналізувати результати дослідження крові на вміст тиреоїдних гормонів, інтерпретувати дані ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії та пункційної біопсії;
сформулювати обгрунтований клінічний діагноз;
визначити покази і протипокази до оперативного лікування;
призначити диференційоване лікування хворим на тиреотоксикоз на етапі підготовки хворого до операції;
вибрати оптимальний метод оперативного лікування для конкретного хворого;
скласти план ведення післяопераційного періоду;
надати невідкладну допомогу при тиреотоксичному кризі та гіпопаратиреозі;
визначити реабілітацію хворих в післяопераційному періоді.
оформити медичну документацію.
3.3. Опанувати практичні навички:
збору скарг та анамнезу у хворого на тиреотоксикоз;
огляду хворого та методику пальпаторного обстеження щитоподібної залози;
визначення очних симптомів;
методикою підготовки хворого до дослідження тиреоїдних гормонів, УЗД та комп’ютерної томографії;
проведення пункційної біопсії;
надання невідкладної допомоги при тиреотоксичному кризі;
методикою підготовки хворих до оперативного лікування;
методикою післіопераційного ведення хворих.