24.Основні дефекти і пошкодження кам’яних конструкцій? Причини їх виникнення?

Найбільш поширеним дефектом кам’яних стін є тріщини, викликані нерівномірною осадкою фундаментів. Оскільки, як було вказано раніше, підсилення ґрунтів є процес дорогий та трудомісткий, частіше за все використовуються методи підсилення кам’яних стін за допомогою зовнішніх або внутрішніх напружених сталевих поясів

Кам’яні стовпи підсилюються шляхом узяття їх в обойми. Найбільш розповсюдженими є сталева (рис. 2.26, а), залізобетонна (рис. 2.26, б) та армоштукатурна (рис. 2.26, в) обойми. В перших двох випадках підсилення кам’яної конструкції відбувається як за рахунок безпосереднього приймання поздовжньої стискаючої сили елементами обойми (металевими кутиками в сталевій обоймі чи залізобетонною сорочкою (бетоном та поздовжньою арматурою) — в залізобетонній), так і непрямим шляхом — за рахунок стримування поперечних деформацій кам’яної кладки, такзваний ефект обойми.

Рис. 2.26. Підсилення кам’яних стовпів

обоймами: а–сталевою; б– залізобетонною;

в–армоштукатурною; г–цегляною

25.В чому полягає ремонт кам’яних конструкцій?

Після підсилення стін необхідно виконати їх ремонт. Найбільш ефективним методом відновлення монолітності кладки є її ін’єктування цементним розчином (рис. 2.16). Можливий ремонт за допомогою ретельного зачеканювання тріщин цементним розчином марки не нижче ніж М100. Попередньо тріщини розкриваються, продуваються стиснутим повітрям та зволожуються їх береги. Відновлення зовнішньої поверхні цегляної кладки проводиться шляхом оштукатурення її цементним розчином марки М50 та вище по сітці-рабиці, пристріляній до стіни з кроком точок кріплення не більше ніж 500 мм. Товщина кожного шару штукатурки повинна бути не більше ніж 30 мм. За необхідності влаштування товщого відновленого шару стіни шари слід наносити після твердіння попереднього (3...4 доби).

У разі значного пошкодження (більше ніж 120 мм) кам’яна кладка відновлюється шляхом перекладання зовнішнього шару. При цьому шар, що відновлюється, повинен бути надійно з’єднаний з основним масивом стіни (рис. 2.33).

Кам’яні перемички стін підсилю-ються шляхом підведення додат-кових елементів знизу конструкції як металевих, так і за-лізобетонних (рис. 2.34). Радикальним методом відновлен-ня експлуатаційних якостей та збіль-шення несучої здатності перемичок є встановлення у віконний отвір жорсткої металевої рами (рис. 3.35).

26.Перекладання простінка

Перед перекладанням простінка проводять його розвантаження. З цією метою в віконних отворах, розташованих з обох боків простінка, встановлюють тимчасові опори під перекриття, а також систему стійок і ригелів з підносами. Після розвантаження простінка від перекриття і вищерозміщених цегляної кладки виробляють його розбирання і подальшу повну часткову перекладку: перекладку простінків ведуть на цементному розчині.

Для підвищення несучої здатності простінка і збільшення площі його перетину призводять армування кладки сіткою з дроту.

Посилення цегельного простінка улаштуванням залізобетонної обойми. При можливості деякого зменшення віконного отвору пристрій залізобетонної обойми здійснюють безпосередньо по цегляній кладці. Після розбирання заповнення віконних прорізів відбивають чверті, встановлюють арматуру і опалубку по периметру простінка і проводять бетонування. Для кращого зчеплення обойми з кладкою простінка в останньому через 3 – 4 ряди кладки пробивають борозни глибиною вцегли.

Після зняття опалубка бетонну поверхню штукатурять. Для попередження охолодження обойми по її поверхні, що виходить всередину приміщення, наносять шар штукатурки теплим розчином.У разі збереження площі перетину простінка після його розвантаження відбійними молотками «обрубують» кладку простінка по периметру на товщину обойми. Після влаштування обойми перетин простінка зберігають в колишньому вигляді.

Посилення цегельного простінка установкою металевого корсета. Для металевого корсета після розвантаження простінка його кути «зрубують» і по кутах монтують вертикальні металеві куточки на висоту простінка.

На поверхні простінка на відстані 30 -50 см один від одного пробивають борозни глибиною 2 – 3 см, в них укладають металеві пластинки шириною 4 – 6 см, кінці яких приварені до куточків. На поверхні металевих куточків і пластинок наварюють «горбки» створюють нерівність поверхні на відстані 3 -5 см один від одного в шаховому порядку. Нерівну поверхню штукатурять, спостерігаючи при цьому за зчепленням між старим і новим штукатурним нальотом.

В окремих випадках до металевих куточків і пластинкам закріплюють тканную металеву сітку і всю поверхню штукатурять.