Джерела і основні риси права держави скіфів.

• Джерела

  • Звичай – основне джерело

    • звичаєве право – звичай, перетворений для інтересів правлячої верхівки

    • уникали запозичення чужоземних звичаїв

    • культура–безписемна, звичаєве право - не зафіксоване

  • Правила царської влади – поряд із звичаєвим правом

• Право

  • захищало приватну власність (на худобу; вози з пересувними житлами; домашні речі; рабів)

  • власність на землю - належала царю, який встановлював порядок користування пасовищами і землями

  • зобов’язальне право

    • регулювало договори міни, дарування, купівлі-продажу

    • договори скріплювалися клятвою

  • відносини данини

    • відмова – привід війни (грабування майна; крадіжка худоби; захоплення полонених – раби)

  • шлюбно-сімейне право

    • патріархат (відлік роду, панування)

    • полігамія: старша дружина мала привілейований стан

    • смерть чоловіка: вдова спадщина старшого брата

    • старші сини при одруженні одержували частку майна і право на виділ за життя глави дому

    • молодший син – спадкоємець

• злочини

  • злочини проти царя (замах шляхом чаклунства; непокора наказу; кара – смерть)

  • порушення звичаїв і відступ від віри в богів – смерть

  • злочини проти власності (крадіжка, грабіж)

  • злочини проти особи (вбивство, прелюбство, образа)

• види покарання: смертна кара; відрубання правої руки; вигнання; кровна помста (тривалий час існувало)

• судочинство:

  • найнебезпечніші злочини (проти царя та держави) – слідчий процес

  • всі інші – змагальний процес

4. Суспільний і державний лад в античних містах-державах у Північному Причорномор’ї.

• Колонії старогрецьких рабовласницьких держав

  • період:

    • заснування: VIII-V ст. до .н.е.

    • існували: до IV-V ст. н.е.

    • занепад:

      • III ст. н.е. - набіги готів (племена східних германців, з пониззя Вісли)

      • IV ст. – навала гунів (кочові племена північного Китаю, просунулись до Карпат) – кінець існування

      • східні слов’яни, просувалися до Чорного моря і на Балкани

  • міста-держави:

    • Олівія (Миколаїівська обл)

    • Тір (Білгород-Дністровський, Одеська обл)

    • Херсонес (Севастополь)

    • Пантікапей та Німфей (Керч)

    • Керкініду (Євпаторія)

    • Феодосія

  • Життя:

    • торгівля з місцевими племенами

      • експорт: вино, зброя, ювелірні вироби, предмети розкоші

      • імпорт: хліб, різні с/г продукти

    • карбування своєї монети

  • Суспільний лад

    • рабовласницькі міста-держави

    • суспільство поділено на класи

      • рабовласники – повноправні громадяни

        • адміністративні посади

        • збройні загони

        • виїзд в інші землі

      • вільні громадяни

        • чоловіки, уродженці міст– повноправні громадяни

        • жінки і іноземці – без політичних прав

      • раби (більшість населення) – без прав

        • повстання через непосильний гніт

          • цар рабів Савмак: 107р до н.е.

      • дрібні ремісники й торгівці, вільні общинники навколишніх поселень

        • сплачували податки

        • призов до війська при воєнних діях

  • Політичний лад

    • демократичні або аристократичні республіки

    • органи влади

      • народні збори. Участь: чол.>25р.

        • функції:

          • прийняття законів

          • вибори посадовців

          • регулювання морської торгівлі

          • зовнішньо-політичні зв’язки

          • укладання договорів

          • нормування грошової системи

          • звільнення іноземних купців від мита

    • Рада міста (обиралася народними зборами)

      • склад (в т.ч.)

        • суд присяжних

        • базилевс (головний жрець міста)

      • функції

        • підготовка законопроектів

        • перевірка кандидатів на виборні посади

        • контроль виконавчої влади

      • архонти, стратеги: відали військовими справами

      • агораноми: стежили за порядком на ринках

      • астиноми: стежили за порядком у місті

      • номофілаки: контроль додержання законів

    • Політична організація: спиралися на збройні сили

5. Суспільний та державний лад, джерела права у Босфорському царстві.

• Боспорське царство. Центр –Пантікапеї (Керч)

  • етапи

    • Заснування: 480р. до н.е. (V ст. до н.е.)

      • об’єднання античних міст-держав

      • територія Керченського й Таманського пів-вів, узбережжя Азовського моря до гирла Дону

    • пік розвитку: IV-III ст. до н.е.

    • зникнення

      • соцально-економічна криза (друга половина II ст. до н.е.) + загроза з боку Римської імперії

      • васальність до Риму (царів затверджував Рим з середини I ст. до н.е.)

      • навала готів і боранів: середина III ст. н.е. – підірвана економіка

      • гуни: IV ст. - завершальний удар

      • ввійшли в склад Візантії: VI ст. н.е. – посилення могутності Візантії

  • народи: греки та місцеві племена

  • економіка

    • види діяльності

      • основні: землеробство; виноградарство; рибальство

      • ремесло

      • торгівля з сусідніми племенами

      • торгівля рабами (значне місце)

    • експорт: Греція та Мала Азія

    • імпорт: вино; оливкова олія; посуд; тканини; зброя; прикраси; предмети мистецтва

  • Суспільний лад

    • рабовласницька держава

      • зародження феодалізму

        • I-III ст. – масове відпущення рабів на волю

        • посилення експлуатації напіввільних робітників

    • класи населення

      • рабовласники: цар; жерці; великі землевласники (служили в війську; значна часина врожаю – цареві, бо земля царська); купці (судновласники, работоргівці); власники промислових майстерень; воєначальники

      • раби – основна робоча сила

        • приватновласницькі

        • державні (будівництво оборонних споруд)

      • пелати – залежне землеробське населення

  • Політичний лад - рабовласницька монархія

    • грецькі міста царства мали певну автономію

      • збереглися органи самоврядування: народні збори; ради міст; виборні посади

      • самостійна торгова політика

      • карбування монети

    • тяжіння до центральної влади: перші 3 ст. н.е.

    • поділ на округи, якими управляли царські намісники

      • завершальний етап царства, під впливом Риму

    • Органи управління

      • Цар (спадковий)

      • виконавча влада

        • функції у придворних чинів, призначених царем: міністр двору; особистий секретар; охоронець царських скарбів; спальник; управляючий селами

      • центральний апарат управління – керівники окремих відомств: начальник двору; начальник фінансів; охоронець казни; керуючий справами релігійних культів

      • штат перекладачів

  • Право

    • захист інтересів рабовласників

    • земля належить державі, розпоряджається цар

      • землевласники виконують повинності для царя

    • є земля храмів

    • найнебезпечніші злочини: (кара – смерть)

      • змова проти життя царя

      • повстання проти царської влади

      • державна зрада

      • зносини з політичними емігрантами

    • рішення суду - судові виконавці

6. Формування державності у східних слов’ян.

• Венеди – назва слов’ян у писемних джерелах початку ери

  • Територія

    • I ст. н.е.: Східна і Центральна Європа: між Дніпром і Одером

• Анти – східні слов’яни

  • Територія: між Дністром і Дніпром та східніше Дніпра

  • види діяльності

    • орне землеробство

    • осіле скотарство

    • ремесла, що відділилися від с/г

    • видобування та обробка заліза

    • ткацтво

    • торгівля (прискорила диференціацію суспільства)

      • внутрішня (пов’язана з розвитком ремесла)

      • зовнішня – з Римом

  • суспільний лад

    • зародження класового суспільства

      • перша половина I тис. н.е.

      • період розпаду первіснообщинного ладу

      • розпад старих родових общин

      • розвиток рабовласництва

      • об’єднання слов’янських племен в союзи (інтенсивно в V ст.)

        • 14 союзів з великими територіями (декілька сучасних областей кожний)

    • Військова демократія

      • сильна військова організація

      • органи управління

        • народні збори

        • рада старійшин

        • рекси (вожді) - на чолі союзів

          • оточення з близьких і довірених дружинників

          • забирав більшу частину військової здобичі

          • народні збори ставали зборами воїнів, яким нав’язував свою волю

          • спираючись на дружину міг нехтувати звичаями

      • Дружина (громадський інститут) – постійна організація професійних воїнів

        • виникло в VI-VII ст.

        • стояла поза і над общиною

    • Князівство

      • органи суспільного врядування перетворилися на державні органи

      • військова демократія перетворилася в військово-ієрархічне управління – князівство

      • органи управління

        • князь (військовий ватажок союзу племен)

        • радники і намісники (близьке оточення князя)

        • Дружина – військова організація

          • придушення опору

          • війни

      • Економічний розвиток

        • розвиток промисла і ремесла

        • розвиток ремісництва - передумова виникнення і зростання міст наприкінці VI-VIIIст.

        • товарне виробництво – результат відокремлення ремісництва від землеробства

      • сільська територіальна община

        • суттєва риса суспільного ладу VII-VIIIст.

        • союз індивідуальних господарств

          • у власності: житло, знаряддя і продукти праці

Регулярний товарний обмін  постійні надлишки  економічний прогрес  суспільний розвиток  майнова та соціальна нерівністьформування соціальної верхівки

• Соціальна верхівка

  • поступово присвоїла право збирати частину продуктів на загальні потреби общини і розпоряджатися ними.

  • згодом це й звичай перетворився на данину – початкова форма феодальної експлуатації

7. Утворення держави Київська Русь.

• Етапи розвитку (3 основних)

  • Ранньофеодальна держава (IX-X)

    • «Русь», союз князівств

      • Об’єднання племен (VIII)

        • Куяба з центром в Києві

          • південна група племен на чолі з полянами

        • Славія з центром в Новгороді

          • північна група племен

        • Артанія з центром в Тмутаракань

    • «Руська земля»

      • на рубежі VII-IX ст.: об’єдналося ще більше союзів племен

      • об’єднання південної частини східних слов’ян навколо Києва

      • поряд з утворенням держави «Руська земля» йшло об’єднання північної частини східних слов’ян навколо Новгорода

    • Київська Русь кінець IX ст. 882р.

      • об’єднання 2-х політичних центрів: Київ, Новгород

      • Олег – перший князь (з Новгорода) – убив Аскольда і захопив Київ, зробивши столицею

      • розширення території

        • Олег (882-912): древляни, сіверяни, радимичі

          • радимичі з ліквідацією залежності від хазар

        • Ігор (912-945): уличі, тиверці, древляни (знову, бо відокремились після смерті Олега)

        • Святослав (965-972) і Володимир (978-1015) – походи у землі в’ятичів

        • X ст: від південних берегів Ладозького й Онезького озер до середньої течії Дніпра, на заході – до Карпат, Пруту й пониззя Дунаю

  • Розквіт (X-XI)

  • Феодальна роздробленість (XII)

8. Державний лад Київської Русі (іх – хіі ст.).

• Держава - формувалася як ранньофеодальна монархія

  • відносно єдина

  • побудована на принципі сюзеренітету-васалітету

  • великий київський князь - очолював державу

    • діяльність спрямовувалась радою верхівки феодалів, а пізніше – феодальними з’їздами

    • функції: спочатку

      • організація дружини й військових ополчень, командування ними

      • відання київськими землями (територія полян)

      • X ст. – зміни

        • став військовим вождем, організатором і командувачем військ

        • захист зовнішніх кордонів (починаючи з Володимира): будівництво укріплень; організація сторожової служби

        • встановлення зовнішніх зв’язків

      • XI-XII: законодавча функція

      • поява християнства: релігійна функція; всіляке поширення, утвердження панівного становища церкви

  • князівська рада - без чіткої структури

    • склад (думці): феодали (бояри), духовна знать, верхівка міст (інколи), керівники союзників (у воєнний час)

    • функції: питання війни і миру; порядок зайняття столів; питання законодавства.

  • місцеві князі: васали київського князя; сплачували данину; союзники у зовнішніх акціях Русі

• Системи управління

  • Десяткова система управління – на завойованих землях

    • в головних центрах завойованого племені залишався загін – тисяча дружинників(тисяцький)  сотні (соцький)  десятки (десяцькі), які поступово набули функцій:

      • адміністративні: порядок у місті; придушення опору; допомога збирачам данини

      • торговельно-поліцейські; судово-адміністративні (з розвитком великокнязівської юрисдикції)

  • Двірсько-вотчинна система управління

    • виросло з десяткової системи з розвитком феодалізму

    • не існувало різниці між органами державного управління і управління особистим справами князя

    • з дозволу князя могли виконувати державні функції

      • воєвода - керівник збройних сил

      • тіун конюший – забезпечення війська кіньми

      • дворецький-огнищанин - управління двором, важливі державні доручення

      • стольник – постачання продовольства

  • Система «кормління»

    • допомога київському князю в управлінні

      • посадники

        • призначалися у важливі центри держави

        • повноправні представники влади на місцях

        • судили, збирали данину й мита

        • керували військом міста

        • управляли і прилеглою сільською територією

      • волостелі (управитель сільської волості)

      • тіуни – найближчі помічники посадника і волостеля

    • утримувалися («кормилися») з податків і поборів

  • Феодальні з’їзди (снеми) – вищий феодальний орган

    • викликано послабленням влади Києва і посиленням влади феодалів-землевласників

    • збиралися: князі, їх союзники («брати»), васали («сини»), бояри, церковна знать (інколи)

    • функції: нове законодавство; війна і мир; охорона торгівельних шляхів; розподіл ленів

    • задача: розв’язання ключових проблем суспільної організації, державного ладу, зовнішньої і внутрішньої політики

  • Віче

    • продовжували функціонувати

    • перетворились в збори городян - вільні жителі міста

    • вирішальна роль – феодальна верхівка

  • Вервь – сільська територіальна община

    • складалась з декількох нас. пунктів, що стояли поруч

    • колективний власник неподільних земель

    • реалізація норм звичаєвого права

    • захист своїх членів і власності в конфліктах з державним апаратом, феодалами, сусідніми общинами

    • між собою пов’язані круговою порукою

    • мали зобов’язання перед князівською адміністрацією

      • адміністративні, поліцейські

  • Дружина – ядро війська

    • молодші дружинники: постійно перебували при дворі; виходили охоронці князя; призначалися нижчі посадові особи

    • старша дружина: виходили найважливіші представники князівської адміністрації

    • верхівка: з часом стали називатися боярами, які створювали свої дружини

9. Церковні статути великих київських князів Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого.

• Церковні статути

  • передмова

    • запровадження християнства – вплив на розвиток права

    • православна церква почала використовувати норми канонічного права (передусім Візантійського)

    • це пам’ятки давньоруського церковного права

  • статути князя Володимира «Про десятини і церковних людей»

    • договір між князівською владою та церквою (митрополитом, єпископом)

    • визначав становище церковної організації в державі

  • статути князя Ярослава Мудрого «Про церковні суди»

    • наступна сходинка в письмовому оформлені церковного права

    • в ньому йдеться про

      • укладення та реєстрація шлюбу

      • взаємні стосунки в сім’ї

      • відносини церковних служителів із зовнішнім світом

  • визначали становище церкви

  • закріплювали привілеї служителів

  • фіксували позиції церкви як феодала щодо безпосередніх виробників, за рахунок яких існувала

10. Правове становище феодалів в Київській Русі ( іх – хіі ст.).

Феодальна земельна власність – економічна основа панування класу феодалів

• Полюддя – об’їзд князями підвладних земель для збору данини (податі)

  • первісна форма реалізації феодальної земельної власності

  • це займало половину року

  • інша половина року: військово-торгівельні експедиції з доставкою результатів полюддя: Болгарія, Візантія, Каспій

  • X ст.: древляни стратили Ігоря за хижі побори понад тарифіковану данину

• Податкова реформа Русі

  • 947р., княгиня Ольга

  • корінні зміни в системі данницьких відносин, сформованих століттями

    • Визначені повинності – «уроки» й «устави» (судові мита й побори)

    • встановлюються погости – опорні пункти полюддя

    • встановлено чіткі кількість, час і місце збирання данини  впевненість селянина в наступному дні  умова зростання виробництва й розвитку держави

  • переломний момент історії Київської Русі

    • київський князь стає:

      • верховний власник землі

      • вище джерело влади

  • формується панівний клас феодалів (київські князі, місцеві князі, бояри) (X ст)

  • Князівський домен

    • маєток – власність князя-феодала

    • землеволодіння та всілякі служителі охоронялись правом Київської Русі в особливому порядку

  • Великокнязівський домен – князівський домен великого князя – Київ

    • мешкав адміністративний персонал, дружина, челядь

  • Боярське землеволодіння

    • з’являється поряд з князівськими володіннями

    • збільшувались за рахунок князівських пожертвувань та захопленням вільних земель і земель общинників

  • Церква

    • з введенням християнства стає великим феодалом

    • формування духовенства

      • верхівка

        • митрополит

        • єпископи та ігумени монастирів

      • ділилося на чорне і біле

  • Система васальних відносин феодалів

    • ієрархічна структура феодального землеволодіння (сюзеренітет – васалітет)

  • Право власності на землю тільки у феодалів

  • Феодали данину не платили

11. Правове становище селян і міського населення в Київській Русі.

• Вільні общинники (люди)

  • основна маса сільського й міського населення

  • платили данину

    • спочатку з «диму» (дому)

    • розмір данини залежав від кількості і якості землі, що була у селянина

  • зменшення частки вільних общинників – перехід під покровительство могутніх феодалів

    • економічні чинники: стихії, неврожаї

    • політичні чинники: захоплення общинної землі феодалами

• Смерди

  • проміжна позиція між нижчим розрядом вільних князівських міністеріалів і «людьми» селянської общини

  • особисто вільні

  • мав право переходу до сильного патрона

  • отримував від князя землю («село») за умови служіння князю

  • в разі смерті якщо не було синів – земля поверталася князю

  • данина – сплата за право самостійного володіння господарством

  • мав можливість стати міністеріалом – завоювати довіру князя

  • смерд-боржник ставав феодально-залежним закупом

• Закупи

  • люди, які потрапили в боргову кабалу й зобов’язані своєю працею в господарстві позикодавця повернути одержану «купу» (позику)

  • закуп, який отримав позику – наймит

    • обов’язок – відбувати барщину

  • отримував від феодала землю, знаряддя, робочу худобу

  • міг мати своє господарство, коня

  • обмежений у праві залишити пана, за втечу – холоп

  • Пан не мав права продати закупа в холопи, за таке пан платив штраф, а закуп здобував волю

  • міг виступати свідком та звертатись до суду зі скаргою на пана

• Ізгої

  • люди, позбавлені свого попереднього стану

    • вільні (селяни, що виокремилися з общини)

    • залежні

      • холопи, які викупилися на волю

      • купці, що розорилися

      • поповичі неосвічені

      • князі-сироти, позбавлені спадщини

• Челядь

  • раб, що перебуває під владою пана

  • джерела

    • полон (основне)

    • продаж збанкрутілого боржника

• Холопи

  • джерела

    • член племені, який потрапив у залежність

    • джерела за «Руською правдою»

      • самопродавання

      • одруження на рабині

    • закуп, який втікав або провинився

  • використовувались

    • в домашньому господарстві феодала (переважно)

    • посаджені на землю ставали феодально залежними селянами

• Міське населення

  • міська аристократія: князі, бояри, вище духовенство, купці

  • міські низи:

    • ремісники, дрібні торговці, рядове духовенство

  • основна маса – вільні

  • частина ремісників залежала від хазяїв (бояри, купці)

  • вільні ремісники і дрібні торговці – платили податок натурою або відробляли на будівництвах та ремонті міських укріплень

  • З вільних ремісників виділялись заможні майстри, які мали підмайстрів та учнів

12. Походження, редакції, списки, значення Руської Правди.

• Руська правда – визначна пам’ятка права, з якої починає існування більшість даних про зміст права

  • дійшло понад 100 списків

    • назви залежно від місцезнаходження

      • Синодальний (бібліотека Синоду)

      • Троїцький (Троїце-Сергієва лавра)

      • Академічний (бібліотека академії Наук)

    • або від осіб, що їх знайшли

      • Карамзінський, Татіщевський

  • усі списки діляться на 3 редакції залежно від їх змісту

    • Коротка правда

      • поділяється на частини

        • Правда Ярослава (статті 1-18) (1010-1030 рр)

        • Правда Ярославичів (статті 19-41) (1054-1073)

        • Покон вірний (ст.42)

        • Урок мостників (ст.43)

      • як єдиний збірник виникла: кінець XI – початок XII

    • Поширена правда

      • збірник розвинутого феодального права

      • одержала значне застосування

      • час не встановлено

      • причина появи: повстання Новгородців у 1207р.

    • Скорочена правда

      • перероблення одного із списків Поширеної Правди

      • зумовлене потребами централізованої держави

      • складена XV ст.

      • позбавлена характеру законодавчої пам’ятки, бо є пізнішою редакцією Поширеної Правди

  • в оригіналах не поділені на пронумеровані статті. Поділ здійснено з науковою метою

13. Об’єкти власності за Руською Правдою.

• Право власності

  • право Київської Русі не мало загального терміну

• Право володіння

  • «Руська правда» розрізняла від права власності

    • визначали порядок відбирання речі, що перебувала у володінні іншої особи

• Охорона приватної власності

  • одне із призначень Руської правди, що приділяла багато уваги закріпленню й захисту феодальної власності на землю

• Об’єкти приватної власності

  • рухоме майно:

    • Правда Ярослава: бойовий кінь, зброя, одяг

  • земля

    • Правда Ярославичів

      • є статті про право приватної власності на землю

    • феодальна земельна власність існувала у виді князівських доменів, боярських і монастирських вотчин

    • джерело придбання:

      • спочатку: позика, освоєння вільних земель працею холопів і феодально залежних селян

      • згодом: пряме захоплення в сусідських общинах («окняження й обоярення землі»)

      • князі роздавали землі своїм дружинникам, тіунам, слугам

• Спадкове право: формувалось і розвивалось з установленням приватної власності

  • спадщина за заповітом і за законом

    • розрізнялись уже в договорі Русі з Візантією 911р.

    • пізніше закріплено в Руській Правді

    • успадковувати могли лише сини

    • батьківський двір без поділу – молодшому

    • доньки – не спадкоємиці, щоб не виносити майно за межі роду

    • відсутність синів

      • успадковували брати

      • з розвитком князівської влади

        • майно смерда переходило князю

        • для бояр і дружинників – до доньок

    • мати-вдова

      • розпоряджається спадщиною до повноліття спадкоємців

      • одержувала частину майна «на прожиття»

        • розпоряджалась на свій розсуд

        • заповідати могла тільки дітям

      • вдруге заміж – призначався опікун з найближчих родичів

14. Зобов’язальне право в Руській Правді.

• Зобов’язання

  • з приводу заподіяння шкоди

    • особа, яка зламала чужий спис або щит, зіпсувала одяг, повинна відшкодувати вартість речі

    • закуп, який занапастив коня господаря або не замкнув його у дворі, внаслідок чого коня вкрадено, повинен сплатити вартість коня

  • за договорами

    • згадується в Руській Правді

    • невиконання стороною деяких зобов’язань могло тягти не тільки майнові стягнення, а й дати потерпілій стороні право на особу, тобто продаж у холопи

    • Договори укладались на торзі усно і в присутності свідків або митника.

    • Письмові договори в Руській Правді не згадується

    • договір купівлі-продажу

      • про цей вид свідчать русько-візантійські договори

    • договір позики

      • охоплював кредитні операції з грішми, продуктами, речами

      • укладався публічно при послухах

        • виняток для позик не більше 3 грн.

          • для стягнення при відмові боржника кредитору достатньо було скласти присягу

      • відсотки

        • боржник платив 50% на рік

        • Володимир Мономах обмежив стягнення 2-ма роками (100% від суми), після чого поверненню підлягала тільки сума боргу (після повстання 1113р)

        • якщо кредитор одержав відсотки за 3 роки (150%) – втрачав право на повернення боргу

    • договір позики між купцями

      • відомо в Руській правді

      • кредит надавався для збільшення торгового обороту

      • засновувалась на довір’ї і не вимагала послухів

    • договір особистого найму

      • тягнув за собою право наймача на особу наймита

      • призводило до холопства, якщо інше не було спеціально обумовлено.

• Банкрутство купців (за пам’ятками права)

  • без вини, внаслідок стихійного лиха, аварії судна, пожежі або розбійницького нападу

    • надавалась відстрочка по сплаті боргу

  • купець пропив або програв чужий товар

    • на розсуд кредитора

      • чекати повернення боргу (відстрочка)

      • продати боржника в рабство

  • злісне банкрутство

    • неплатоспроможний брав позику у гостя з іншого міста або чужоземця і не повертав

      • продавався в рабство

15. Злочини і покарання за Руською Правдою.

• Джерела, в яких згадуються

  • русько-візантійські договори

  • Руська правда – основні відомості

    • злочин – це «образа» - будь-яке правопорушення проти суспільного ладу, що виявилось насамперед у нанесенні потерпілому фізичної, матеріальної або моральної шкоди

  • чітко не відрізнялось кримінальне порушення від цивільно-правового

• Об’єкти злочинного діяння: влада князя; особистість (передусім феодала); майно; звичаї

• Стадії злочину (відомі): замах на злочин; закінчений злочин

• Суб’єкти злочину: НЕ холоп чи челядь

  • це власність хазяїна, який ніс матеріальну відповідальність за їх вчинки

  • але при цьому їх могли катували та страчували

• Злочини проти церкви

  • церква мала привілейоване становище

    • охорона її служителів і майна від злочинних посягань

  • Руська правда не згадує про такі злочини

  • Церковний статут Володимира: церковна татьба (крадіжка); приведення в церкву тварин і птахів; чарівництво

• Злочини проти особи

  • вбивство – особливо небезпечний злочин

    • Руська Правда

      • Коротка Правда: статті 1,19-27

      • Поширена Правда: статті 1-8,11-18

  • Заподіяння людині каліцтва, ран чи побоїв

    • в Руській правді

    • удар палкою, жердиною, тильною стороною або піхвами меча – особливо образливе – великий штраф

• Майнові злочини

  • Захисту майна, особливо феодалів, - багато уваги

  • сурове покарання за злочин проти права феодальної власності

  • Руська правда знає: розбій; крадіжка (татьба, таємне викрадення чужого майна). передбачалися штрафи за крадіжку коней, зброї, одягу

• Злочини проти сім’ї та моральності

  • йдеться в церковних статутах Володимира і Ярослава

  • «умикання» (викрадення) та «пошибання» (зґвалтування) боярських дружин і доньок

  • зґвалтування дівиці групою осіб

  • розпуста (самовільне розлучення з дружиною)

  • народження незаміжньою донькою позашлюбної дитини

  • укладення шлюбу між близькими родичами

  • приведення в дім нової дружини без розлучення з колишньою

  • співжиття з черницею, кума з кумою, брата з сестрою, свекра з невісткою

  • співжиття між близькими родичами

• Види покарання

  • мета: відшкодування збитків потерпілому та його родичам, поповнення державної казни

  • право проголошувало класовий характер покарань

  • Посягання на життя, честь і майно феодалів каралося суворіше

  • переважний вид покарання (Руська правда): грошове стягнення з майна злочинця з 2-х частин:

    • 1) на користь князя;

    • 2) компенсація потерпілому

  • грошові покарання

    • віра (40 грн.) – на користь князя

      • 1х – за вбивство вільної людини

      • 2х – за вбивство огнищанина або князівських мужів

    • головництво = віра: 1х – родичам убитого

    • дика віра – спільний штраф членів верві за вбивство, вчинене на їх на території, коли вбивця був невідомий або верв не хотіла його видавати

  • вища міра – потік і розграбування

    • призначався за 3 види злочинів

      • убивство в розбої; конкрадство; підпал будинку чи гумна

    • розграбування – конфіскація

    • потік – вигнання всієї сім’ї з общини – майже смерть

  • смертна кара, тілесні й калічницькі покарання

    • не були притаманні системам руського права

    • виникли в практиці церковних судів

16. Судочинство за Руською Правдою.

• обвинувально-змагальний процес

  • панував у Київській Русі

  • характеризується активною участю сторін

  • виконував функції посередника через недостатню розвиненість державного механізму

  • сторони: позивач і відповідач

  • судочинство ініціювалось позивачем

• 3 стадії розшуку злочинця (за Руською правдою)

  • Заклич

    • викрадення або зникнення холопа, коня, зброї чи одягу

    • потерпілий оголошував про це на торжиці

    • в кого протягом 3-х днів річ знаходили – той відповідач

    • відповідач повинен повернути річ і сплатити штраф

  • Звід

    • процедура розшуку особи (кінцевий татя), що незаконно привласнила чужу річ, і повернення її власнику

    • здійснювався в разі:

      • річ знаходилася до «закличу» (протягом 3-х днів)

      • або була знайдена в чужому місті чи миру

      • особа, в якої знайшли, заперечувала недобросовісність придбання речі

      • порядок:

        • 1) власник не повертав річ, а звертався до володільця з вимогою вказати, де той її взяв

        • 2) володілець з позивачем йшли до тієї особи, в якої придбано – і та особа ставала відповідачем

        • повторюємо 1) та 2) поки хтось не може пояснити

        • якщо злодія треба шукати за межами міста, володілець вів звід до 3-ї особи, яка сплачувала вартість речі, а сама отримувала право продовжити звід

  • Гоніння сліду

    • гонитва за злодієм по залишених ним слідах.

    • якщо сліди губилися – розшук припинявся

    • якщо сліди вели до якогось нас. пункту – то його жителі повинні були відвести підозру в крадіжці і взяти участь у розшуку злочинця. Інакше – колективна відповідальність

• Види судових доказів

  • особисте зізнання – безспірний доказ

  • свідчення «послухів і видоків»

    • Руська правда

    • видоки – свідки факту

    • послухи – свідки доброї слави сторони судового процесу

      • тільки вільні люди

      • в окремих випадках тільки боярські тіуни або закупи

  • речові докази

  • суди божі

    • судові присяги («рота»)

      • 2 види (Руська правда)

        • для позивача і для відповідача

    • різні випробування («ордалії»)

      • випробування залізом

      • випробування водою

        • зв’язані руки і ноги підозрюваного

        • опускали в озеро

        • якщо тонув – витягували - не винуватий

        • якщо спливав – винуватий

    • судовий поєдинок

      • вирішувалася доля спірної справи залежно від переможця в єдиноборстві (в т.ч. зі зброєю)

• Рішення суду – усне

• Виконання рішення суду:

  • судові агенти князя допомагали стороні, що перемогла

  • одержували особливе мито

17. Державний лад Русі в період феодальної роздробленості (хіі – xіv ст.).

• Державний устрій

  • комплекс напівсамостійних державних утворень

• Форма правління

  • Київський престол – об’єкт колективного сюзеренітету найсильніших князів, династійною спадщиною Рюриковичів

  • державою правив не князь, а ввесь князівський рід

• Принципи управління державою

  • київський князь

    • колишньої влади вже не мав

    • за традицією вважався «старійшим» серед князів

  • Кожне князівство мало

    • старший князь

    • васали – менші князі, які володіли центрами дрібніших князівств або князівських волостей

    • функції князя

      • питання оборони земель від зовнішнього вторгнення (згадують літописи)

      • дипломатична діяльність задля гарантій безпеки землі в умовах загроз від кочівників

      • організація торгівельних шляхів

      • судили своїх бояр і дружинників

    • скликав думу

    • для виконання функцій

      • спирався на численний адміністративний апарат центрального управління князівств і земель Русі

      • призначав посадників, тисяцьких, воєвод для управління окремими територіями (бояри та дружинники), які з підпорядкованими чиновниками допомагали представникам князівської адміністрації здійснювати адміністративні й судові функції на місцях

    • характерна риса управління «система кормління»

  • порядок захоплення «столів» (стати князем)

    • набув великого значення

      • бо під час міжусобних війн князі часто втрачали «столи»

    • «вокнязіння» здійснювалося

      • за рішенням з’їзду князів

        • частіше 2-х, 3-х найвпливовіших

        • ще частіше: за згодою (іноді письмовою) з князем-сюзереном

      • за заповітом внаслідок «добровільної» відмови від престолу попередника

      • обмін «столами»

      • запрошення правлячої верхівки

  • окремі князівства заснували свої династії

    • сприяло зміцненню панівного класу феодалів

  • між боярством і князями розгорнулась боротьба

    • впливало на форму правління окремого князівства

• Князівські з’їзди

  • порядок скликання

    • не регламентувався жодним юридичним документом

    • засновувався на звичаї

    • відображав розстановку сил на момент скликання

  • скликались для обговорення важливих питань, в т.ч. відведення зовнішньої небезпеки

• Дума

  • особлива рада, що скликалась князем

    • представники старшої дружини – бояри

    • духовні феодали: єпископ, ігумени

  • великий вплив на політику князя

18. Право південно-західних земель Русі в період феодальної роздробленості (джерела, основні риси.)

• Система феодального права

  • діяла у XII – першій половині XIII ст. в князівствах і землях Русі

  • сформована ще в ранньофеодальний період

  • закріплена в Руській правді

  • Норми права активно сприяли захисту і зміцненню феодального правопорядку

  • Норми Руської правди знайшли своє відображення в пам’ятках права князівств Галицько-Волинського та Великого Литовського і стали джерелом для Судебника 1497р.

  • в той же час в результаті створення нових суспільно-економічних відносин відбувалися зміни в праві, створювались нові редакції Руської правди, але загальні принципи, інститути й форми ранньофеодального права зберігалися у всіх землях Русі

  • Поряд із застосуванням збірників права часів Київської русі створювалися нові. Вчені допускають існування:

    • збірники постанов галицько-волинських князів

    • збірники церковних повчань про правосуддя

  • У всіх князівствах Київської Русі діяли норми церковних статутів князів Володимира і Святослава, які зазнали переробки

  • Були запозичені норми церковного права з Візантії, що було відображено в збірниках права:

    • «Кормчі»

      • застосовувалися церковними судами наприкінці XIIст

    • «Номоканон»

    • «Мірила праведних»

      • використовувались при вирішенні судових справ

      • містили виписки з візантійських правових актів, з церковних статутів, норм Руської правди

  • Пам’ятки права, які дійшли до нас

    • грамота князя Івана Ростиславовича (Берладника) – середина XIIст

      • регламентувала правове становище деяких іноземних купців при приїзді їх у землі Руські

    • «Рукописання» (заповіт) князя Володимира Васильовича (близько 1287р)

      • свідчать про існування спадкового права

      • містять інформацію про керування містами і селами

    • грамота володимиро-волинського князя Мстислава Даниловича (1289р.)

      • описані розміри й форми феодальних повинностей з міського населення на користь державної влади

    • документи юридичного характеру (складені XIVст), грамоти, договори, міжнародно-правові договори, які містять відомості про інститути права власності й зобов’язального права

  • Магдебурзьке право:

    • вводиться з 30-х років XIV ст. – здійснення самоврядування

    • 1356р. – Львів

    • однак самоврядування було обмеженим

19. Галицько-Волинське князівство.

20. Державний лад у Галицько-Волинському князівстві.

• Історія:

  • створене в 1199р Романом Мстиславичем

  • існувало до 1340р.

• Державний лад

  • великий князь

    • глава всього князівства

    • приймав закони

    • поточне управління всім доменом

  • князі

    • судові повноваження

    • очолювали військову організацію

    • право збирати податки

    • карбування монет

    • розпорядження скарбницею

    • визначення розміру й порядку стягнення митних зборів

    • за згодою великого князя

      • признали єпископів, які після цього освячувалися в сан київським митрополитом

    • для авторитету поширювали атрибути: корона, герб, знамено, печатка

  • спільне правління 2-х князів

    • 1245р.: форма правління дуумвірат

      • Данило – Галичина

      • Василько під владою Володимира – Волинь

    • зосередити всю владу великим князям заважало боярство, особливо галицьке

    • князь залежав від боярства і допустив його до управління

  • боярська рада

    • постійний державний інститут

      • знатні й великі бояри-землевласники, які займали важливі посади в державному апараті

      • галицький єпископ

      • суддя князівського двору

      • деякі воєводи й намісники

    • скликались боярами; іноді князем, якщо бояри не проти

    • очолювалась найвпливовішими боярами, які обмежували діяльність князя

  • система управління «двірсько-вотчинна»

    • виросло з десяткової системи з розвитком феодалізму

    • не існувало різниці між органами державного управління і управління особистим справами князя

    • з дозволу князя могли виконувати державні функції

      • двірський – центральна фігура:управління двором, важливі державні доручення, судові функції, охорона князя в період воєн, супроводження князя під час виїздів за межі князівства

      • печатник – охоронець князівської печатки, складав тексти грамот, засвідчував князівські документи

      • стольник – своєчасне надходження доходів із земельних володінь

    • розгалужена система місцевого управління

      • кругом управлінці поєднували адміністративну, військову й судову владу

      • місто: тисяцький та посадник – призначені князем.

      • округи-воєводства: воєвода

      • волості: волостелі

      • сільські общини: старости (суд у незначних справах)

21. Правове становище феодалів і духовенства, селянства і міського населення на українських землях в складі Речі Посполитої.

• Правове становище феодалів та духовенства

  • магнати – вищий феодальний стан

    • кінець XIV - перша половина XVI ст.: основна частина землі зосереджена в руках невеликої групи феодалів. Найбагатші серед них - князі Острозькі

    • маючи величезний економічний потенціал ці землевласники оформились у вищий феодальний стан та здобули широкі політичні права та привілеї

      • під юрисдикцією виключно великого князя Литовського або короля Польського

      • своє військо, яке виводили під своїми корогвами

      • мали почесне звання «князі й пани хоругові»

      • мали велике політичне значення

        • входили до складу ради великого князя «Пан-Рада» де переважали литовські магнати

        • Великий князь видавав закони лише за згодою Пан-Ради

      • отримали імунітет від суду місцевої адміністрації

      • III Литовський статут 1588р. надав право судити залежних від них дрібних та середніх феодалів

    • Після Люблінської Унії

      • право входити до Сейму Польщі

      • участь у виборах короля

      • обиралися й призначалися на вищі державні посади (воєвода, староста)

      • право будувати міста і замки

  • шляхта – середні й дрібні землевласники

    • становище української шляхти неоднакове і постійно змінювалося

    • галицька шляхта мала менші привілеї ніж польська

    • привілей короля Владислава, 1434р: галицька шляхта звільнена від податків, юридично зрівняна з поляками

    • XVIст – шляхта перетворюється на лицарський стан

      • шляхетство передається в спадщину

      • лише Сейм має право дарувати шляхетство

      • позбавлення шляхетства - за рішенням суду або при переїзді шляхтича до міста для зайняття ремісництвом чи торгівлею

    • 50-60р.XVIст: Сейм зрівняв у правах шляхту й магнатів

    • Віденський привілей 1565р: шляхетські повітові сеймики - представницький орган шляхти які обирали:

      • повітові органи управління

      • земські суди

      • послів (делегатів) на вальний загальний сейм

    • Люблінська унія 1569р – поширені станові права і привілеї польської шляхти

    • отже, реформи 60-х р.XVIст зумовили зростання політичної ролі шляхти, сприяли встановленню режиму «шляхетської демократії». З українських феодалів шляхетські права і привілеї отримала лише верхівка

  • духовенство - священики та їх родини

    • підлягали суду Єпископа

    • були численними: в кожному селі була церква, яку засновували шляхта, міщанство, самі селяни

    • священик мав лан землі, одержував продукти як оброк від парафіян

    • Духовний сан – спадковий: передавався сину, при відсутності - близьким родичам

    • Люблінська унія 1569р – поширені станові права і привілеї польської шляхти

• Правове становище селянства і міського населення

  • Селянство:

    • 2 категорії за правовим становищем

      • ті, хто мешкав на королівських землях

      • ті, хто мешкав на землях феодалів

    • 3 групи за ступенем залежності від феодалів

      • вільні селяни, право безумовного виходу від феодала після виконання своїх зобов’язань

      • залежні селяни, право виходу за певних умов:

        • у відповідний час

        • після виплати викупу

        • надання замісника – селянина тієї ж залежності

      • покріпачені селяни, без права виходу від феодала

    • несли весь тягар гніту:

    • Податки: загальнодержавні натуральні і грошові на користь держави, окремих феодалів; церковної десятини, щорічної сербщини (сплата срібною монетою)

    • повинності на користь держави: будували і ремонтували замки і двори польського короля й великого князя, споруджували мости, зводили греблі, прокладали шляхи

    • податки державі були фіксовані

    • податки феодалам:

      • селяни-данники (залежні, ще не втратили право виходу): сплачували натуральні й грошові податки. З XV ст. – тільки грошима

      • тяглові і роботні селяни (закріпачені): повинності у формі панщини

      • слуги: найзаможніші селяни, що залучалися до війська (на цей час звільнялись від усих селянських податків)

    • фільваркова система с/г (та відробіткова рента), XVст::

      • землі феодала оброблялися залежними селянами

        • «толока», зі своїм знаряддям

        • стирало відмінності між різними категоріями залежних селян

    • Волочна система. 1557р. – прикріпила селян до земельних наділів панів і позбавила їх права власності на землю - кріпацтво

      • великий князь Сигізмунд II Август разом з «Пан-Рада» видав «Устав на волоки» - нові принципи фільваркового господарства

      • землі обмірялися і ділилися на однакові ділянки – волоки.

      • частина волок – під господарський фільварк, решта – між селянськими дворами

      • поділ селян:

        • тяглові: без права розпоряджатися землею і залишати ділянку; панщина 2 дні на тиждень; віддавали частину продуктів пану

        • осадні: грошова рента в 30 грошей на рік з волоки

    • фільваркова система запровадилася на королівських землях, а з останньої чверті XVI ст – і на магнтаських

    • процес покріпачення поглибився в XVIIст.

      • Селяни не мали права виступати як свідки в судових справах між шляхтичами

      • феодал міг селян: продавати, дарувати, заставляти, передавати, судити, карати

  • міське населення

    • 3 категорії за майновим станом

      • 1)найзаможніші купецько-лихварські й ремісничі верхівки, заможні магістратські урядники – міський патриціат

      • 2)повноправні міщани: особи, що займались різними промислами; майстри-хазяї майстерень, бюргертсво (поспільство)

      • 3)міські низи: дрібні торговці, незаможні ремісники, підмайстри, учні, слуги, наймити, «партачі»

    • Цехи: професійні корпорації

      • регулювалось внутрішнє життя

      • обирались старші – цехмайстер.

        • керували, розпоряджались майном цеху

        • мали судові повноваження: судили членів цеху за дрібні злочини, здійснювали третейський суд

      • найбільше покарання – виключення з цеху, а це – заборона займатись професією

    • Партачі - позацехові ремісники – ті, хто не міг ввійти в цехи з національно-релігійних міркувань, бракувало коштів, вихідці з села

    • Правове становище залежало від категорії міста

      • приватновласницькі міста

        • відбували повинності на користь власника

        • не мали права залишити місто чи переходити в інший стан (без дозволу)

      • великокнязівські і королівські міста:

        • загальнодержавні повинності

        • повинності, встановлені старостами й управителями: будівництво, ремонт замкових споруд тощо

      • міщани міст були юридично незалежні, але сплачували грошові податки на утримання міської адміністрації і королівських військ

22. Державний лад на українських землях в складі Речі Посполитої.

• За Люблінською унією 1569р. укр. землі зазнали значних змін:

  • ліквідація удільних князівств

  • новий територіальний поділ, нові адміністративні органи

• Адміністративний поділ

  • воєводства

    • поділялись на повіти з центрами в містах

    • низова ланка – волость

    • 6 українських воєводств

    • воєвода, призначений королем на чолі воєводства

    • староства: старости й коменданти фортець

    • на чолі повітів стояли старости, управляли від імені королівської влади

• Органи влади:

  • Центральні:

    • до 1569р: Польський король та польський Сейм, великий князь литовський і литовський сейм,

    • з 1569р.

      • король Речі Посполитої

      • великий вальний (загальний) Сейм

        • склад: магнати, верхівка католицької і православної церкви

        • вища законодавча, виконавча, військова й судова влада

        • кожна особа мала право вето

  • Місцеві:

    • місцеве панство мало адміністративне, поліцейське, фінансове, судове й військове управління

    • воєводські й повітові сеймики

      • з другої половини XVIст – особливе положення

      • входили місцеві феодали

      • приймали обов’язкові для воєводства або повіту рішення з питань управління

      • обмежували права воєводських і повітових королівських старост

      • направляли представників на сейм Речі Посполитої

    • міське управління

      • королівські міста:король призначав воєвод і старост

      • приватновласницькі міста:

        • управління під владою магната або церкви, яке призначало міську адміністрацію або дозволяли містянам за вказівкою формувати одно-дво-палатні ратуші

    • міста з магдебурьзким правом

      • виборні міські органи управління – магістрати

      • обиралися щорічно багатою верхівкою міського суспільства у складі 2-х колегій:

        • рада

          • на чолі – бургомістр

          • функції адміністративного й господарського управління

          • судова інстанція по складних цивільних справах

        • лава

          • на чолі – війт

          • основний судовий орган міста по цивільних та кримінальних справах

      • на чолі магістратів: війти – вибрані магістратом та затверджені королівською адміністрацією

      • опікувалися внутрішніми справами міста, здійснювали адміністративні, фінансові, судові й поліцейські функції під контролем влади

23. Джерела права в українських землях в складі Речі Посполитої.

• Джерела права – утворилась строката система правових джерел

  • у кінцевому підсумку правова система сформувалась на підставі синтезу місцевого звичаєвого права й нормативних актів у виді судебників, статутів, сеймових постанов, привілеїв та інших НПА Польського королівства і Великого князівства Литовського

  • розвинуте право Київської русі – первісна база

    • Руська Правда – значний вплив на розвиток правових систем Великого князівства Литовського і Польського Королівства

  • правова система Великого князівства Литовського

    • умови кодифікації були сприятливіші, ніж у Польщі Результатом стала поява:

    • Судебник 1468р (статут Казимира)

      • 1й кодекс кримінального та кримінально-процесуального права

      • підґрунтя: місцеве звичаєве право, судово-адміністр. практика

      • містив змішані старі українські й нові польско-литовські поняття. Багато взято з Руської правди

    • I Литовський статут («старий»)

      • ухвалено вальним сеймом 29.09.1529

      • юридичне закріплення основних засад суспільного й державного ладу, що склалися у Литві й укр. землях

      • складався з 13 розділів і 264 артикулів

      • містив норми кримінального та інших галузей права

    • II литовський статут

      • для розробки - створено комісію з 10 осіб

      • затверджено сеймом 1554р., набув чинності з 1566р.

      • закріплював соціально-економічні й політичні зміни, що відбулися у Великому князівстві Литовському в 1530-1565р., визначав становище великого князя, захищав привілеї великих феодалів, фіксував права й вільності шляхти

      • містив 14 розділів, 367 артикулів

      • містив норми права: державне, цивільне, військове, земельне, сімейне, кримінальне, кримінально-процесуальне

      • продовжував діяти на землях, приєднаних до Польщі після Люблінської унії 1569р.

    • III литовський статут

      • створено литовським підканцлером Лев Сапега за дорученням польського короля Стефана Баторія

      • затверджений привілеєм Сигізмунда III в 1588р.

      • визначалися права і привілеї шляхти

      • регламентувався порядок судочинства

      • оформлено закріпачення основної частини селянства

      • поширювалося на укр. землі та на Корону

      • 14 розділів, 488 артикулів

  • Магдебурзьке право

  • Канонічне церковне право

    • правові джерела православної церкви: «Номоканон» (збірник церковного права) і церковні устави князів Володимира і Ярослава («Сувій Ярослава»)

    • католицька кодифікація канонічного права – «Звід канонічного права» 1532р

    • привілеї польських королів Сигізмунда I (1511) і Стефана Баторія (1588)

  • Козацьке право - база звичаєвого права закладалась в XV-XVII ст.

    • набуло популярності в селян, які тікали від хазяїв і властей

    • норми права закріплювали військово-адміністративну організацію, правила воєнних дій, роботу судових органів, порядок землекористування й укладення окремих договорів, види злочинів і покарань.

    • право визнавалось польським урядом

• Види права

  • Право власності

    • головна увага – регулювання феодальної земельної власності

    • способи придбання власності на землю

      • одержані в спадщину родові володіння (отчини)

      • вислужені (держання), одержані в користування на відповідний час

      • куплені – одержані довічно внаслідок купівлі-продажу

    • шляхетська власність - недоторкана

  • Спадкове право

    • за законом – загальне положення: діти – спадкоємці батьків. могло передаватись дочкам

    • за заповітом: поширювалося на рухоме майно, куплену нерухомість, що не входила в родову власність – вотчину чи материнське майно

    • на підставі звичаю

якщо не знаходилось за законом чи заповітом – майно переходило державі

• Зобов’язальне право

  • договори міни і дарування (на початку, з натуральним господарством)

  • договір купівлі-продажу (рухоме майно, а згодом і нерухоме)

  • угоди укладались в присутності свідків

  • продаж/дарування маєтків, продавець/дарувальник мав скласти запис,скріплений своєю печаткою,з свідками шляхетського походження (3-4) з печатками. Запис вносили до книги замкового суду

• Злочини й покарання: залежно від стану

  • смертна кара різних видів (проста, кваліфікована)

  • тілесні покарання і калічницькі

  • позбавлення волі, виставлення біля ганебного стовпа

  • «виволання»: каральний засіб для шляхти. В разі спіймання – вбивали

• система злочинів і покарань запорізького козацтва

  • за межами польско-литовського законодавства

  • найтяжчі злочини: вбивство товариша, заподіяння побоїв, крадіжка, неповага до начальства,дезертирство, гайдамацтво (крадіжка у мирних жителів), приведення на січ жінок, пияцтво під час походу

  • покарання: прив’язування винних ланцюгами до гармати на майдані (за неповагу до начальства), биття канчуками, калічення.

  • найтяжче покарання: кваліфікована смертна кара: закопування живцем, посадження на кіл, підвішення на гаку

24. Магдебурзьке право в Україні.

• вводиться з 30-х років XIV ст. – здійснення самоврядування

• 1356р. – Львів

• однак самоврядування було обмеженим

• виборні міські органи управління – магістрати

• обиралися щорічно багатою верхівкою міського суспільства у складі 2-х колегій:

  • рада

    • на чолі – бургомістр

    • функції адміністративного й господарського управління

    • судова інстанція по складних цивільних справах

  • лава

    • на чолі – війт

    • основний судовий орган міста по цивільних та кримінальних справах

• на чолі магістратів: війти – вибрані магістратом та затверджені королівською адміністрацією

• опікувалися внутрішніми справами міста, здійснювали адміністративні, фінансові, судові й поліцейські функції під контролем влади

25. Люблінська унія 1569 р.

• Феодальна роздробленість Русі - не могла існувати вічно

  • спробу об’єднати землі зробило Галицько-волинське князівство

  • з середини XIVст. землі відійшли до Польщі, Литви, Молдови

  • Галичина

    • 1349р. - відійшла до Польщі

      • спочатку зберігала автономію

    • 1434 – повністю інкорпорована в Польщу і перетворена на «Руське воєводство»

  • Західна Волинь (частина)

    • 1377р - відійшла до Польщі

  • Північна Буковина

    • відійшли до Угорщини (одночасно з Галичиною)

    • 1359р. – стали залежні від Молдови

    • середина XVIст – разом з Молдовою – під Туреччину

  • Закарпаття

    • XIII ст – забрали угорські феодали за підтримки германських імператорів

    • 1543р. після турецької агресії

      • західна частина – австрійські Гасбурги

      • східна – Трансільванія

  • Інші (основна частина) - потрапили під владу Великого князівства Литовського

    • XIVст – ще приєднані Східна Волинь, Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина

      • отримали сприятливі умови для соціально-економічного та культурного розвитку

  • Зближення Литви та Польщі – погіршення становища руських земель

    • 1385р – виник союз. На сеймі в Любліні литовський князь Ягайло обраний польським королем

    • 1452р. – ліквідоване Волинське князівство – стало звичайною литовською провінцією

    • 1471р. – ліквідоване Київське князівство

      • Волинь, Київщина, Поділля стали воєводствами на чолі з намісниками-воєводами

    • 1569р. Люблінська Унія

      • Польське королівство і Велике князівство Литовське – злилися в єдину державу Річ Посполиту

        • спільні органи влади й управління

        • спільна грошова одиниця

      • це викликало

        • посилення влади польських феодалів над українським населенням

        • українські землі перейшли до короля на правах коронних

        • польська шляхта здобула право володіти маєтками

    • 1596р. церковна унія у Бересті (Брест)