31. Поняття невід’ємних прав людини.

Найбільш важливою частиною Конституції України є статті які стосуються прав людини.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що „Кожна людина має невід 'ємне право на життя”. Це означає , що держава бере на себе певні обов'язки щодо захисту життя людини. Так,

• Кримінальний кодекс України передбачає покарання за навмисне чи необережне позбавлення життя.

• Україна відмовилась від смертної кари як покарання за злочини.

-В Україні визнається заборона примусово повертати біженців, наприклад з країни , в якій іде війна, в державу, в якій буде існувати загроза їх життю.

Стаття 28 Конституції України передбачає, що „Кожен має право на повагу до його гідності” Відповідно до статей 277, 280, 297 Цивільного кодексу України фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист ЇЇ гідності та честі та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення про неї та членів її сім'ї недостовірної інформації.

Цією ж статтею передбачено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне спричиняється сильний біль або страждання державними посадовими особами чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи з їх мовчазної згоди. Це питання є резонансним для України, в якій правозахисники і засоби масової інформації постійно повідомляють про застосування катувань правоохоронними органами.

Поняття нелюдського поводження або покарання та такого, що принижує гідність, сформульовані в рішеннях Європейського Суду з прав людини нелюдське - це таке, що спричинює тяжке страждання, що є невиправданим за певних обставин, а таке, шо принижує гідність означає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху і власної неповноцінності.

Як посягання на гідність особи розглядається й провадження медичних, наукових чи інших дослідів над людиною без її вільної згоди.

Так,наприклад. клінічні випробування лікарських засобів відповідно до ст. 8 Закону України від 4 квітня 1996 р. «Про лікарські засоби „проводяться лише за наявності письмової згоди пацієнта (добровольця) на участь у їх проведенні „.

Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Інститут недоторканності включає фізичну(наприклад, ст. 289 ЦК забороняє фізичне покарання батьками дітей ) і духовну(погрози, переслідування з боку влади або приватних осіб)недоторканність, свободу діяти, розпоряджатися собою, тобто не знаходитися під контролем.

Право на свободу та особисту недоторканність разом з тим не є абсолютним, адже трапляються випадки, коли захист суспільних інтересів потребує його обмеження. Перш за все це стосується сфери кримінального судочинства, Разом з тим і в цій сфері Конституція вперше передбачила , що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.