23. Громадянство України: поняття та ознаки.

Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи та держави, який виражається у взаємних правах та обов'язках. Такий зв'язок виникає із народженням людини і зберігається протягом усього її життя.

Ознаки громадянства:

постійний зв'язок, тобто необмежений у просторі і в часі;

правовий зв'язок - передбачений і гарантований нормативно-правовими актами;

взаємний зв'язок - держава та особа мають взаємні (кореспондуючі) права та обов'язки.

Громадянство є одним із базових факторів у характеристиці правового статусу особи. Відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Термін "громадянство" використовується у країнах з республіканською формою державного правління, а термін "підданство" властивий для монархій, оскільки формально означає особисту підлеглість монарху.

Громадянином України, як і іншої держави, є не будь-яка людина, а тільки та, котра проживає чи проживала на її території, підкоряється державній владі, користується правами та виконує обов'язки, тобто це особа, яка перебуває в особливих зв'язках з Україною.

Громадянство є самостійним конституційним правовим інститутом. Формування інституту громадянства за період незалежності України почалося з Декларації про державний суверенітет, яка містила розділ IV "Про громадянство Української PCP". У цьому розділі Декларації були визначені основні засади інституту громадянства: "Українська PCP має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Підстави набуття і втрати громадянства Української PCP визначаються Законом Української PCP про громадянство. Всім громадянам Української PCP гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української PCP і нормами міжнародного права, визнаними Українською PCP. Українська PCP забезпечує рівність перед законом усіх громадян республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин".

24. Єдність і відмінність понять «людина», «особистість», «громадянин».

У буденній мові поняття «людина», «особистість», «громадянин» уживаються як рівнозначні поняття. У юридичній мові всі ці терміни уживаються в різних значеннях.

Поняття «людина» означає перш за все біологічну характеристику суб'єкта. Людина-це жива істота, що володіє здібністю до праці, мислення і мови. Кожна людина народжується з ознаками приналежності до людського роду і рядом індивідуальних рис, які властиві лише їй І змінюються впродовж всього життя (вік, зовнішність, розум, звички І т. д.). Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі. Кожна людина має право на життя, свободу, безпеку, прагнення на щастя, на опір пригнобленню.

Поняття «особистість» уживається в значенні соціальної характеристики суб'єкта. Особистість-це індивідуально певна сукупність соціально значущих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Так, людина народжується в певній сім'ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і при різних обставинах свого життя спілкується з різними представниками суспільства, в якому живе, вчиться, працює.

Законодавчо встановлені права, свободи і обов'язки особистості складають її правовий статус.

Поняття громадянин уживається по відношенню до людини, що володіє правовим зв'язком з якою-небудь державою (у монархічних державах цьому поняттю відповідає термін «підданий»).

Загальним для понять «особистість» і «громадянин» є те, що вони підносяться до однієї і тієї ж людини, однак поняття «особистість» позначає її місце в суспільстві, а поняття «громадянин» - в державі. «Особистістю», тобто членом суспільства, може бути не лише громадянин конкретної держави, але й іноземець, а також особа без громадянства, Що проживають на території цієї держави. В той же час людина може не проживати на території держави, але бути її громадянином;

Є особистості, які з тих або інших причин не зв'язані в правовому відношенні ні з однією державою; це особи без громадянства - апатриди. Зустрічаються також випадки, коли особа одночасно відноситься до двох, а деколи і більшій кількості держав. Таких осіб називають біпатридами.

Люди, то знаходяться на території України, по своєму правовому статусу належать до однієї з трьох категорій: громадяни України, іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства (апатриди).

Громадянство - це стійкий правовий зв'язок особи з конкретною державою, що породжує їх взаємні права і обов'язки. Так, держава визнає і гарантує права і свободи людини, захищає її за межами держави; у свою чергу, громадянин повинен дотримуватись законів і розпоряджень держави, виконувати встановлені нею обов'язки.

Конституція України, розмежувавши поняття «людина» і «громадянин», виходить при цьому з визнання ідеї «природних», «природжених», «невідчужуваних» прав людини, сутність якої полягає у тому, що права людини належать їй від народження, мають природний характер, а держава може лише регулювати їх здійснення і встановлювати для них гарантії, але не може їх скасувати. Лише у разі введення надзвичайного або військового положення держава може (винятково на тимчасовій основі) обмежувати можливість здійснення деяких прав і свобод. Після закінчення дії цих режимів права і свободи відновлюються в повному обсязі. Відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права невід'ємні права і свободи кожної людини повинні поважатися іншими державами незалежно від наявності у людини громадянства цих держав. Україна, як і будь-яка держава, захищаючи свій суверенітет, виходячи з мети забезпечення гідних умов життя і реальних можливостей, закріплює певні права і свободи і надає гарантії їх здійснення лише своїм громадян м. Так, лише громадяни України можуть бути суб'єктами права власності на землю, володіють правом голосу на виборах і референдумах, можуть бути членами політичних партій, які діють в Україні.

У тексті Конституції це розмежування виявляється у тому, що при визначенні прав людини використовуються терміни: «всі люди», «кожна людина», «кожен», «всі», «ніхто», «працюючі», «кожен працюючий і ін., а при визначенні прав громадян України використовуються терміни «громадяни», «громадяни України», «кожен громадянин», «всі громадяни».