18. Конституція України 1996 року про основні функції і обов’язки Української держави.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших

військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Серед конституційних засад особливе місце належить положенням про права і свободи людини і громадянина, державний суверенітет і територіальну цілісність України.

Конституція України визнає захист свого суверенітету і територіальної цілісності, а також забезпечення економічної та інформаційної безпеки.

Суверенітет, територіальна цілісність України, її еконо­мічна та інформаційна безпека є об’єктами національної безпеки України. Остання визначається цим законом як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Захист суверенітету, територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки є найважливішою функцією держави. Коло суб’єктів, на яких покладається виконання цієї функції: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, органи прокуратури, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Збройні сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Частина 2 ст. 17 Конституції України окреслює завдання щодо забезпечення оборони України, яка ст. 1 Закону України “Про оборону України” визначається як система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-техніч­них, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Виконання цього завдання покладається на Збройні сили України, які відповідно до Конституції України забезпечують оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України складаються з таких видів: Сухопутні війська, Військово-повітряні сили, Війська протиповітряної оборони і Військово-морські сили.

Правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Забезпечення державної безпеки покладається на Службу безпеки України, яка згідно із Законом України від 25.03.92 “Про Службу безпеки України” є державним правоохоронним органом спеціального призначення. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України. Основне призначення Служби безпеки України полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, терито­ріальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборон­ного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань Служби безпеки України Закон України “Про Службу безпеки України” (ст. 2) також відносить: попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Непорушність державних кордонів є свідченням територіальної цілісності, політичної й економічної незалеж­ності, суверенітету та єдності України. Захист державного кордону України є невід’ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та право­охоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться у межах наданих їм повноважень, шляхом застосування комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економіч­них, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохорон­них, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших Заходів.

В Україні, яка стала на шлях розбудови демократичної, соціальної, правової державності, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються най­вищою соціальною цінністю, а права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Визнавши права і свободи людини безумовною цінністю, Конституція України заборонила використання Збройних сил та інших військових формувань для їх обмеження.

Обов’язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Фундаментальним правовим підгрунтям для закріплення цього обов’язку держави є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю, проголошення України соціальною державою, гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.