Хід роботи

1. Досліджуваний пови­нен роздягнутися до пояса і перебувати в стані спокою.

2. За допомогою фонен­доскопа вислухати І тон,який найкраще чути у двох ділянках: для двостулкового клапана — верхівка серця (п'яте міжребер'я по середньоключичній лінії), для тристулкового — в основі мечоподібного відростка груднини.

3. Вислухати II тон, який найкраще чути в двох точках: для кла­панів аорти — друге міжребер'я справа, на 2 см назовні від краю груднини; для клапанів легеневої артерії — друге міжребер'я зліва, на 2 см назовні від краю груднини.

Рекомендації щодо оформлення протоколу: порівняти І і II тон, визначити їх властивості, замалювати схематично точки вислухову­вання І і II тонів.

Методика електрокардіографії

Запис електричної активності серцевого м'яза називається електрокардіограмою (ЕКГ), а методика її реєстрації — електрокардіографією.

ЕКГ — це крива, яка складається із п'яти зубців: PQ R S Т, та п'яти інтервалів: Р-Q , Q R S, S – Т, Q-Т, R - R. ЕКГ має три позитивних зубці (направлені догори) — P, R, Т і два негативних зубці, верхівкі яких направлені донизу — Q, S.

Зубець Р є алгебраїчною сумою ПД, які виникають у передсердях. Комплекс QRSТ — шлуночковий комплекс.

Зубець Q — перший зубець шлуночкового комплексу, що завжди спрямований донизу. Це найбільш непостійний зубець з усіх зубців ЕКГ. Він може бути відсутнім у всіх відведеннях. Амплітуда зубця Q у середньому становить 2 мм.

Зубець R — найвищий, спрямований догори зубець шлуночкового комплексу. Він відображає час поширення збудження по бічних стінках і поверхні обох шлуночків та основі лівого шлуночка. Його амплітуда коливається від 3 до 10 мм.

Зубець S свідчить про те, що збудження охопило всі м'язи шлуночків. Як і зубець Q, він непостійний і спрямований донизу.

За зубцем P визначається інтервал P — Q тривалістю 0,12—0,20 с. За цей час збудження поширюється до

пересердно-шлуночкового вузла і провідної системи шлуночків. Весь процес від початку і до повного збудження шлуночків характеризується інтер­валом QRS і триває в середньому від 0,04 до 0,09 с.

Після закінчення комплексу QRS реєструється ізоелектричний інтервал S—Т, який характеризує зникнення різниці потенціалів на поверхні шлуночків і під час їх повного охоплення збудженням. Тривалість інтервалу S—Т коливається від 0 до 0,15 с і залежить від усього шлуночкового комплексу.

Інтервал Q-Т від початку зубця Q і до кінця зубця Т (електрич­на систола) відповідає часу, протягом якого шлуночки перебувають в електричноактивному стані. Тривалість електричної систоли змі­нюється залежно від ЧСС.

Е КГ характеризує дві основні фізіологічні властивості серця: збудливість і провідність. Показниками стану серця є амплітуда зуб­ців (відстань від ізоелектричної лінії до верхівки зубця) і тривалість інтервалів (від початку одного зубця до початку наступного). За нор­мального положення серця найбільшу амплітуду зубців виявляють на ЕКГ у II відведенні, найменшу — у III .

мета: записати ЕКГ людини, навчитися розпізнавати зубці й ін­тервали між ними.

МАТЕРІАЛИ й ОБЛАДНАННЯ: електрокардіограф, електропровідний гель, кушетка.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: людина.