9

Інструкція № 5

(для студентів)

з фізіології людини

Тема:

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал таблиці, планшети, схеми, муляжі, фонендоскоп. секундомір. електрокардіограф, електропровідний гель, кушетка.

Конкретні цілі:

Знати:

1. Загальну характеристику системи кровообігу, його роль в організмі.

2. Будову серця, його функції.

3. Серцевий м’яз, його будова, функції.

4. Фізіологічні властивості міокарда та їхні особливості.

5. Автоматизм серця.

6. Провідну систему, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця.

7. Механізм скорочення та розслаблення кардіоміцитів.

8. Серцевий цикл, його фазову структуру.

9. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності.

10. ЕКГ та її зубці.

11. Систолічний і хвилинний об’єм крові, серцевий індекс.

12. Робота серця.

Вміти:

1. Пояснювати фізіологічні механізми основних явищ у серці: автоматії, збудливості, провідності, скоротливості, рефрактерності, їх роль у забезпеченні перекачування крові.

2. Визначати частоту пульсу та тривалість серцевого циклу, характеризувати його основні параметри.

3. Вислуховувати тони серця.

4. Проводити дослідження серцевої діяльності та її змін за різних умов зовнішнього впливу на серці жаби.

5. Обґрунтувати електрокардіографію як функціональний метод діагностики серця.

6. Розглядати електрокардіограми, навчитись розпізнавати зубці та інтервали між ними, виясняти їх походження.

7. Графічно зображати ПД клітин водія ритму серця та пояснювати механізм його розвитку;

8. Аналізувати структуру серцевого циклу, частоту серцевих скорочень, верхівковий поштовх, тони серця;

9. Розпізнавати зубці на ЕКГ.

План проведення заняття:

1. Співбесіда з теми

2. Вирішування проблемних і ситуаційні завдань.

3. Відпрацювання практичних навичок.

4. Оформлення щоденників

Література:

• В. І. Філімонов « Фізіологія людини»

• О.П. Мотузюк «Практикум з фізіології людини» стор 91-96

• Лекція

Викладач: Гоцуляк І.В.

С истема кровообігу — це сукупність виконавчих органів та апарату регуляції, які забезпечують без­перервний рух і об'єм крові, адекватний потребам організму.

Серце у системі виконує функцію насоса, судини є шляхами транспорту крові.

Апарат регуля­ції, що складається із нервових і гуморальних ме­ханізмів, забезпечує пристосування систем крово­обігу до відповідного постачання крові (хвилинний об'єм крові — ХОК), згідно з потребами організму. Оптимальне забезпечення кров'ю органів і тка­нин організму — умова їх нормальної діяльності.

Рух крові в організмі здійснюється по великому і малому колах кровообігу.

Велике коло починається від лівового шлуночка і закінчується в порожнистих венах, що впадають у праве перед­сердя.

Мале коло починається від правого шлуночка і впадає в ліве передсердя

Міжпередсердно-шлуночкові перегородки мають отвори, які перекриваються клапанами, їх 4:

• 2 стулкових – двостулковий, між ЛП і ЛШ та трьохстулковий – ПП і ПШ.

• 2 півмісяцевих – знаходяться між аортою і легеневого стовбура.

Клапани призначені для того, щоб кров рухалась лише в одному напрямку і не поверталась назад.

Серце складається з: ендокарду, міокарду, епікарду та перикарду.

М іокард представляє собою функціональне об’єднання (синцитій) великої кількості клітин, які дуже тісно взаємопов’язані між собою, що збудження однієї клітини приводить до розповсюдження ПД до всіх клітин міжкардіального синцитія.

Фізіологічні властивості міокарда:

• збудливість

• провідність

• автоматизм

• скоротливість

• рефрактерність

А втоматія – здатність збуджуватися (генерувати ПД) без дії зовнішнього подразника (або самозбудження). Ця здатність є у структурах серця, побудованих з атипових кардіоміоцитів, а саме, в стимульному комплексі (провідній системі) серця:

1. Сино-атріальний вузол (nodus sinuatrialis) або синусний;

2. Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis);

3. Пучок Гісса з правою та лівою ніжками;

4. Волокна Пуркіньє.

Градієнт автоматії – зменшення ступеня автоматії елементів провідної системи серця в напрямку від сино-атріального вузла вузла до волокон Пуркіньє. Ступінь автоматії характеризує частота, з якою центр автоматії генерує імпульси збудження (ПД). Найчастіше імпульси генерує пазухово-передсердний вузол – від 70 (60-80) імп/хв. Передсердно-шлуночковий вузол генерує ПД з меншою частотою – 40-59 імп/хв, пучок Гісса – 20-39 імп/хв., полокна Пуркін’є – менше 20 імп/хв.

Фази ПД Т-КМЦ:

1. Фаза швидкої деполяризації; початкова фаза її пов’язана із швидким входом йонів натрію, потім додається вхід йонів кальцію.

2. Фаза швидкої початкової реполяризації – дуже короткочасна. Пов’язана з виходом із Т-КМЦ йонів калію та вхід хлору

3. Фаза повільної реполяризації (плато) під час цієї фази мембранний потенціал Т-КМЦ мало змінюється, оскільки вихід йонів калію зрівноважується входом йонів кальцію.

4. Фаза швидкої реполяризації – пов’язана із швидким виходом із клітин калію – відновлення вихідного рівня мембранного потенціалу.

.

Довготривалий ПД є причиною тривалої абсолютної рефрактерної фази (АР) – час протягом якого Т-КМЦ повністю незбудливі. АР відповідає розвитку латентного періоду поодинокого м’язевого скорочення, періоду укорочення та значної частини періоду розслаблення супроводжується звуковими явищами. У пятому лівому міжреберї

Верхівковий поштовх – робота серця по середньо ключичній лінії відчувається серцевий поштовх, що виникає при ударі серця під час систоли в передню стінку грудної клітки. Інструментально вимірюється фонокардіографом.

Систолічний об’єм (СО) – об’єм крові, який серце виганяє за одну систолу. Його визначають шляхом поділу ХОК на ЧСС. Його величина становить 60 – 80 мл.

Хвилинний об’єм крові (ХОК) – це кількість крові, яку викидає кожен шлуночок серця у кровоносні судини за 1 хв.

Серцевий індекс - (СІ) – відношення ХОК до площі поверхні тіла людини.

Структура серцевого циклу шлуночків серця