Різновиди технічного прийому

“орієнтування за допомогою читання карти”

Опорні орієнтири можуть використовуватися зовсім різні за розмірами і засобом зображення на карті. Технічний прийом “орієнтування за допомогою читання карти” підрозділяють на кілька різновидів – орієнтування по точкових об'єктах, орієнтування по лініях, орієнтування по площах і орієнтування по рельєфу. На практиці при виконанні даного технічного прийому можуть використовуватися всі чотири варіанти, однак з погляду навчання і подальшого удосконалювання технічної майстерності, усі ці варіанти варто розглядати і відпрацьовувати на тренуваннях на місцевості.

Орієнтування по об'єктам на площі

Суть орієнтування по об'єктах на площі полягає в тому, що ориєнтувальник знає межі, в яких він знаходиться. Якщо ж йому потрібно визначити своє місце розташування, треба скористатися допоміжними уточнюючими, переважно точковими орієнтирами. Орієнтування об'єктів на площині – це один з самих швидкісних прийомів орієнтування, оскільки кількість відволікань до карти на бігу порівняно невелика, тому, що не потрібно знати конкретно своє місце розташування.

Орієнтування по лінійних об'єктах

Цей технічний прийом досить простий у виконанні, саме з освоєння цього прийому починається навчання орієнтуванню.

Орієнтування в заданому напрямку на лижах і велоориєнтування являють собою орієнтування по лініях у чистому вигляді. Однак у лижному орієнтуванні допустимо чисто механічний підрахунок розвилок і перехресть, оскільки сліди снігоходів, позначені на карті і добре помітні на місцевості. При орієнтуванні бігом деякі стежини і просіки можуть бути погано помітні на бігу, тому необхідно користатися додатковою уточнюючою інформацією з карти, щоб бути впевненим у своїх діях. Треба поглядати на карту, навіть якщо вам необхідно пробігти 500-600 метрів по дорозі, нікуди з неї не звертаючи. Суть лінійного орієнтування полягає в тому, що вам постійно відома одна з ваших лінійних координат, а друга відома лише час від часу. Вміння швидко і вчасно визначати цю саму другу координату і є вирішальний фактор в оволодінні цим технічним прийомом.

Орієнтування по точковим об'єктам

Швидке й упевнене орієнтування по точковим об'єктам можливо, як правило, тільки в умовах далекої видимості і прохідності, а також при наявності достатньої кількості цих об'єктів. Якщо ж ці умови не дотримані, такий технічний прийом виконується з підтримкою компаса для контролю над напрямком руху. Невелика кількості точкових об'єктів, що зустрічаються на шляху в межах видимості, усі вони служать як опорні орієнтири. Дуже зручні в якості опорних орієнтирів дрібні форми рельєфу чи інші об'єкти оригінальної форми, що неможливо переплутати з іншими.

Орієнтування по точковим орієнтирам зазвичай застосовується на заключному відрізку етапу, при виході безпосередньо до знака КП і відноситься, насамперед, до прийомів точкового орієнтування.

Орієнтування по рельєфу

Орієнтування по рельєфу являє собою сполучення всіх трьох способів орієнтування за допомогою читання карти, оскільки форми рельєфу, у залежності від своїх розмірів і форми, можуть мати характеристики площинних, лінійних і точкових орієнтирів. Головна суть цього прийому полягає в умінні читати горизонталі на карті і перетворювати у зоровий образ форми земної поверхні. Тому відпрацьовуванню цього технічного прийому варто приділити особливу увагу. По-перше, за рахунок оцінки того рівня (висоти), на якому знаходимося, з'являється можливість точніше знати своє місце розташування. По-друге, напрямок схилу добре видно як на карті, так і на місцевості, що дозволяє оцінювати напрямок руху при бігу уздовж чи поперек схилу. Розташування точкових об'єктів на карті щодо горизонталей служить додатковим фактором, що сприяє їх однозначному розпізнаванню на місцевості. Так, наприклад, не завжди просто визначити, який із трьох каменів, позначених на карті на відстані 50 м один від одного, спортсмен бачить перед собою. Але якщо один з них знаходиться на лінії водостоку лощини, інший – на її схилі, а третій – на схилі лощини, відрізнити їх друг від друга буде не складно. Видносні труднощі представляє оцінка перепаду висот під час бігу. Якщо КП розташований на точковому об'єкті, що знаходиться на схилі на висоті 20 м від підошви, і у спортсмена немає інших уточнюючих орієнтирів на підході до нього, визначити, на яку висоту щодо підошви він піднявся, буває доволі складно. Потрібно виходити на такий КП уздовж схилу, використовуючи останню прив’язку (“точка атаки КП” у сучасній термінології) який-небудь об'єкт, що розташований на тому ж рівні. Якщо такого об'єкта немає, треба знайти яку-небудь “прив'язку” на висоті +/- 10м від рівня точки КП. Основним методом тренування орієнтування по рельєфу є проходження дистанцій по “рельєфній” карті, тобто карті, на якій вилучена вся інформація, крім рельєфу і гідрографії.