1. Предмет, зміст та мета курсу «Охорона праці в галузі»

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

ОП - це система правових, соціально-екон, організаційно-техніч, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілакт заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової д-сті. Охорона праці в галузі - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майб фахівців із ВО необхідного в їхній подальшій професійній д-сті рівня знань та умінь із правових та організаційних питань ОП відповідно до напрямку підготовки фахівців, а також шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища з безпеки праці в галузі згідно з чинними нормативними та законодавчими актами.

Мета курсу: надати майб фахівцям знань про ОП, реалізації яких на практиці сприятиме покрашенню умов праці, підвищенню її ефективності, запобіганню захворювань та травматизму, аварій.

Задача: науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій –> вміти розробляти заходи щодо усунення несприятливих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Предметом вивчання курсу є:

- правове забезпечення заходів щодо охорони праці фахівців в галузі; - особливості розвитку професійно зумовлених захворювань фахівців; -санітарно-гігієнічна характеристика обладнання та трудового процесу; -вимоги техніки безпеки та електробезпеки при проектуванні і експлуатації обладнання; - вимоги вибухопожежної безпеки; - атестація робочих місць. -інструкції та їх виконання - розслідування та облік нещасних випадків тощо

2. Міжнародні нормативно-правові акти з ОП. Основні конвенції МОП в галузі ОП (+ з питання 3)

Відповідно до ст. 9 Конституції Укр діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верх Радою, є частиною націонал законодавства Укр. В Конституції нашої держави і в Кодексі законів про працю закріплений принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами націонал законодавства. Міжнар правове регулювання праці - це встановлена міжнародними договорами (актами) система стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору (ратифікували його), використовують в національному трудовому законодавстві.

Адаптація законодавства Укр до законодавства ЄС у сфері ОП почалася з прийняттям Закону Укр "Про ОП" в редакції 2002 р. Новий Закон у більшості випадків відповідає певним положенням законодавства Євросоюзу. Цей Закон зробив більш жорсткими вимоги до всіх роботодавців щодо створення безпечних та здорових умов праці. Він установлює персональну відповідальність роботодавців за дотримання норм охорони праці.

Право на ОП належить до невід'ємних прав людини, записаних у фундаментальних міжнародних документах, таких, як Загальна декларація прав людини ООН (1948 р.) та Міжнар пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права 1976 р.

У глобальній стратегії ВООЗ "Охорона праці для всіх" пропонуються такі напрями роботи з охорони праці:

– уникнення ризиків (профіл-ка); – безпечні технології; – оптимізація умов праці; – інтеграція виробництва та роботи з ОП;

– основна відповідальність роботодавця та підприємця за ОП на робочому місці; – визнання особистої зацікавленості працівника в забезпеченні ОП; – співпраця роботодавців та працівників на рівних засадах; – право участі в рішеннях стосовно власної роботи; – право знати та принцип прозорості; – безперервне вдосконалення та розвиток охорони праці.

Принципи ОП також відображені в законодавстві Євросоюзу про охорону праці, зокрема в Рамковій директиві від 1989 року "Про впровадження заходів для поліпшення безпеки та охорони здоров'я працівників під час роботи".

Метою політики ОП є зведення до мінімуму показників виробничого травматизму та професійних захворювань. Ця мета набула нових форм у Євросоюзі протягом ост років і поширилася сьогодні до пропаганди "добробуту на роботі", що означає моральний, фізичний та соціальний добробут, а не лише відсутність нещасних випадків та проф захворювань.

Найвизначніше місце серед міжнар організацій, д-сть яких стосується ОП, займає міжнар організація Праці (понад 170 країн). Осн формою та напрямками д-сті МОП є розробка стандартів; проведення наук та аналіт досліджень у галузі виробничої безпеки та гігієни праці; збір, узагальнення та розповсюдження і-ції з ОП; технічна допомога; запобігання нещ випадкам, рівність щодо умов праці різних категорій працівників, досвід створення безп умов у розвинутих країнах тощо.

Укр ратифікувала 54 конвенції МОП. З часу свого існування МОП приділяє значну увагу нормотворчості з питань ОП. Основоположною серед Конвенцій МОП є №155 “Про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище”, яка є міжнар-прав основою політики щодо реалізації розгалуженої системи профіл-ки травм і аварій на виробництві і проф захворювань.

Вагома частина конвенцій МОП стосується питань ОП. Це, зокрема, такі конвенції, як № 32 — про захист від нещ випадків трудящих, зайнятих на завантаженні чи розвантаженні суден; № 115 — про захист трудящих від іонізуючої радіації; № 119 — про забезпечення машин захисними пристроями; № 120 — про гігієну праці в торгівлі та установах; № 129 — про інспекцію праці в сільському господарстві; № 155 — про безпеку праці, гігієну праці й виробниче середовище; № 174 — про запобігання великим промисловим аваріям; № 176 — про безпеку і гігієну праці в шахтах тощо.

Генеральна конференція МОП прийняла Конвенцію № 187 про основи, які сприяють безпеці та гігієні праці. Згідно з нею, кожна держава-учасниця зобов’язана постійно удосконалювати безпеку і гігієну праці з метою попередження випадків виробничого травматизму, професійних захворювань і смерті людей на виробництві шляхом розроблення нац політики, системи і програми безпеки і гігієни праці, що приймаються на базі проведених консультацій з найбільшими представницькими організаціями роботодавців і працівників та повинні враховувати принципи, що закладені в актах МОП і стосуються основ, які сприяють безпеці та гігієні праці.

3. Міжнародне співробітництво в галузі ОП (+ питання 2)

Важливе місце у нормативно-правовому полі з охорони праці займають міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку. Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, – це такі чотири групи документів:

 Конвенції та Рекомендації Міжнар організації праці.  Директиви Європ Союзу.  Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав.  Двосторонні договори та угоди.

Міжнародне співробітництво з ОП полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації ОП, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці.

Важливими міжнародними актами з питань охорони праці є міжнародні договори і міжнародні угоди, до яких приєдналась Україна в установленому порядку. 9 грудня 1994 р. главами урядів країн СНД було прийнято Угоду про співробітництво в галузі ОП. Угода передбачає узгодженість дій при встановленні вимог охорони праці до машинобудівної продукції, технологій, матеріалів та речовин при створенні засобів захисту працівників; розробку й реалізацію міждержавних програм і технічних проектів; створення єдиної системи показників та звітності в галузі охорони праці.

Значне місце серед міжнар договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції Міжнар організації праці. Крім МОП (хоча найвагоміший внесок), суттєвий внесок у створення міжнародного правового поля з охорони праці роблять ЄС, Співдружність Незалежних Держав, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація по стандартизації (ІСО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародна організація авіації (ІКАО) та ін.

До осн напрямів д-сті МОП належать: - участь у міжнар-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормат актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників; - розробка й здійснення міжнар цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соц-трудових проблем (зайнятості, умов праці та ін.); - надання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні нац трудового законодавства, проф-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнар програм технічного співробітництва, проведення дослідн-х робіт та видавничої д-сті.

На сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені та страхові компанії більшості країн Європи — ЄС приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. 16 червня 1994 р. було укладено Угоду про партнерство й співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов, спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для виконання цієї Угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС; започатковано розроблення галузевих та національної програм інтеграції. Серед зазначених заходів центральне місце відведено питанням адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, виявлення й усунення окремих розбіжностей між нормативно-правовими актами .

Розглядаючи окремі директиви ЄС, що співвідносяться із Законом України «Про охорону праці», а саме: 89/391/ЄЕС «Про здійснення заходів щодо поліпшення безпеки і охорони здоров’я найманих працівників під час роботи» та 89/654/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки і захисту здоров’я на робочих місцях», помітно, що дані положення ЄС суттєво різняться з підходами, що використовуються у чинному законодавстві Укр. Поряд з роботодавцями і працівниками ми висуваємо на передній план безліч інших суб’єктів, будуємо над підприємством цілу систему держ управління ОП, визначаємо її складові елементи — починаючи від уряду, спеціально уповноважених органів, міністерств, об’єднань підприємств, їх служб і закінчуючи місцевими держ адміністраціями та органами місцевого самовряд. Як наслідок ці ст-ри частково беруть на себе й відповідальність за стан ОП на місцях, а у конкретного роботодавця виникають додаткові причини для виправдань своєї злочинної д-сті або бездіяльності: не я один винний у загибелі працівника, всі ланки управління і нагляду не спрацювали.

4. Досвід зарубіжних країн із реалізації заходів в галузі охорони праці (+ з питань 2-3)

За статистикою, в Україні щоденно на вир-тві травмуються 80-85 осіб, із них до 10% стають інвалідами і до 2% гине осіб.

Найбільша к-сть нещасних випадків пов'язана з організац (64%), технічними (27%), психофізіологічними (9%) причинами.

Тому, міжнародний досвід, адаптований до умов України, може бути дуже корисним при реалізації завдань пов’язаних з поліпшенням стану охорони праці в нашій державі. У світовій практиці у сфері охорони праці давно і успішно застосовуються підходи, в основі яких лежить принцип запобігання нещасним випадкам і профзахворюванням.

Позитивний досвід розбудови національної системи підготовки фахівців з безпеки праці на виробництві накопичено у Німеччині, де формується новий вигляд ОП, який відрізняється від традиційного. У багатьох фірмах ОП розглядається не як вимога суспільства про збереження здоров’я громадянина, а як основна мета підприємства на рівні з комерційним успіхом. Фахівці у сфері ОП, маючи ґрунтовні знання, зобов’язані щороку проходити курси підвищення професійної кваліфікації загальною тривалістю щонайменш 10 днів. Тренінги зазвичай присвячені розгляду нових законодавчих актів, новітніх технічних та організаційних рішень, спрямованих на покращення стану охорони праці.

У США стратегія охорони праці й безпеки робочих місць є частиною “Стратегічного плану Департаменту праці США”.Управління безпеки праці на виробництві і відповідні департаменти праці штатів випускають детальні розпорядження, що передбачають, зокрема, обмеження по використанню небезп матеріалів, вимоги до вентиляції виробничих приміщень, до водопостачання, зберігання виробничих відходів, забезпеченню працівників душовими кабінами тощо. Також у країні діє цілодобова «гаряча лінія», на яку надходять скарги щодо порушень у сфері ОП. Незалежно від форми подачі скарги (телефон, Інтернет, письм звернення), остання є підставою для нег перевірки, за умови наявності в ній і-ції щодо місця і факту загрози здоров’ю людей. Показником результативності роботи «гарячої лінії» є щорічне зниження к-сті нещасних випадків на виробництві й скорочення на 50 % за останні п’ять років втрат робочого часу з причин аварій.

Керівні органи ЄС прагнуть до об’єднання зусиль держав-членів Євросоюзу в цій області. На сьогодні країни ЄС приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з  організацій ЄС.

Питання охорони праці посідає важливе місце у Канаді. У країні обов’язковим є страхування усіх працівників підприємства та існує система інформування роботодавців і працівників щодо прав і пільг застрахованих, допомоги і виплати потерпілим, обов'язків роботодавця і страхової організації.

Для покращення системи охорони праці в Україні доцільно вжити таких заходів:

-    проведення інформаційної роботи та тренінгів щодо охорони праці на підприємствах;

-    удосконалення системи запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

-     впровадження обов’язкового страхування працівників та налагодження системи відшкодування шкоди потерпілим.

Отже, міжн досвід для правового регулювання ОП в Укр є важливим і необхідним як в нормативній, правовій діяльності, так і в практичній роботі. Тому вирішення проблем охорони праці можливе при підвищенні соціальної відповідальності роботодавців, поліпшення взаємодії державних та місцевих органів влади, підвищення загального рівня керованості в країні.