Тема №4
Випробування трансмісії автомобіля та її механізмів
Випробування трансмісії та її окремих вузлів проводять у шляхових або лабораторних умовах з метою визначення характеристик вузлів, ККД, температурних режимів роботи, шумності і вібрацій та інших параметрів. Крім того вивчають і інші питання пов’язані з роботою механізмів трансмісії: підбір мастила, роботу буксування зчеплення, вивчення процесів переключення передач у автоматичних коробках передач.
При випробуванні трансмісії автомобіля перш за все визначаються крутильні коливання та згинаючі навантаження, а також температурні режими вузлів. Крутильні коливання викликають надмірну шумність роботи трансмісії.
Крутильні коливання трансмісії досліджують методами тензометрування. Використовуючи тензорезистори, що наклеюються на валах та струмознімальні пристрої визначають коливання крутного моменту на валах.
Згинаючі навантаження, що виникають у трансмісії автомобіля, також можуть бути причиною шуму та поломок картерів зчеплення і коробок передач. Збудниками цих коливань є незрівноважені маси маси деталей, що обертаються і перш за все карданного валу та маховика двигуна. Найбільші згинаючі коливання виникають при резонансних режимах роботи, коли частота обертання валу двигуна чи карданного валу співпадає з власною частотою згинаючих коливань трансмісії, особливо в легкових автомобілях, які мають низьку жорсткість картера зчеплення і коробок.
Амплітуда, частота а також форма згинаючих коливань трансмісії автомобіля визначається за допомогою вібровимірювальної апаратури. При експериментальному визначенні форм згинаючих напружень трансмісії автомобіль встановлюють на жорстких опорах, так, щоб задні колеса не торкалися дорожнього полотна. Перетворювачі переміщень фіксують амплітуди коливань по всій довжині двигуна і трансмісії в точках, в яких вони встановлені.
Рис. 4.1. Схема розміщення перетворювачів
Випробування механічних коробок передач.
При випробуванні коробок передач встановлюють величину та положення плями контакту зубів шестерень всіх передач під навантаженням, температурну характеристику, загальний рівень вібрацій і шуму, жорсткість конструкції, якість роботи синхронізатора і механізму керування коробкою передач та коефіцієнт корисної дії.
Температурний стан коробки визначається на стенді по часу її неперервної роботи у сталому режимі при якому відбувається підвищення температури від 40 до 120 С.
Випробування коробки на шумність та вібрації виконують на всіх передачах за допомогою спеціальної звукоізольованої камери. Віброперетворювач встановлюють безпосередньо на картері коробки , а мікрофон встановлюють на відстані 250 мм від стінки картера.
При випробуванні коробки передач також визначають довговічність шестерень (на контактну витривалість та абразивне зношування), підшипників кочення та ковзання, синхронізаторів, сальників, деталей механізму переключення передач та картера.
Довговічність ущільнень визначають на прямій передачі при кутовій швидкості первинного валу коробки передач від 105 рад/с до кутової швидкості ωе max, що відповідає режиму максимальної потужності двигуна. Тривалість випробувань складає не менше 600 год.
Працездатність синхронізатора оцінюють по зусиллям, що прикладаються до важеля для здійснення всіх процесів синхронізації; по числу випадків самовиключення муфти синхронізатора і пробивання синхронізатора тобто його включення до повного вирівнювання швидкостей обертання валів, що з’єднуються.