2.2. Облік готової продукції і виробничих запасів

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничі запаси). Так, щоб здійснювався процес виробництва господарство повинно мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу) палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції. П(С)БО 9 "Запаси" №246 від 20 жовтня 2011р. визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття у фінансовій звітності.[7]

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді товарно-матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються за П(С)БО 9 "Запаси".

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції (машин, взуття, одягу, хліба, цукерок тощо), підприємство може виконувати певні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств та ін. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз "Готова продукція", цей вид продукції називають "виконані роботи та послуги".

Готова продукція на підприємстві проходить такі операції:

1. Випуск продукції з виробництва і здача її на склади або в експедицію;

2. Зберігання продукції на складах підприємства;

3. Відпуск продукції на місці місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

4. Відпуск продукції для внутрішніх потреб, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва тощо);

5. Реалізація продукції.

Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом. На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на Картках складського обліку. В картці визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В Картках складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. Облік готової продукції ведеться на рахунку 26 "Готова продукція".

На дебеті рахунку відображають надходження готової продукції з виробництва, на кредиті списання собівартості реалізованої продукції.

Значення запасів визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" №246 від 20 жовтня і 2011р.

Запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу про­дукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Приймання і оприбуткування запасів (матеріалів і тари під матеріали), що надходять зі сторони від постачальників, оформляються відповідними складами підприємства шляхом складання типової форми №М-4 Прибутковий ордер, який виписується на підставі Рахунка-фактури постачальника та інших супровідних документів. Заповнюється при відсутності якісних та кількісних розбіжностей із документами.

Прибутковий ордер повинен виписуватись на фактично прийняту кількість цінностей. Прибутковий ордер використовується для оперативного обліку на складах, аналітичного та синтетичного обліку надходження запасів.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної, одержаної від вантажовідправника.

Необхідно щоденно одержувати в банку Рахунки-фактури ф. №868, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).

За умови тривалої відсутності й перебування в дорозі матеріальних цінностей потрібно вжити заходів до розшуку вантажу. Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб є Накладна вимога (ф.№М-11), Лімітно забірна картка (ф.№М-8). Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовується для одноразового відпуску матеріалів.

Типова форма №М-11 Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів виписується при надходженні матеріалів невикористаних із цехів свого підприємства у двох примірниках: один примірник залишається у здава­льника (складу, цеху), другий - у одержувача. На повернення невикористаних матеріалів виписується Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за формою №М-11 тільки у випадку, коли цінності відпускались за Накладними, а не за Лімітно-забірними картками, тому що у Лімітно-забірних картках передбачається облік повернення матеріалів (запасів), раніше відпущених у виробництво і повністю не використаних Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу і візуються відділом постачання (на малому підприємстві - заступником директора).

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху (фізичній особі - робітникові ) матеріалів певного номенклатурного номера (або декількох номерів). Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках; один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу.

Відпуск матеріалів на сторону виконується на підставі договорів, нарядів та інших документів і письмового розпорядження керівника підприємства. Відпуск, як і надходження матеріалів, оформлюють також Товарно-транспортною накладною.

Складський облік виробничих запасів - це сортовий, кількісний, оперативно-технічний облік. Здійснюється облік запасів на складі за допомогою Карток складського обліку формою №М-12. Картки складського обліку виробничих запасів відкриваються в бухгалтерії і видаються під розписку у реєстрі, де вказуються дати видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи (завідуючі складами, комірники) на підставі первинних документів, що підтверджують рух запасів і складаються у день здійснення операцій.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки). Документи, що надійшли зі складів до бухгалтерії, перевіряють як з точки зору правильності їх оформлення, так і по суті відображених у них операцій.

Облік надходження та використання виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 "Виробничі запаси" та відповідних субрахунках:

201. ''Сировина і матеріали" призначений для обліку належних підприємству сировини, основних та допоміжних матеріалів.

202. "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" призначено для обліку купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів та деталей, мінеральних добрив і отрутохімікатів, біопрепаратів і медикаментів, матеріалів, переданих для переробки на сторону. За назвами цих матеріальних цінностей можуть бути відкриті відповідні субрахунки.

203. "Паливо" призначений для обліку наявності та руху палива, придбаного або заготовленого для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії або для опалення приміщень.

В облікових регістрах наявність і рух палива відображаються на субрахунках:

2011. "Нафтопродукти";

2012. "Тверде паливо";

2013. "Інші види палива".

До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що і використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

МШП за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими ж засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зменшуються), але і мають і особливості оборотних засобів. Термін експлуатації спецодягу та інвентарю встановлюється керівництвом підприємства, виходячи з професійного досвіду та очікуваних умов з використання активу.

За умови, якщо визначений підприємством термін експлуатації активів не перевищує одного операційного циклу чи 12-ти місяців з дати складання Балансу, то такі предмети є малоцінними швидкозношуваними предметами і належать до рахунку 22. В момент передачі до експлуатації вартість МШП списують на витрати звітного періоду з подальшим веденням оперативного кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації та відповідальними особами впродовж терміну їх фактичного використання.

Якщо встановлений підприємством термін експлуатації спецодягу та інвентарю перевищує один операційний цикл чи 12 місяців з дати складання Балансу, то вони визнаються необоротними матеріальними активами, на які поширюється дія П(С)БО 7 "Основні засоби" і спецодяг обліковується на субрахунок 112 "Малоцінні необоротні активи", а інвентарна тара на субрахунку 115 "Інвентарна тара".

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися за спрощеною методикою: всі 100% вартості активу - в першому місяці його використання або 50% у першому місяці використання та 50% у момент вилучення з активів.(дод.13)

Для малоцінних та швидкозношуваних предметів характерна багаторазові участь у виробництві і збереження натуральної форми. МШП, що відносяться до запасів терміном експлуатації менше одного року, обліковуються у склади необоротних активів на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" і відображаються у другому розділі Активу Балансу "Оборотні активи”.

На МШП (термін експлуатації до одного року), що відносяться до запасів не нараховується знос, а вартість переданих до експлуатації МШП списується на витрати записом у обліку:

Дебет рахунка 23 "Виробництво"

Дебет рахунка 92 "Адміністративні витрати" та ін.

Кредит рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

На дебеті рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються придбані (одержані) або виготовлені МШП за первісною вартістю, на кредиті - відпуск у експлуатацію за обліковою вартістю зі списуванням на рахунки обліку витрат, а також описування нестача втрат від порчі цінностей МШП.

МШП, термін експлуатації яких перевищує один рік, відображається складі необоротних активів на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", на які нараховується знос. Сальдо рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються у Активі балансу «не оборотні активи» загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складам підприємства і в експлуатації на матеріальній відповідальності окремих працівників.

Аналітичний облік МШП повинен будуватися:

по-перше, за відповідними субрахунками;

по-друге, за місцем знаходження і матеріально відповідальними особами;

по-третє, за окремими предметами, що належать до складу кожної групи МШП (за номенклатурними номерами).

Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться в місцях зберігання і експлуатації за матеріально відповідальними особами в Книгах або Картках складського обліку. Облік наявності і руху матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, па­лива, запасних частин, кормів тощо) матеріально відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в картках чи книгах складського обліку.

Щомісяця у строки, передбачені графіком документообігу, матеріально відповідальні особи складають "Звіт про рух матеріальних цінностей" у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії.

Звіти про рух матеріальних цінностей складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Матеріально відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії. На підприємствах, які використовують єдині планово-облікові ціни, матеріально відповідальні особи можуть виконувати таксування. По запасних частинах та ремонтних матеріалах звіти складаються тільки по сумі.