3. Коефіцієнт систематичного ризику.

Існує інша модель, завдяки якій можна більшою мірою врахувати ризик в обґрунтуванні ставки дисконтування. Це модель визначення ціни капітальних активів (Capital Asset Pricing Model – САРМ). Основний принцип САРМ застосовується в інвестиційному аналізі, оскільки дана модель являє собою метод оцінки скоригованої на фактор ризику вартості капіталу фірми, необхідної для реалізації проекту. Відповідно до моделі САРМ очікувана норма прибутковості акції компанії (ціна акціонерного капіталу) розраховується як сума вільної від ризику норми прибутковості та відповідної ризикової премії, що визначається ринком:

, (6.7)

де – безризикова ставка;

– середньоринкова доходність акцій;

– рівень систематичного ризику проекту.

Відповідно до В. Шарпа, на активи впливають ризики двох типів: систематичний і несистематичний. Систематичний ри­зик залежить від загального стану економіки, властивий усім суб'єктам економічної діяльності. Він обумовлений динамі­кою інвестицій, обігом зовнішньої торгівлі, змінами податко­вого і митного законодавства та іншими факторами, які не залежать від конкретних суб'єктів господарювання. Його ще на­зивають ринковим ризиком. Систематичний ризик можна зменшити шляхом диверсифікації пакета інвестицій (напри­клад, підбираючи проекти зі зворотною кореляцією).

Несистематичний ризик є ризиком конкретного активу (проекту). Його можна здолати шляхом правильної політики в галузі інвестування.

Для характеристики систематичного ризику економіки пев­ної країни або ризику певного ринку використовують показник β який відображає мінливість доходу (прибутку) конкретного активу (акції) щодо доходу (прибутку) повністю диверсифікованого портфеля, яким є весь ринок активів (цінних паперів). Вважається, що показник β для активу, динаміка доходів якого збігається з динамікою ринку в цілому, дорівнює 1 (β = 1). При цьому динаміка ринку може бути оцінена за будь-яким фондо­вим індексом, наприклад, Доу-Джонса.

Коефіцієнт β є оцінкою систематичного ринкового ризику. Чим вище коефіцієнт, тим вище систематичний ризик. За акціями він коливається від 0,5 до 1,5. Коефіцієнт β звичайної акції вказує, на скільки відсотків наближено зросте (знизиться) норма прибутку акції, якщо норма прибутку ринку зросте (знизиться) на 1 %. Тобто це означає, що коефіцієнт β певної акції показує, якою мірою норма прибутку акції реагує на зміни, котрі відбуваються на ринку в цілому.

Коефіцієнт систематичного ризику j-го активу визначається за формулою:

,

де R – загальноринковий середній рівень норми прибутку;

– норма прибутку j-гo капітального активу (акції);

– коваріація величин;

– дисперсія загальноринкового середнього рівня норми прибутку [7].

Коваріація – статистична міра взаємодії двох цінних паперів.

Дисперсія – міра невизначеності в очікуваннях інвестора, що оцінює майбутню прибутковість як середню за всіма можливими значеннями.

На практиці показник систематичного ризику β викори­стовується як міра ринкового ризику конкретного активу (конкретних акцій).

Залежно від величини β можна виділити ряд ситуацій:

• β ⁼ 0 - прибутковість активу не залежить від змін ситуа­ції на ринку, на нього не впливає ринковий ризик;

• 0 < β < 1 - прибутковість активу залежить від розвитку ситуації на ринку, ринковий ризик впливає на ризик активу;

• β =1- прибутковість активу відповідає середньоринковій, ринковий ризик активу дорівнює середньоринковому;

• β > 1 - прибутковість активу значною мірою залежить від розвитку ситуації на ринку, ринковий ризик активу вище, ніж середньоринковий.

Таким чином, завдяки описаній вище моделі можна врахувати тільки систематичний ризик, при цьому вважається, що несистематичний ризик усувається диверсифікацією. Тому для недиверсифікованих портфелів необхідно додатково враховувати несистематичний ризик.

Традиційно середньозважена ціна капіталу підприємства може застосовуватися як ставка дисконтування під час проведення інвестиційних розрахунків у тому випадку, якщо розглянутий проект належить до того самого класу ризику, що і середній ризик існуючих проектів. У противному разі це може призвести до неправильних висновків в оцінці проекту. Якщо рівень ризику проекту відмінний від середнього ризику здійснюваних фірмою проектів, прийнятна ставка дисконтування може бути здобута на основі дослідження β фірм, чия діяльність, а отже й ризик, аналогічні розглядуваному проекту. Найчастіше на практиці для визначення ставки дисконтування, що враховувала би ризик, застосовуються середні коефіцієнти β для галузі – об’єкта майбутніх інвестицій.