Лекція 4. Умови прийняття господарських рішень.

1. Характер та умови прийняття господарських рішень.

2. Класична, поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.

3. Основні чинники, що впливають на прийняття рішення.

4. Умови прийняття господарських рішень залежно від ступеня визначеності інформації.

5. Ранжирування умов прийняття рішень.

6. Контроль за процесом виконання господарських рішень та характеристика видів контролю.

1. Характер та умови прийняття господарських рішень.

(Клименко): У більшості випадків процес прийняття рішення розглядають як раціональний процес — серію стадій та етапів, через які мене­джер у творчому пошуку повинен пройти від початку до кінця, щоби дійти до повного виконання рішення й усунення виниклої проблеми. У реальному житті існує цілий ряд обмежень «реального світу», що перешкоджають застосуванню раціональної мо­делі в процесі ухвалення рішення:

• часто менеджери не знають про існування проблеми (вони або перевантажені, або проблема добре прихована);

• немає можливості зібрати всю наявну інформацію у разі ви­никнення проблеми з технічних причин або через брак коштів;

• обмеження в часі спонукають до прийняття не найкращих рішень.

Правильно приймати рішення — це сфера науки та практики, необхідний атрибут будь-якого менеджера. Сукупність знань й вміння приймати правильні рішення — це і є компетентність будь-якого керівника. Розглядаючи рішення як процес, спрямо­ваний на вибір дій людини, фірми чи групи осіб (підрозділів), не­важко помітити, що дана економічна категорія перетворюється на психологічний процес, у якому наявні такі аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність.

У ході прийняття та обґрунтування рішень варто враховувати логіку, інтуїцію та досвід як три сторони трикутника. В ідеалі всі названі елементи мають бути абсолютно збалансованими, але на практиці акценти будуть великою мірою залежати від стилю прийняття рішення (групового чи індивідуального) та типу рі­шення взагалі. Взаємодія цих факторів і визначає форму трикут­ника. Наприклад, стиль прийняття рішень керівником, який дуже покладається на логіку та меншою мірою — на власний досвід, і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію. ілюструватиме трикут­ник, зображений на рис. 2.4.

Досвід

Логіка

Інтуїція

Рис. 2.4. Трикутник прийняття рішення, який відображає певний стиль процесу

Можна узагальнити, що ефективність прийняття рішення — це процес узгодження форми рішення та стилю його прийняття.

Процес прийняття рішення на стратегічному й оперативному рівні може мати інтуїтивний, заснований на судженнях, чи раціо­нальний характер (рис. 2.5) [6; 4]].

Рішення, засновані на судженні, -- вибір, зумовлений знаннями чи накопиченим досвідом

Інтуїтивне рішення — вибір, зроблений на основі відчуття того, що він є правильним

Інсайтне рішення — вибір, зроблений на ос­нові чіткого усвідом­лення розв'язання про­блеми

Ризиковане рішення — його автор не боїться негативних наслідків у разі його при­йняття та не потребує рете­льного обґрунтування своїх гіпотез

Інертне рішення — результат обережного пошуку; є обме­женими оригінальністю та но­ваторством, оскільки за його прийняття контрольні та уто­чнюючі дії домінують над ге­неруванням ідей

Урівноважене рішення — до­статньо перевірене та надій­не; в більшості випадків при­ймається обґрунтовано та зва­жено

Обережне рішення — при­ймається за умови ґрунтовної оцінки, критичного під­ходу до справи та характеризується відсутніс­тю новизни й оригінальності

Раціональне рішення — приймається на основі об'єктивною аналітично­го процесу, із застосу­ванням економічних за­конів, наукових підходів

Імпульсивне рішення — недо­статньо перевірене та надійне; в більшості випадків прийма­ється необґрунтовано, «знаско­ку», «ривками»

Тактичне управління

Стратегічне управління

Оперативне управління

Рис. 2.5. Характер рішень, що приймаються суб'єктами господарювання

У разі прийняття суто інтуїтивного рішення люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний. Цей спосіб при­таманний творчим особистостям з великою потребою в незалеж­ності, діловим егоїзмом, ерудицією, широкими інтересами. За прийняття рішень інтуїтивного характеру керуються аналогіями, словесними концептуальними асоціаціями, передбаченням, але від­сутній систематичний підхід до вибору альтернатив. При цьому існує дуже великий ризик помилок, тому ці рішення припустимі лише в крайньому випадку, скоріше як виняток, а не правило.

Рішення, засновані на судженні (адаптаційні рішення), багато в чому подібні до інтуїтивних, оскільки на перший погляд їх ло­гіка слабко проглядається. В основі цих рішень лежать, на відміну від попереднього випадку, знання й осмислений досвід минулого. Використовуючи їх та зважаючи на здоровий глузд, з екстра­поляцією на сьогоднішній день, обирається той варіант, що при­ніс найбільший успіх в аналогічній ситуації у минулому. Однак здоровий глузд у людей не завжди превалює, тому даний спосіб прийняття рішень не дуже надійний, хоча приваблює своєю швид­кістю й дешевизною. Керівник за такого підходу прагне діяти пере­важно в тих напрямах, то ним добре знані, в результаті чого ри­зикує пропустити кращий результат в іншій сфері, свідомо чи не­свідомо відмовляючись від вторгнення в неї.

У основі раціональною рішення лежить не минулий емпірич­ний досвід, а об'єктивний аналіз умов, у яких організація діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому. Прийняття раціонального рішення здійснюється в кілька етапів, які були описані в підрозділі 2,1. Вивчаються всі альтернативи та наслідки, котрі можуть виникнути в кожному можливому випад­ку. Для того щоб раціонально приймати рішення, ОПР повинна зважати на всі можливі цілі, всі альтернативні варіанти розв'я­зання проблеми, відносні «за» і «проти» кожної альтернативи та ранжувати їх за ступенем важливості; завжди вибирати альтерна­тиву, що максимізує досягнення мети.

Оскільки рішення приймаються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, що приймає рішення. Тож особи, що приймають та обґрунтовують рішення, повинні бути стриманими (не розгублюватися навіть у кризовій ситуації), енергійними, впевненими у своїх силах; мати значний досвід, достатню освіту та професійну підготовку, відповідні ре­сурси та повноваження. Психологи вважають, що необхідні для прийняття рішень тверезість, витримка, уміння системно мисли­ти приходять до більшості людей у віці близько 45 років і при­наймні до 60 років залишаються досить високими. Але навіть з урахуванням цього небезпека суб'єктивізму під час прийняття ін­туїтивного й адаптаційного рішень не слабшає, вона усувається тільки в ході розробки та реалізації раціонального рішення.