Лекція 5

Закони й закономірності, що впливають на прийняття господарських рішень.

1. Класифікація законів й закономірностей, що впливають на прийняття рішень.

2. Загальні закони управління людиною.

3. Закон інерційності людських систем.

4. Закони зв'язку з зовнішнім середовищем.

5. Соціально-психологічні та біопсихічні закони.

1. Класифікація законів й закономірностей, що впливають на прийняття рішень.

(Різниченко): Приймаючи ГР, керівник як людина, як біосоціальна й духовна самокерована система, перебуває під впливом ряду законів природи, синергетичний ефект поєднання яких без їх знання може призвести до різних, причому не завжди позитивних, наслідків.

Синергія – (від грец – разом діючий) – спільна дія, поєднання зусиль задля обопільної користі. У мотивації підприємництва це означає акумульований ефект команди, застосування горизонтальних структур управління.

Закон, у загальному розумінні, являє собою стійкі відносини між об’єктами та явищами, яким властиві необхідність, загаль­ність і повторюваність [5]. Основні закони, що їх повинні врахо­вувати ОПР, — це загальні закони, котрі визначають поведінку людини; закони зв’язку із зовнішнім середовищем; соціально-психологічні та біопсихічні закони:

1.Загальні закони управління людиною:

• Закон єдності біологічного та соціального;

• Закон єдності соціального й несвідомого;

• Закон послідовності розвитку;

• Закон зростання ентропії;

• Закон відносності поводження;

• Закон кумулятивного впливу зовнішніх чинників.

2.Закони інерційності людських систем:

• Загальний закон інерції;

• Закон настановлення;

• Закон домінанти.

3.Закони зв’язку із зовнішнім середовищем:

• Закон відповідності вимогам середовища;

• Закон адаптації;

• Закон впливу норм і регламентації.

4. Соціально-психологічні та біопсихічні закони:

• Закон обмеженості нормативно-правового поводження;

• Закон рефлекторного характеру діяльності;

• Закон традицій і звичаїв;

• Закон економії зусиль;

• Закон випереджувальної дії реальност;і

• Закон очікуваного корисного ефекту;

• Закон впливу емоцій та вольової детермінації поведінки.

Для підвищення якості й ефективності ГР, необхідно враховувати механізм дії таких економічних законів функціонування ринкових відносин, як:

закон залежності між попитом та ціною (закон попиту) – виражає обернену залежність між ціною і величиною попиту на товар або послугу протягом певного проміжку часу;

закон залежності між пропозицією та ціною (закон пропозиції) – виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги упродовж певного проміжку часу;

закон зростання додаткових витрат – закон, відповідно до якого в міру того як економіка робить усе більше даної продукції, альтернативні витрати виробленої додаткової одиниці, виражені в можливостях виробництва іншої продукції, зростають.

закон спаду корисності – із збільшенням обсягу споживання товару або послуги корисність кожної наступної споживаної одиниці продукції менша за корисність попередньої;

закон ефекту масштабу виробництва – виникає при такій організації виробництва, за якою довгострокові середні витрати скорочуються в міру збільшення обсягу продукції, що випускається;

закон ефекту досвіду;

закон економії часу – закон, відповідно до якого необхідно економити час при здійсненні всіх виробничих операцій, а саме при використанні оборотних коштів;

закон конкуренції – виникає в умовах ринку, боротьба за найвигідніші умови виробництва, купівлі і продажу товарів.

Сутність законів організації в статиці та динаміці (див. попередню лекцію)

Уперше основні закони організації складних систем сформулював Олександр Олександрович Богданов (Маліновський, 1873-1928) у книзі «Тектологія (Загальна організаційна наука)», що побачила світ в 1925 р. У наступні роки були опубліковані результати досліджень законів організації ряду вчених (В. Г. Алієв, В. Г. Афанасьєв, С. Вир, Н. Вінер, В. А. Єлисєєв, П. М. Керженцев, В. С. Лапшин, Б. 3. Мильнер, А. М. Омаров, Э. А. Смирнов, Г. Емерсон і ін.). Закони організації поділяються на закони в статиці й закони в динаміці, в основу яких лягли праці перерахованих вище вчених.

до законів організації в статиці належать:

• закон композиції;

• закон пропорційності;

• закон найменших;

• закон отногенеза.

до законів організації в динаміці відносяться:

• закон енергії;

• закон упорядкованості;

• закон єдності аналізу й синтезу; (аналіз – метод наукового дослідження шляхом розкладання предмета на складові частин; синтез – з’єднання елементів у єдине ціле).

• закон самозбереження.

Будь-які дії щодо забезпечення рівноваги й стабільності функціонування системи варто розглядати в статиці, тобто в структурі, що особливо важливо здійснювати при побудові системи, і в динаміці – при функціонуванні системи. На стадії функціонування системи здійснюються взаємозв’язки, закладені в структурі на стадії її побудови. Приблизно на 90% конкурентоспроможність (якість, ефективність) на виході системи визначається не стільки якістю роботи виконавців у системі, а якістю структури системи. І це при тому, що виконавці дотримуються установлених норм і нормативів, стандартів, технології тощо. Система первинна, виконавець вторинний. Тому питаннями самозбереження системи варто займатися на стадії формування концепцій щодо побудови системи з метою підвищення обґрунтованості і прийняття конкурентноспроможних ГР.

(Клименко): Таблиця 2.4

Розглянемо ОСНОВНІ ЗАКОНИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ