Лекція 23 Кількісне оцінювання підприємницьких ризиків.

1. Кількісний аналіз підприємницьких ризиків. Ступінь ризику

2. Імовірні втрати у процесі здійснення підприємницької діяльності.

3. Система показників абсолютного та відносного вимірювання ризику.

4. Крива ризику та процес її побудови.

5. Методи кількісного оцінювання ризиків. Переваги й недоліки основних методів кількісного оцінювання підприємницьких ризиків.

6. Методи оцінювання ризикованості інвестиційних проектів. Переваги й недоліки методів кількісного оцінювання ризику інвестиційних проектів. Аналіз варіабельності прибутку.

1. Кількісний аналіз підприємницьких ризиків.

Потреба в ідентифікації та відокремленні суттєвих чинників ризику, підвищенні ефективності процесу управління, існування можливості вибору конкретного господарського рішення із сукупності альтернативних варіантів зумовлює необхідність доповнення якісного аналізу кількісним. Він покликаний кількісно визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного виду діяльності в цілому.

Ступінь ризику – ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику), а також розмір можливого збитку від нього. Відокремлюють два основних параметри оцінки ступеня ризику:

• імовірність появи втрат (імовірність реалізації ризику) – чим вона вища, тим більший ризик;

• величина втрат (розмір можливого збитку) – чим вона більша, тім більший ризик) [11, с.23].

Ступінь ризикованості залежить від розмірів підприємства, кількості працюючих, величини активів, частки ринку збуту, обсягів продукції. З цієї точки зору, можна виділити такі групи підприємств:

• найбільш ризикові (заводи – “гіганти”, фабрики, оскільки вони ресурсоємні, мають значний розмір грошового обігу, велику кількість працюючих);

• підприємства середнього ступеня ризикованості (сільськогосподарські підприємства, оскільки їх діяльність залежить від природних умов, основним засобом виробництва є земля, від ефективності використання якої залежить результативність діяльності підприємства);

• найменш ризикові (малі підприємства, агрофірми, фермерські господарства, оскільки вони невеликі за розміром, випускають незначні обсяги продукції, мають місцеві ринки збуту).

Розвиток підприємницької діяльності як основи функціонування ринкової економіки, несе в собі потенційну загрозу збитків. В багатьох працях, при встановленні підприємницького ризику, робиться наголос на розходженні понять “витрати”, “збитки”, “втрати”. Будь-яка підприємницька діяльність неминуче пов’язана з витратами, тоді як збитки мають місце при несприятливому збігу обставин, прорахунках і обумовлюють додаткові витрати понад намічені. Втратами вважається зниження прибутку, доходу, порівняно з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати – це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку. Тому, в оцінці підприємницького ризику необхідним є аналіз і прогнозування імовірних втрат ресурсів – випадкових, непередбачених, але потенційно можливих втрат, що виникають внаслідок відхилення реального ходу подій від запланованого. У процесі підприємницької діяльності імовірним є виникнення таких втрат, як фінансові, матеріальні, соціальні, трудові збутові, екологічні втрати, втрати часу [8, 47], детальну характеристику яких представлено в табл. 7.15.

Для кожного виду втрат вихідну оцінку їх величини та імовірності їх виникнення необхідно здійснювати за визначений час (місяць, рік, термін здійснення підприємництва). В цілому, треба враховувати тільки випадкові втрати, що не піддаються прямому розрахунку та безпосередньому прогнозуванню. Якщо втрати можна заздалегідь передбачати, то вони повинні розглядатися не як збитки, а як неминучі витрати і включатися в розрахункову калькуляцію.